Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2010 р. справа № 2а-22029/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 10.30
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Михайлик А.С.
при секретарі Гончар О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Краматорську
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
№ 0000861701/0/26173/10/17-113 від 15 червня 2010 року
та рішення про застосування фінансових санкцій
№ 0003142304/26170/10/23-412 від 15 червня 2010 року
за участю:
від позивача: ОСОБА_2
ОСОБА_3 (за дов. від 11 вересня 2010 року)
від відповідача: Шестаков М.А. (за дов. № 51 від 11 травня 2010 року)
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000861701/0/26173/10/17-113 від 15 червня 2019 року та рішення про застосування фінансових санкцій № 0003142304 від 15 червня 2010 року. В судовому засіданні у зв’язку із виявленням описки в прохальній частині адміністративного позову позивач уточнив заявлені позовні вимоги та просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000861701/0/26173/10/17-113 від 15 червня 2010 року та рішення про застосування фінансових санкцій № 0003142304/26170/10/23-412 від 15 червня 2010 року. Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0000861701/0/26173/10/17-113 від 15 червня 2010 року податковою інспекцією не був врахований зміст наданих позивачем пояснень з приводу придбання нею м’яса худоби у суб’єктів підприємницької діяльності платників єдиного податку, які є самозайнятими особами, а тому в нього відсутній обов’язок щодо нарахування, отримання та сплати податку з доходів фізичних осіб до бюджету при виплаті доходу на користь таких осіб. В наданому позові позивач зазначав, що визначена відповідачем сума виплаченого доходу, яка є об’єктом нарахування суми податку з доходів фізичних осіб не підтверджена документами бухгалтерського обліку позивача.
В обґрунтування неправомірності прийняття рішення про застосування фінансових санкцій № 0003142304/26170/10/23-412 від 15 червня 2010 року, позивач зазначав помилковість внесених нею записів про суми отриманого доходу в період з 01 по 03 січня 2010 року до книг обліку доходів та витрат. Додатково на підтвердження помилковості внесених нею записів до книги обліку доходів та витрат, позивач зазначала про закінчення терміну дії договору оренди торгівельного приміщення та те, що 01-03 січня 2010 року були святковими днями та в позивача була відсутня можливість здійснення торгівельної діяльності в цей період.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги, просили суд задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, надав письмові заперечення № 10/10-013 від 05 жовтня 2010 року (арк. справи 32). В наданих до суду запереченнях відповідач зауважував на відповідності вимогам чинного законодавства здійсненого донарахування суми податкових зобов’язань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 165456,00 грн., з яких 55152,00 грн. – за основним платежем, 110304,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями. В обґрунтування правомірності нарахування податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб відповідач зазначав, що інформація про суму виплаченого позивачем доходу на користь фізичних осіб була отримана ним із наданих позивачем письмових пояснень від 06 квітня 2010 року, в яких позивач самостійно визначила суми виплаченого нею доходу протягом періоду з 17 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року. На підставі зазначених пояснень позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000861701/0/26173/10/17-113 від 15 червня 2010 року
В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченнях, наполягав на відсутності підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,-
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 (позивач) зареєстрована суб’єктом підприємницької діяльності з 15 січня 2008 року (номер запису про державну реєстрацію 2 270 000 0000 008180), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_1, копія якого наявна в матеріалах справи. Позивач зареєстрована та обліковується як платник податків в Державній податковій інспекції у м. Краматорську з 16 січня 2008 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платник податків № 59/10/29-014-11 від 16 січня 2008 року, копія якої наявна в матеріалах справи.
Згідно реєстраційних даних, ОСОБА_1 здійснювала роздрібну торгівлю іншими продовольчими товарами (м'ясо та м’ясопродукти). В період з 17 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2 від 17 січня 2008 року. В період з 01 січня 2010 року позивач перебувала на загальній системі оподаткування.
