Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(в порядку письмового провадження)
02 листопада 2010 року Справа № 2а-7415/09/1170
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Хилько Л.І. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом Житлово-експлуатаційної контори № 1 до управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про скасування рішення № 2696 від 09.06.2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені
ВСТАНОВИВ:
Житлово-експлуатаційна контора №1 Управління житлово-комунального господарства Кіровоградського міськвиконкому, м.Кіровоград (далі позивач) звернулась з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Кіровограді ( далі відповідач) про скасування рішення № 2696 від 09.06.2009 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним чином.
09 червня 2009 р. Управлінням Пенсійного фонду України в м. Кіровограді було прийнято рішення № 2696 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені до ЖЕК № 1 за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків до цього органу Пенсійного фонду. За вказаним рішенням на ЖЕК № 1 накладено штраф у сумі 41 254 грн. 23 коп. за період з 20.02.2007 р. по 29.05.2009 р. і нарахована пеня в сумі 58 200 грн. 38 коп. за період з 20.02.2007 р. по 29.05.2009 р.
Вважаючи вказане рішення незаконним позивач просить суд скасувати його, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не враховано винесені раніше судові акти, які набрали чинності, а саме: постанова від 07.06.2007 р. та ухвала від 03.08.2007 р. Господарського суду Кіровоградської у справі № 16/182, постанова від 19.12.2007 р. та ухвала від 11.04.2008 р. Господарського суду Кіровоградської області у справі № 5/268, постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.07.2008 р. у справі № 2а-18/2008 р. Позивач зазначає, що вказані судові акти прийняті позивачем до виконання і виконуються у передбаченому законом порядку. Крім того, позивач також стверджує, що під час розгляду справи № 2а-300/09 в Кіровоградському окружному адміністративному суді ЖЕК № 1 повністю сплатив заборгованість перед Управлінням ПФУ в м. Кіровограді.
Всі його зобов'язання, які виникли перед відповідачем, дійсно виконуються тривалий час в повному обсязі, відсутні прострочення по сплаті поточних страхових внесків.
Згідно ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Управління ПФУ в м. Кіровограді мало б направити позивачу вимогу про сплату недоїмки в сумі 99 454 грн. 61 коп., яка за ч. 3 названої статті є виконавчим документом, або звернутися до суду про стягнення цієї суми в примусовому порядку. Але відповідач таких дій не вчинив.Тому позивач вважає, що з 2007 р. правовідносини між сторонами стосовно сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України повинні регулюватись виключно вищевказаними судовими актами та законодавством України з виконавчого провадження.
Позивач звертає увагу на те, що рішення відповідача №2696 було підготовлене 09.06.2009 р., але не направлялось поштою до ЖЕК № 1 та до органу Державної виконавчої служби (для примусового виконання) і тому вважає зазначені дії порушенням приписів ст. 8, 19, 57 Конституції України. Тільки 10.09.2009 р. представник ЖЕК № 1 отримав під розписку примірник рішення № 2696 (після запрошення до Управлінням ПФУ в м. Кіровограді). В межах 10 робочих днів з дня отримання позивач оскаржує це рішення в адміністративному суду першої інстанції.
Позивач стверджує, що в результаті прийняття оскарженого рішення органом пенсійного фонду відповідачем безпідставно збільшено заборгованість позивача перед Управлінням ПФУ в м. Кіровограді в сумі 99 454 грн. 61 коп.
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи заперечення наступним.
Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді в своїй діяльності керується Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058 від 09.07.2003 р. Оскаржувані рішення застосовано відповідно до п.п. 2, п. 9 ст. 106 зазначеного закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу у розмірі: 10 відсотків не сплачених зазначених сум –у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум –у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум –у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів включно.
Відповідач зазначає, що одночасно на суми своєчасно не сплачених страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожен день прострочення платежу. На думку відповідача позивачем при оскарженні рішення порушено встановлений порядок оскарження рішення, а саме, п.п. 2 п. 13 ст. 106, суми пені та штрафів, передбачених частинами дев’ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов’язковим письмовим повідомленням про факт оскарження відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийняте оскаржуване рішення.
Відповідач стверджує, що управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді не було письмово повідомлено про оскарження цього рішення у судовому порядку.
Заслухавши пояснення представників позивача, представників відповідача та представника прокуратури, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно п. 1 ч 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Враховуючи п. 1 ч.І ст. З КАС України спір, який виник між сторонами є публічно-правовим і тому підлягає розгляду у адміністративному суді
Позивач діє на підставі Статуту Житлово-експлуатаційної контори №1 Управління житлово-комунального господарства Кіровоградського міськвиконкому, затвердженого рішенням міськвиконкому від 21.09.1993 року за № 973 (а.с. 31-35, т.1)
Позивач зареєстрований в управлінні пенсійного фонду як платник страхових внесків, а тому обов’язок щодо сплати штрафних внесків до цільових державних фондів, відповідно до статутних документів, покладається безпосередньо на позивача.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 з наступними змінами та доповненнями, управління пенсійного фонду України є органом виконавчої влади на місцях та утворюють систему органів Фонду, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення в межах району.
