справа № 2а-7814/10/0670
категорія 3.3.3
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Літвин О. Т. ,
при секретарі - Бєлоусовій Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Житомирського РВ УМВС України в Житомирській області про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та 14000 грн. моральної шкоди,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив поновити його на посаді оперуповноваженого СКР Житомирського РВ УМВС України в Житомирській області. Крім того, просив стягнути на його користь із УМВС України в Житомирській області суму заборгованості по заробітній платі (грошовому утриманні) за час вимушеного прогулу та 14000 грн. моральної шкоди. В обґрунтування позову посилається на те, що згідно наказу УМВС України в Житомирській області по особовому складу № 373 від 31.08.2010 року за порушення дисципліни за п. 64 "Є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ його було звільнено з органів внутрішніх справ. Підставою для звільнення послугував наказ УМВС від 09.08.2010 року № 226. З наказу УМВС від 09.08.2010 року № 226 вбачається, що за винесення необґрунтованої постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою гр. ОСОБА_2, внаслідок чого було приховано факт крадіжки майна, позивача було звільнено з органів внутрішніх справ. Позивач зазначає, що з моменту винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 15.03.2010 року минуло більше півроку, а тому згідно п.3 ст.16 ДС ОВС дисциплінарне стягнення не могло бути накладено, так як минув термін давності вчиненого проступку. Крім того, зазначає, що наказ про його звільнення був виконаний, коли він перебував на лікарняному, що теж суперечить ст. 18 п.2 ДС ОВС. Вважає, що наказ про відкликання його з відпустки був винесений незаконно. Також зазначає, що при звільненні не було враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка та визнання своєї вини, та інших пом'якшуючих обставин.
У ході розгляду справи судом було залучено у якості другого відповідача Житомирський РВ УМВС України в Житомирській області, в якому позивач проходив службу.
Позивач в судовому засіданні підтримуючи позовні вимоги, уточнив їх та просив також визнати протиправними і скасувати накази начальника УМВС України в Житомирській області № 226 від 09.08.2010 року та № 373 о/с від 31.08.2010 року.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що позивач обґрунтовано і з дотриманням встановленого порядку був звільнений з органів внутрішніх справ.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 16 серпня 2003 року ОСОБА_1 проходив службу в Житомирському РВ УМВС України в Житомирській області на посаді дільничного інспектора міліції, а з 09 лютого 2007 року був призначений на посаду оперуповноваженого СКР Житомирського РВ УМВС.
Згідно наказу УМВС України в Житомирській області по особовому складу № 373 від 31.08.2010 року за порушення дисципліни за п. 64 "Є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача було звільнено з органів внутрішніх справ з 03 вересня 2010 року. Підставою для звільнення послугував наказ УМВС № 226 від 09.08.2010 року, з якого вбачається, що за винесення необґрунтованої постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою гр. ОСОБА_2, внаслідок чого було приховано факт крадіжки майна, старшого оперуповноваженого СКР Житомирського РВ УМВС України в Житомирській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ(а.с.7-12).
В судовому засіданні встановлено, що позивачем 15 березня 2010 року було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою громадянина ОСОБА_2.(а.с.15). Вказана постанова 03 серпня 2010 року була скасована прокурором у зв'язку з тим, що перевірка проведена неповно, прийняте рішення є передчасним, а матеріали було направлено до Житомирського РВ УМВС України в Житомирській області для проведення додаткової перевірки(а.с.24).
Суд вважає, що сам факт скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, винесеної позивачем, не міг бути підставою для звільнення його з органів внутрішніх справ. Висновок відповідача про приховування позивачем факту крадіжки майна громадянина ОСОБА_2, зроблений в наказі №226 від 09 серпня 2010 року, є необґрунтованим. Позивач по заяві ОСОБА_2, яка була зареєстрована, прийняв процесуальне рішення, а тому вважати, що було приховано факт крадіжки майна, підстав немає.
Крім того, звільнення з органів внутрішніх справ, як вид дисциплінарного стягнення, що застосовано до позивача, прийнято з порушенням положень Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
Відповідно до ст. 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно із ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну посадову відповідність, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до ст.14 вказаного Статуту, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Суд вважає, що відповідачем при звільненні позивача з органів внутрішніх справ не було дотримано цих положень Дисциплінарного статуту. Зокрема не враховано те, що умисел позивача на винесення завідомо незаконної постанови про відмову в порушенні кримінальної справи не доведений. Скасована в подальшому прокурором постанова була винесена позивачем за погодженням з начальником НСВМ Житомирського РВ УМВС України в Житомирській області майором Сапацінським І.В. і затверджена начальником райвідділу полковником Польовим Ю.М.. Також не враховано те, що позивач тривалий час працює в органах внутрішніх справ, за час служби неодноразово отримував заохочення (нагороджувався грамотами, отримував відзнаки), сумлінно виконував службові обовязки (а.с.15-16), на утриманні має малолітню дитину(а.с.13).
За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ незаконно, а тому він підлягає поновленню на посаді оперуповноваженого СКР Житомирського РВ УМВС України в Житомирській області
Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).
У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Суд вважає, що обов'язок по виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід покласти на відповідача - Житомирський районний відділ УМВС України в Житомирській області, в якому позивач проходив службу.
За наведених вище обставин підлягає задоволенню і позов про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач, безумовно, відчував себе скривдженим, як в період звільнення, так і протягом наступного часу, відчував певні негативні емоції і дискомфорт, був позбавлений джерела засобів до існування, прикладав додаткові зусилля для організації свого життя, змушений був захищати свої права в суді. Разом з тим, суд вважає, що час вимушеного прогулу є відносно незначним, а тому моральна шкода може бути компенсована позивачу сумою 1000 грн., яка підлягає стягненню відповідно до ст.237-1 КЗпП України з УМВС України в Житомирській області, керівником якого прийнято рішення про звільнення.
Постанову суду в частині поновлення на посаді та виплати грошового забезпечення за один місяць підлягає негайному виконанню відповідно до ст.256 КАС України.
Керуючись Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, ст. ст. 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними і скасувати накази начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області № 226 від 09 серпня 2010 року та № 373 о/с від 31 серпня 2010 року.
Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Житомирського РВ УМВС України в Житомирській області.
Зобов'язати Житомирський РВ УМВС України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 03 вересня 2010 року по 27 жовтня 2010 року.
Стягнути з управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Постанова суду в частині поновлення на посаді та виплаті грошового забезпечення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: О.Т. Літвин
Повний текст постанови виготовлено: 29 жовтня 2010 р.