Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 грудня 2010 року                                                             Справа № 2а-7191/09/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого  судді  Хилько Л.І., суддів: Притули К.М., Пасічника Ю.П.,

при секретарі –Муляренко О.В.

за участю представників:

відповідача –Коробейнікова А.В., Шульженко В.В.

третьої особи Авраменко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України, Головного управління юстиції у Кіровоградській області, територіального управління державної судової адміністрації в Кіровоградській області, апеляційного суду Кіровоградської області  про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

     ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України, Головного управління юстиції у Кіровоградській області, територіального управління державної судової адміністрації в Кіровоградській області, апеляційного суду Кіровоградської області  про стягнення заборгованості по заробітній платі, матеріальній допомозі за період  з 1999 року по 2005 роки , за час роботи на посаді судді місцевого суду Кіровоградської області в сумі 42 613 грн. 03 коп.

В ході розгляду справи позивачем подану заяву про залишення без розгляду  позовної заяви в частині вимог до Апеляційного суду Кіровоградської області (а.с.39.т.1). Апеляційний суд Кіровоградської області залучений до справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

                        В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, він з 01.11.1999р. по  31.07.2003р. працював суддею Знам’янського міського суду Кіровоградської області. За вказаний період він отримував заробітну плату без врахування премій, матеріальної допомоги та інших гарантованих надбавок та виплат.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України «Про статус суддів»№ 2862-XII від 15.12.1992р. заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. При цьому інші надбавки передбачені постановами Кабінету Міністрів України та Указами Президента України.

Відповідно до пункту 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів»передбачено, що суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки 10 відсотків, понад 5 років –15, понад 10 років –20, понад 15 років –25, понад 20 років –30, понад 25 років –40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний класи.

Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів»№ 584/95 від 10.07.1995р. передбачена щомісячна надбавка за інтенсивність в розмірі 75 відсотків від окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а також передбачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного фонду заробітної плати.

Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення суддів»       № 856/96 від 19.09.1996р. суддям встановлена також надбавка до посадового окладу в розмірі 50 відсотків.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів»№ 2288 від 13.12.1999р. передбачена виплата суддям надбавки за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас, а також передбачена виплата суддям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати.

Указом Президента України від 05.03.2002р. №220/2002 «Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв’язку з додатковим навантаженням»встановлена щомісячна надбавка за напруженість та складність роботи у розмірі 80 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Позивач вважає, що всупереч положенням вказаних нормативних актів Міністерство юстиції України не організувало належного матеріально-технічного забезпечення судів загальної юрисдикції, а Міністерство фінансів України не виділило кошти, які Державне казначейство повинно було перерахувати для виплати заробітної плати, а тому просить стягнути заборгованість по заробітній платі та інших виплатах з Міністерства фінансів України в особі Державного казначейства України в розмірі  42 613 грн. 03 коп.

В судове засідання позивач не з’явився, подавши суду заяву, про розгляд справи без його участі (а.с.39).

          Представники відповідачів Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області надали заперечення на позовну заяву, в якому зазначили, що Державна судова адміністрація України та Територіальне управління  Державної судової адміністрації в Кіровоградській області виконували в повному обсязі свої завдання, діяли згідно Законів України про Державний бюджет на 2003-2005 роки, Бюджетного кодексу України та статті 68 Конституції України, яка передбачає обов'язкове виконання самої Конституції та законів України, а отже їх дії ґрунтуються на законі і цілком правомірні, та просив відмовити позивачу у задоволенні позову(а.с.32)

Представник відповідача Міністерства юстиції України  та Управління юстиції Кіровоградської області,  в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на обставини викладені у запереченнях.

Від відповідача –Міністерства фінансів України надійшли заперечення на позов яким вимоги позивача не визнаються та зазначено про розгляд справи за відсутності представника Міністерства фінансів України.(а.с. 12-15,т.2)

Представник Державного казначейства України в судове засідання не з’явився, заперечень на позов не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови у повному обсязі відкладено до   07 грудня  2010 року із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.