Згідно п.1 вказаного „Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах”, управління контролює надходження збору та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати збору.
Управління має право вживати в установленому законодавством порядку заходів, спрямованих на стягнення не внесених своєчасно сум збору разом з нарахованою пенею, а також застосовувати штрафні санкції відповідно до законодавства.
Абзацом 8 частини третьої статті 106 Закону України № 1058 „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, який вступив в силу з 01.01.2004 року , передбачено право органу Пенсійного фонду на звернення до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки
Відповідно до ст. 8 Закону України „Про пенсійне забезпечення” виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, відповідно фонд якого формується за рахунок коштів, що відраховується підприємствами і організаціями.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі Закон України 1058), до страхових внесків відносяться кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Відповідно до ст.ст. 18,19,20 п.п.1 п. 8 Розділу 15 Закону України 1058, страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначеному цим Законом, та у розмірах, передбачених Законом України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування ” від 26.06.1997 року № 400/97, тобто платник нараховує та сплачує страхові внески у встановлений граничний термін за ставкою 32% від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників і відраховує та перераховує страхові внески від об’єктів оподаткування застрахованих осіб –найманих працівників за ставкою 1-2% від їх сукупного оподатковуваного доходу.
Страхувальниками відповідно до ч. 1 статті 14 Закону України 1058 є:
- підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії ( у тому числі представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи ( включаючи юридичних і фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування ( фіксований податок, єдиний податок тощо), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору ( контракту) та на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно - правового характеру.
Зазначені страхувальники згідно частини 1 статті 15 Закону України 1058 є платниками страхових внесків до Пенсійного фонду.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону України 1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.
Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду здійснюється відповідно до частини 3 статті 20 названого закону на підставі звітності, що подається страхувальником.
При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат ( виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати ( дохід).
У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Згідно з п.6 та 12 ст. 20 Закону України 1058 страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період (календарний місяць), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до п. 2 ст. 106 Закону 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальником у визначені строки вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і сплачуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Як вбачається із оскаржуваного рішення №2696 від 09.06.2009 року, начальником управління пенсійного фонду у м. Кіровограді на підставі пункту 2 частини 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) застосовано до позивача штраф у розмірі 41254 грн. 23 коп. та нарахована пеня у розмірі 58200 грн. 38 коп. за період з 20.02.2007 року до 29.05.2009 року , які запропоновано протягом 10 робочих днів з дня отримання рішення сплатити на рахунки управління Пенсійного фонду в м. Кіровограді.
Однак, визначена в рішенні сума штрафу та пені не в повній мірі підтверджується наданим позивачу розрахунком (т.1 а.с.87- 102), оскільки до розрахунку включено заборгованість за 2006 рік в тому числі у розмірі 424 грн. 82 коп. без врахування тієї обставини, що сплату вказаної заборгованості відстрочено ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 27.04.2007 року № 16/78 - до 01.05.2008 року(а.с. 81-82,т.1).
Відповідно до вимог п. 9.3.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного Фонду України від 19.12.2003 за N 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663 (у редакції на день винесення рішення) визначено, що у разі коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує(несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: при затримці їх сплати у строк до 30 календарних днів включно - 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум; при затримці їх сплати у строк до 90 календарних днів включно - 20 відсотків зазначених сум; при затримці їх сплати понад 90 календарних днів - 50 відсотків зазначених сум.
При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14 до названої Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України
Рішення про застосування штрафів, зазначених у цьому підпункті, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків: 1) при затримці до 30 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених ЗО календарних днів, рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі десяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.
Тобто, рішення виноситься одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 1 до 30 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;
2) при затримці сплати страхових внесків до 90 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів, рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі двадцяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки. Тобто, рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 31 до 90 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;
3) при затримці сплати страхових внесків, що є більшою 90 календарних днів, рішення виноситься у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) недоїмки.
Рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної)недоїмки за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми недоїмки незалежно від кількості випадків сплати за цей період.