В період здійснення підприємницької діяльності позивач, на підставі укладеного із Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 договору оренди торгового місця від 16 січня 2008 року, орендувала торгове місце за адресою: АДРЕСА_2. Строк дії договору до 31 грудня 2008 року. В період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року позивач орендувала торгове місце в магазині «Родник» за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору оренди від 05 грудня 2008 року, укладеного із товариством з обмеженою відповідальністю «Порт». Строк дії договору до 31 грудня 2009 року.
11 січня 2010 року позивач надала до податкового органу заяву про припинення платника податків. 12 травня 2010 року позивачем було надано до податкової інспекції заяву про проведення документальної перевірки у зв’язку із припиненням підприємницької діяльності.
В період з 12 травня 2010 року по 18 травня 2010 року Державною податковою інспекцією у м. Краматорську було проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період з 16 січня 2008 року по 12 січня 2010 року, про що був складений Акт № 1081/17-1-2760751565 від 25 травня 2010 року (арк. справи 10-19).
15 червня 2010 року Державною податковою інспекцією у м. Краматорську на підставі викладених в Акті перевірки № 1081/17-1-2760751565 від 25 травня 2010 року висновків, було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000861701/0/23173/10/17-113 від 15 червня 2010 року (арк. справи 8), яким позивачу на підставі пункту 7.1., статті 7 пункту 22.3 статті 33 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та підпункту 17.1.9. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» були визначені податкові зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 165456,00 грн., з яких 55152,00 грн. – за основним платежем, 110304,00 грн. – за штрафними фінансовими санкціями. В Акті перевірки № 1081/17-1-2760751565 від 25 травня 2010 року зазначено, що на підставі наданих позивачем письмових пояснень від 06 квітня 2010 року податковою інспекцією було визначено суму доходу, виплаченого позивачем на користь фізичних осіб за придбання товарно-матеріальних цінностей (м’яса): в період з 16 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року в сумі 168000,00 грн. та в період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року - 199680,00 грн. Загальна сума виплаченого позивачем доходу на користь фізичних осіб за період з 17 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року складає 367680,00 грн. Сума податку, який мав бути утриманий та перерахований до бюджету позивачем при виплаті доходу на користь фізичних осіб складає 55152,00 грн.
Рішенням про застосування фінансових санкцій № 0003142304/26170/10/23-412 від 15 червня 2010 року, позивачу були нараховані фінансові санкції на підставі пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в сумі 1650,00 грн. Підставою для прийняття зазначеного рішення стали викладені в Акті перевірки № 1081/17-1-2760751565 від 25 травня 2010 року висновки про здійснення позивачем в період перебування на загальній системі оподаткування з 01 січня 2010 року по 03 січня 2010 року роздрібної торгівлі продукцією не власного виробництва без проведення розрахункових операцій через зареєстрований та опломбований у встановленому порядку, та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій із роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що є порушенням пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Загальна сума розрахункових операцій, проведених позивачем із порушенням пункту 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» складає 330,00 грн., сума штрафних санкцій, застосованих на підставі статті 17 цього закону складає 1650,00 грн.
Спірним питанням цієї справи є підтвердження наявними в матеріалах справи документами правомірності здійсненого відповідачем донарахування позивачу суми податку з доходів фізичних осіб та порушення позивачем приписів Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» при здійснені підприємницької діяльності в період з 01 січня 2010 року по 03 січня 2010 року.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні». Згідно статті 10 цього закону, до функцій державних податкових інспекцій віднесено здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Згідно статті 11 Закону України «Про державну податкову службу» органи державної податкової служби мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.
Отже, відповідач у справі є суб'єктом владних повноважень, контролюючим органом, який здійснює владні управлінські функції в галузі контролю за дотриманням встановлених правил оподаткування шляхом проведення перевірок платника податків з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства.
Відповідно до статті 67 Конституції кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Згідно статті 1 Закону «Про систему оподаткування» ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.
В розумінні пункту 4 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» податок з доходів фізичних осіб віднесений до загальнодержавних податків і зборів.
Статтею 92 Конституції визначено, що виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки та збори.
Основним нормативно - правовим актом з питань оподаткування доходів фізичних осіб є Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб", який набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Статтею 2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що платниками податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.
Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. є податковим агентом.
Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент (пункт 17.2 статті 17 цього Закону).
Згідно приписів цієї статті передумовою для здійснення нарахування, утримання та сплати суми податку з доходів фізичних осіб є виплата оподатковуваного доходу.
Відповідно до п. 8.1.2 ст. 8 вказаного Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.
Отже, позивач при виплаті доходу на користь фізичних осіб є податковим агентом та зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок працівників товариства, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також несе відповідальність за порушення норм цього Закону.
Судом не приймаються до уваги посилання позивача на неправомірність висновків податкового органу щодо відсутності в позивача статусу податкового агенту з посиланням на те, що ним протягом періоду з 16 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року здійснювалася виплата доходу лише на користь фізичних осіб підприємців, які перебували на спрощеній системі оподаткування з огляду на таке.
Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України на кожну зі сторін покладений обов’язок доведення тих обставин, на які вони посилаються. Всупереч вимог цієї статті позивачем не було надано документів, які б підтверджували здійснення ним виплати доходів на користь саме фізичних осіб-підприємців, що перебувають на спрощеній системі оподаткування.
Також судом не приймаються до уваги посилання позивача на звільнення його від обов’язку ведення бухгалтерського обліку та зберігання первинних документів в обґрунтування відсутності в нього документів на підтвердження здійснення господарських відносин із суб’єктами підприємницької діяльності з огляду на таке. Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» на платників податків покладений обов’язок ведення бухгалтерського обліку, складання звітності про фінансово-господарську діяльність та забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами. Як вбачається із змісту наданих представником позивача пояснень в судовому засіданні такого висновку він дійшов за дослідження частини 3 статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що містить посилання на ведення бухгалтерського обліку фізичних осіб підприємців у встановленому порядку, який, на думку позивача на сьогоднішній день відсутній. Проте, частиною 3 статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не скасовуються положення чинного законодавства про обов’язкову наявність первинних та зведених облікових регістрів обліку, а також положення про те, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. При цьому, суд зауважує на тому, що за прямою вказівкою статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» на всіх, без виключення платників податків, покладений обов’язок ведення бухгалтерського обліку. Відсутність такої вказівки в Указі Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» не надає можливості позивачу не дотримуватися положень Закону України «Про систему оподаткування», який поширюється на всіх платників податків.
З огляду на наведене вище, доводи позивача про відсутність у нього обов’язку щодо ведення бухгалтерського обліку та зберігання первинних документів є безпідставними та суперечать положенням чинного законодавства України.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, підставою для здійснення відповідачем донарахування податкових зобов’язань з податку з доходів фізичних особі стало надана позивачем пояснювальна записка (арк. справи 36), в якій позивач визначила, що протягом здійснення підприємницької діяльності нею придбавалося у селищах м’ясна продукція у кількості 2 голови худоби за тиждень та визначено приблизно вагу 1 худоби. Також в наданій пояснювальній позивач зазначила ціну на худобу протягом 2008 року та 2009 року.
За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Первинним документом у розумінні статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 цієї статті визначені обов’язкові реквізити первинного документу: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно пункту 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10 серпня 2005 року N 327 за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства посадові особи податкового органу повинні висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання. Зазначене положення нормативного акту Державної податкової адміністрації України додатково підтверджує можливість встановлення будь-якого порушення податкового законодавства лише за наслідками виявлення цього порушення у первинних документах бухгалтерського обліку.
Надана позивачем пояснювальна не є первинним документом та не може вважатися належним та допустимим доказом того, що позивач дійсно здійснював будь-які додаткові виплати доходів на користь платників податків. Зазначені пояснення за своєю правовою природою містять лише інформацію про можливі порушення у діяльності суб’єкта господарювання, яка підлягає перевірці, а не є документами, що посвідчують певні факти та не підлягають доказуванню.
Згідно підпункту 4.3.1 пункту 4.3. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом.
Всупереч вимог цієї статті, сума донарахування податку з доходів фізичних осіб була здійснена відповідачем без застосування непрямого методу, а через прийняття у якості документу первинного обліку наданих позивачем пояснень від 06 квітня 2010 року.