Заслухавши пояснення представників сторін у справі, дослідивши у судовому засіданні подані суду письмові докази, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті,  суд  приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.71 КАС України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач з 01.11.1999р. по 31.07.2003р.р року працював суддею Знам’янського районного суду Кіровоградської області, а з 01.08.2003 року суддею апеляційного суду Кіровоградської області.(а.с.6,38, т.1).

Відповідно до статті 130 Конституції України    держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.   

Так, згідно зі статтею 44 Закону України «Про статус суддів»№ 2862-XII від 15.12.1992р.    заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. При цьому розміри посадових окладів, премій, доплат і надбавок встановлені для суддів указами Президента України та рішеннями Уряду України.   

Зокрема Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів»№ 584/95 в редакції від 10.07.1995р.   надано   керівникам судів   право установлювати суддям за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи надбавки в розмірі до 75 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас у межах фонду заробітної плати суду. Означені виплати здійснювати в межах асигнувань, виділених на утримання судів.

Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення суддів»№ 856/96 в редакції від 19.09.1996р. суддям, з метою закріплення в судах висококваліфікованих фахівців та повного укомплектування суддів,  встановлена також щомісячна надбавка за особливий характер роботи та інтенсивність праці у розмірі 50 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Тобто призначення та розмір зазначених надбавок повинно встановлюватись наказом керівника суду кожному судді індивідуально залежно від досягнень у праці та виконання особливо важливої роботи у межах фонду заробітної плати суду. При відсутності підстав для призначення такої надбавки остання не призначалась.

Указом Президента України «Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв’язку з додатковим навантаженням»№ 220/2002 в редакції від 05.03.2002р., в свою чергу, з метою підвищення ефективності судочинства та заохочення суддів, які поряд з повноваженнями судді виконують додаткові функції щодо вдосконалення законодавства з питань захисту прав і свобод громадян, беруть участь у правовій освіті населення та роботі органів суддівського самоврядування   рекомендовано   керівникам судів загальної юрисдикції встановлювати, виходячи з рівня кваліфікації судді, здійснюваних ним додаткових функцій участі у правовій експертизі нормативно-правових актів, у підвищенні професійного рівня суддів та рівня правової освіти населення, зокрема щомісячну надбавку за напруженість та складність роботи у розмірі до 80 відсотків посадового окладу з урахуванням доплат за кваліфікаційний клас.

Отже, вищезазначені надбавки за напруженість, складність роботи та виконання особливо важливої роботи призначались та виплачувались  в індивідуальному порядку кожному окремому судді при наявності відповідних підстав з обов’язковим оформлення даних доплат наказом голови суду. При цьому відсоткова ставка означених надбавок визначена   до   встановлених Указами Президента граничних розмірів, що, з свого боку, свідчить про те, що навіть за наявності відповідних підстав для призначення даних доплат, відсотковий розмір останніх визначається саме головою суду в залежності від обсягу виконання суддею особливо важливої роботи чи додаткових функцій щодо вдосконалення законодавства з питань захисту прав і свобод громадян тощо.

Як вбачається з повідомлення голови Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08.02.2010р. (а.с.112-113,т.1) інформація стосовно прийняття наказів про призначення позивачеві доплат за кваліфікаційний клас, надбавок за особливий характер роботи та інтенсивність праці, за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи, за напруженість та складність роботи, за вислугу років, щомісячних премій, відпускних, матеріальної допомоги та додаткового посадового окладу в суді відсутня оскільки вказане діловодство не велося до 01.11.2008р. До утворення Державної судової адміністрації України та її територіальних управлінь кадрове діловодство по суддям місцевих судів велося Обласним управлінням юстиції в Кіровоградській області.

На вимогу суду Головним управлінням юстиції в Кіровоградській області та Територіальним управлінням Державної судової адміністрації  (далі ТУДСА) України в Кіровоградській області надано копії всіх наказів щодо преміювання, надбавок та встановлення інших доплат суддям та працівникам судів за період роботи позивача на посаді судді Знам’янського районного суду.