Як вбачається з Рішення №2696 від 09.06.2009 року про застосування штрафу і пені винесено за період з 20.02.2007 року по 29.05.2009 року, тобто за той період коли як за твердженням відповідача так і позивача малась фактична заборгованість позивача по сплаті страхових внесків. оскільки за постановою господарського суду Кіровоградської області від 07.06.2007 року у справі №16/182 з Житлово- експлуатаційної контори №1 на користь ПФУ в м. Кіровограді стягнуто недоїмку в розмірі 21232 грн.87 коп. за період з січня по березень 2007 року та ухвалою суду у цій же справі від 03.08.2007 року відстрочено виконання постанови від 07.06.2007 року до 01.09.2009 року. На підставі вказаної ухвали Відділ Державної виконавчої служби постановою від 20.08.2007 року зупинив проведення виконавчих дій по примусовому стягненню заборгованості. Стягнення визначеної до стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків за постановою від 19.12.2007 року у справі №5/268 в сумі 20004 грн. 47 коп. розстрочене ухвалою господарського суду від 11.04.2008 року строком на 1 рік 5 місяців з визначенням щомісячно до утримання 1111 грн. в період з березня 2008 року по лютий 2009 року включно та по 1112 грн. з березня по липень 2009 року включно і у серпні 2009 року - 1112 грн. 47 коп. Згідно до постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №2-а-18/2008 від 28.07 .2008 року стягнуто заборгованість в розмірі 136048 грн.15 коп. органами Відділу Державної виконавчої служби Кіровського управління юстиції проводиться стягнення заборгованості у примусовому порядку.
Саме наявність судових рішень про стягнення заборгованості та встановлення порядку їх виконання судами на думку суду є визначальним для розгляду справи по суті.
За приписами ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Натомість, відповідачем при розгляді справи судом, в порушення приписів ст. 71 КАС України про презумпцію винності суб’єкта владних повноважень не подано до суду безспірні докази правомірності його дій незважаючи на ту обставину, що обов’язок доказування правомірності його рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Як вбачається із заперечення на адміністративний позов відповідач лише формально послався на приписи законодавства без врахування своєї позиції з метою спростування доводів позивача. Судом не приймається до уваги та розцінюється як необґрунтоване посилання в усних поясненнях відповідача на ту обставину, що в управлінні існує комп’ютерна програма по нарахуванню страхових внесків, штрафних санкцій та пені, яка не враховує того, що стягнення недоїмки відстрочено або розстрочене. Іншого програмного забезпечення в управлінні не існує, тому просить визнати правомірними дії по нарахуванню штрафних санкцій і пені.
Детально проаналізувавши приписи законодавства в їх сукупності, суд приходить до переконання про те, що положення про сплату щомісячних платежів стосуються саме страхових внесків, а не недоїмки, сплату якої судовими рішеннями було відстрочено або розстрочене на певний період. Діючим законодавством не передбачено сплату штрафних санкцій і пені за несвоєчасну сплату розстроченої недоїмки.
Як вбачається з пояснення позивача та долучених до пояснення матеріалів (а.с. 163- 180 т.1) постанова господарського суду у справі №5/268 ( а.с.44-46) та ухвала у цій же справі від 11.04 2008 року (а.с. 12-16, 44-46, 54-55 т.1) щодо заборгованості яка виникла до винесення вказаних процесуальних документів, згідно до виписок з банківської установи фактично виконувалась в період з 07.05.2008 року по 13.08.2009 року, тобто саме в той період за який застосовано штрафні санкції і нараховано пеню.
Поряд з цим, суд не погоджується з доводами відповідача в частині того, що позивач несвоєчасно звернувся до суду з позовом про оскарження спірного рішення, оскільки як вбачається з відмітки на вказаному рішенні перший примірник рішення від 09.06.2009 року отримане представником позивача бухгалтером Дощенко Г.В. лише 10.09.2009 року, а вже 21.09.2009 року адміністративний позов про скасування цього рішення надійшов до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Відсутність повідомлення відповідача позивачем про звернення до суду суттєво не вплинула на обґрунтованість позовних вимог та не є підставою для задоволення позову, оскільки позивач на свій розсуд вибрав звернення з позовом до суду як спосіб захисту своїх прав.
Натомість, судом визнається в якості належних доказів необґрунтованості та відсутності підстав для прийняття рішення №2696 від 09.06.2009 року про застосування штрафу в розмірі 41254 грн. 23 коп. і нарахування пені на суму 58200 грн. 38 коп. оглянуті у судовому засіданні документи: рішення від 09.06.2009 року, розрахунки фінансових санкцій та пені, які містять суми заборгованості по яких судом застосовано відстрочку та розстрочку виконання рішення суду (а.с. 87-102,т.1).
Як вбачається з довідки №2392/10-28 від 01.03.2010 року наданої відповідачем за період з 01.02.2007 року по 31.05.2009 року страхові внески сплачені позивачем в повному обсязі (а.с.28, т.2).
Разом з тим, суд не приймає до уваги та розцінює як необґрунтоване пояснення представника позивача викладене у клопотанні від 18.12.2009 року про визнання в якості підстав для задоволення позову факт погашення заборгованості яка виникла станом на 01.01.2009 року (а.с.129,т.1), оскільки встановлення точних розрахунків за зобов’язаннями позивача перебуває за межами предмету спору та не може суттєво вплину та висновок про правомірність застосування фінансових санкцій і пені за спірним рішенням.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлення невідповідності діяльності суб’єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі вищезазначеного суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді винесене не на підставах та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже є незаконним та підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді від 09.06.2009 року №2696 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Л.І. Хилько