Таким чином, серед наявних в матеріалах справи документів відсутні такі, які б свідчили про обґрунтованість висновків податкового органу про здійснення позивачем виплати доходів на користь фізичних осіб, окрім тих, що підтверджені даними бухгалтерського та податкового обліку позивача, що є підставою для дійдення судом висновку про помилковість висновків податкового органу про порушення позивачем підпунктів 8.1.1., 8.1.2. пункту 8.1. статті 8, пункту 17.2. статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та відсутність підстав для застосування штрафних санкцій, передбачених підпунктом 17.1.9. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Враховуючи наведене, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000861701/0/26173/10/17-113 від 15 червня 2010 року, яким позивачу були донараховані податкові зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 165456,00 грн., з яких 55152,00 грн. – за основним платежем, 110304,00 грн. – за штрафними фінансовими санкціями підлягають задоволенню.
Щодо виявлених в процесі проведення перевірки платника порушень вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд зазначає наступне.
З 01 січня 2010 року позивач перебував на загальній системі оподаткування, що не є спірною обставиною між сторонами.
Відповідно до даних Книги обліку доходів та витрат № 195/1 ОСОБА_1 зареєстрованої в Державній податковій інспекції м. Краматорськ 15 січня 2008 року за № 139209, в період з 01 січня 2010 року по 03 січня 2010 року позивачем був отриманий дохід від здійснюваної торгівельної діяльності за період в сумі 330,00 грн., з яких 01 січня 2010 року в сумі 80,000 грн., 02 січня 2010 року в сумі 100,00 грн., 03 січня 2010 року в сумі 150,00 грн.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» N 265/95-ВР від 06 липня 1995 року.
Відповідно до статті 1 зазначеного Закону реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Пунктами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок та видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Суд визначає, що дані книги обліку доходів та витрат суб’єкта підприємницької діяльності відповідача є належним та допустимим доказом вчинення позивачем порушення порядку проведення розрахунків у розумінні положень статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 8 Наказу Державної податкової адміністрації № 599 від 29 жовтня 1999 року, яким затверджено форму свідоцтва про сплату єдиного податку та порядку його видачі для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком N 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 N 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за N 64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий доход". Книга обліку доходів та витрат за своєю сутністю є зведеним обліковим документом, дані якого свідчать про здійснення відповідних господарських розрахункових операцій.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджено отримання позивачем доходу (готівкових коштів) від здійснюваної ним торгівельної діяльності в період з 01 січня 2010 року по 03 січня 2010 року в сумі 330,00 грн. та не проведення розрахункової операції на суму 330,00 грн. через реєстратор розрахункових операцій, що свідчить про порушення відповідачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Посилання позивача на нездійснення ним розрахункових операцій протягом 01 січня 2010 року – 03 січня 2010 року, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідальність за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачена статтею 17 цього Закону.
За порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
З огляду на зазначене, враховуючи підтвердження наявними в матеріалах справи документами факту порушення позивачем приписів пункту 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд дійшов висновку про правомірність застосування позивачем штрафних санкцій у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг) без застосування реєстратора розрахункових операцій, що свідчить про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог в частині визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій № 0003142304/26170/10/23-412 від 15 червня 2010 року.
З огляду на зазначене, на підставі положень Закону України «Про державну податкову службу», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10 серпня 2005 року N 327 та керуючись статтями 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця – ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000861701/0/26173/10/17-113 від 15 червня 2010 року та рішення про застосування фінансових санкцій № 0003142304/26170/10/23-412 від 15 червня 2010 року - задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000861701/0/26173/10/17-113 від 15 червня 2010 року, яким позивачу були визначені податкові зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 165456,00 грн., з яких 55152,00 грн. – за основним платежем, 110304,00 грн. – за штрафними фінансовими санкціями.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця – ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору у сумі 1 грн. 70 коп.
В судовому засіданні 22 грудня 2010 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови буде виготовлений 27 грудня 2010 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Михайлик А.С.