Зі змісту наказів головного управління юстиції в Кіровоградській області від 21.08.2001 р. № 150-2,від 25.12.2001 р. № 231-1, від 07.12.2001 р. № 222-1, від26.11.2001 р. № 214-1, від 02.10.2001 р. № 179-6, від 27.06.2002 р. № 113-5, від 29.03.2002 р. № 58-1, (а.с. 94-107.т.1) та ТУДСА України в Кіровоградській області від 03.01.2003 р №2-5, від 03.02.2003 р. № 9-2 ,від 27.02.2003 р. №14-5, від 25.03.2003 р. № 22-1, від24.04.2003 р. №36-2, від 27.05.2003 р № 50, від 26.06 2003р. №63-1, від 24.07.2003 р. № 78-1, від 26.06.2003р. № 63-1, від 24.07.2003 р. №78-1, (а.с.122-131,т.1) вбачається що в період роботи позивача на посаді судді Знам’янського районного суду дійсно здійснювалося преміювання та інші види виплат суддям, в т.ч. і позивачеві.

Згідно довідки Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області від 26.02.2010р.№ 19-973-6 (а.с.176,т.1) всі суми преміювань та інших доплат зазначених в наказах фактично виплачені позивачеві за виключенням обов’язкових утримань із заробітної плати.  

Відповідно до постанови КМ України від 08.02.1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»одноразові виплати, тобто премії до державних та професійних свят не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати.

Інших наказів щодо преміювання позивача та встановлення йому інших видів виплат позивачем до суду не надано.

Надані позивачем розрахунки по заробітній платі (а.с. 3-5,т.1) сформовані з використанням максимальних розмірів доплат до заробітної плати, передбачених вищезазначеними нормативними актами. В той час, коли, як зазначалося вище, розмір відсоткової ставки кожної окремої надбавки визначається виключно головою відповідного суду за наявності підстав для призначення такої надбавки та з урахуванням виконання суддею тієї чи іншої роботи.

З цього приводу слід також зазначити, що згідно з частиною 2 статті 2 Закону України «Про оплату праці»№ 108/95-ВР від 24.03.1995р. винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій є додатковою заробітною платою і носить   необов'язковий   характер, оскільки встановлювати її розмір є пріоритетом керівників установ у межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах на відповідний бюджетний період, що, з свого боку, спростовує посилання позивача на звуження шляхом невиплати відповідних надбавок обсягу його соціального захисту як судді, що  визначений  Законом України  «Про статус суддів».

В ході розгляду справи та згідно витребуваних судом матеріалів щодо фактичних обставин розроблення  та своєчасного направлення розпорядниками бюджетних коштів бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України у терміни та порядку встановленому Міністерством фінансів України з’ясовано наступне.

Матеріальне і побутове забезпечення суддів визначене статтею 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частина перша цієї статті передбачає склад заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про оплату праці»основною заробітною платою є винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Законами України про Державний бюджет України видатки для судів на фінансування основної заробітної плати були передбачені в повному обсязі, оскільки такі виплати є обов'язковими, та фактично здійснені Державним казначейством України у повному обсязі.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про оплату праці»винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій є додатковою заробітною платою і носить необов'язковий характер, оскільки встановлювати її розмір являється пріоритетом керівників установ у межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах на відповідний бюджетний період.

Бюджетні   кошти   використовуються   на   цілі,  визначені| бюджетними призначеннями (п. 8 ч.1 ст. 7 Бюджетного кодексу   України).   Бюджетні   призначення   встановлюються   законом   про Державний  бюджет України  (ч. ст. 23 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 21, 22 Бюджетного кодексу України для здійснення  програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні  асигнування надаються головним розпорядникам бюджетних коштів, які  затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Міністерство фінансів України на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його  відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу Міністр  фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного   бюджету   України   перед   поданням   його   на   розгляд   Кабінету Міністрів України.

Згідно із Порядком обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету, затвердженим наказом Державного казначейства України від 25.05.2004 № 89, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.06.2004 за № 716/9315, виділення коштів з державного бюджету, здійснюється шляхом перерахування органами Державного казначейства на основі затверджених для цього кошторисів видатків бюджетних установ. Асигнування, що передбачаються кошторисами, надаються головним розпорядникам бюджетних коштів, які здійснюють безпосередній розподіл коштів між відповідними установами.

З 1 січня 2003 року до 1 січня 2011 року головним розпорядником коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання судів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду (абзац сьомий пункту 1 Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів»від 07.07.2010 № 2453-УІ).

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Згідно в ч. 1 та ч. 7 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь - які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Після закінчення бюджетного періоду усі бюджетні призначення втрачають чинність.

Відповідно до ст.20.21,22 Бюджетного кодексу України, Положення про Державну Судову адміністрацію України, Положення про ТУ ДСА України та ТУДСА Кіровоградської області, остання створена та діє з 01.01.2003 року і є головним розпорядником коштів і , відповідно до ч. 2 ст.119 Закону України «Про судоустрій України»,  здійснює заходи, в тому числі і фінансового характеру з 01.01.2003 р., що передбачені у Законі України «Про державний бюджет України на 2003 рік»(а.с.165-174,т.1).

           Згідно Указу Президента України від 03.03.2003 року № 182/2003 «Про Положення про ДСА України» остання, щодо питань організаційного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, а також інших органів та установ судової системи, не є правонаступником Міністерства Юстиції України, чи будь якого іншого органу державної влади, тому слід вважати, що заборгованість Міністерства Юстиції України з матеріального забезпечення діяльності судів станом на 01.01.2003 р. ДСА України не передавалася, а тому ДСА України не приймала зобов’язань з відшкодування витрат на забезпечення діяльності судів, передбачених Законом України «Про судоустрій»від 05.06.1981 р. № 2022-Х.

            Крім того Головним управлінням юстиції у Кіровоградській області, яке утворено після ліквідації Кіровоградського обласного управління юстиції, згідно наказу Міністерства юстиції України від 25.01.2007 р. № 21/5, як правонаступником та розпорядником бюджетних коштів, виплати по заборгованості заробітної плати судді Киселику С.А.. не здійснювалось. При передачі сум залишків балансових рахунків згідно наказу Міністерства юстиції України від 10.12.2002 р. № 1019/7/34 «Про передачу документації та комп’ютерних програм щодо організаційного, матеріально-технічного та кадрового забезпечення діяльності загальних судів Міністерствам юстиції України Державній судовій адміністрації України»- заборгованості по заробітній платі не виявлено.

      Крім того, стосовно вимоги про стягнення з Міністерства фінансів України заборгованості по заробітній платі  колегія суддів вважає зазначити наступне.

     Відповідно до положень статті 32 Бюджетного кодексу України проект закону про Державний бюджет України розробляє Кабінет Міністрів України. Міністр фінансів України відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України.

    Стаття 35 Бюджетного кодексу України визначає умови розроблення бюджетного запиту, за яким головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України в терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України. Головні розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за своєчасність, достовірність та зміст поданих Міністерству фінансів України бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту Державного бюджету України, згідно з вимогами Міністерства фінансів України.

     Тобто, Бюджетний кодекс України не передбачає підстав для стягнення позивачем з Міністерства фінансів України заборгованості  по заробітній платі. Також Міністерство фінансів України не є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на оплату праці  суддів.

Колегія суддів вважає, що надання судді за рахунок Держави матеріального і соціального захисту, у тому числі заробітної плати, що відповідає його високому статусу є гарантією забезпечення незалежності. В Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи від 13 жовтня 1994 року № (94) 12 (994 323) зазначається, "Незалежність, дієвість та роль суддів має забезпечити те, щоб статус і винагорода суддів відповідали гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе". Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

Однак вирішувати зазначене питання з порушенням норм чинного законодавства є неприпустимим.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ ” від 06.03.2008 року № 2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Встановлення невідповідності діяльності суб’єктів владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Позивач не надав суду безспірних доказів про наявність в діях відповідачів  порушень вищеназваних Законів України  та порушення прав, свобод та інтересів позивача при виплаті заробітної плати. А тому встановлені обставини у справі привели до необхідності  визнати  позовні вимоги  необґрунтованими та такими,  що не підлягають задоволенню.

  На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України

П О С Т А Н О В И В:

          В задоволенні адміністративного позову відмовити  повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний  строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний  строк  з дня отримання копії постанови.

Постанову виготовлено в повному обсязі   08 грудня 2010 року.

        Головуючий суддя                                                                                        Л.І. Хилько

                           судді                                                                                        Притула К.М.

                                                                                                                     Пасічник Ю.П.