ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2010 рокуСправа № 2а-3305/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Костюкевича С.Ф.,
при секретарі судового засідання Кириченку О.О.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Лягушнікової Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної державної інспекції праці у Волинській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Територіальної державної інспекції праці у Волинській області про визнання неправомірною бездіяльності щодо ухилення від розгляду питань, порушених у її зверненні та зобов’язання розглянути звернення по суті і надати відповідь. Свої вимоги обґрунтовує тим, що працюючи перукарем у ТзОВ «Фея» звернулася до прокуратури міста Луцька з письмовим зверненням, яке прокуратурою було переадресоване для розгляду та вирішення до Територіальної державної інспекції праці у Волинській області, де просила провести перевірку ТзОВ «Фея» на предмет виплати її належної заробітної плати в розмірі не менше мінімальної в період з червня 2008 року по вересень 2010 року та зазначити суми заробітної плати, які реально виплачувались позивачу, при цьому встановити суми заборгованості по заробітній платі. Переконана, що відповідачем належним чином не перевірялись її доводи щодо невиплати заробітної плати, а фактично було здійснено аналіз умов колективного договору, та зазначено, що в період з 01.02.2009 року по даний час оплата праці позивачу проводиться відповідно до вимог колективного договору трудового колективу ТзОВ «Фея». Вважає, що відповідач фактично ухилився від проведення перевірки щодо додержання законодавства про працю в частині нарахування та виплати їй заробітної плати, чим допустив бездіяльність, яка порушує її права та охоронювані законом інтереси.
В судовому засіданні позивач та представник позивача вимоги позову підтримали, при цьому пояснили, що позивачем в жовтні 2010 року до прокуратури міста Луцька була подана скарга, яка за підвідомчістю для розгляду була направлена до Територіальної державної інспекції праці у Волинській області. 19.11.2010 року за результатами надано письмову відповідь. Вважають, що відповідач ухилився від належного проведення перевірки щодо додержання законодавства про працю, чим допустив бездіяльність, яка полягає у неналежному проведенні перевірки щодо нарахування та виплати на підприємстві мінімальної заробітної плати позивачу, в порушення пункту 4 постанови КМУ №906. Пояснили, що до інспекції та прокуратури неодноразово звертались з заявами щодо перевірки виплати ТзОВ «Фея» позивачці заробітної плати в розмірі нижче мінімальної.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала. По суті позову пояснила, що позивач працює на посаді перукаря в перукарні ТзОВ «Фея». За заявами позивача інспекцією на ТзОВ «Фея» неодноразово проводились перевірки додержання законодавства про працю в частині порядку нарахування та виплати їй мінімальної заробітної плати. Зазначила, що інспекція праці згідно Положення, лише у випадках виявлення порушень законодавства про працю складає відповідні акти та вживає заходи за допущені порушення. Під час перевірок встановлено, що на товаристві відповідно до вимог законодавства розроблений колективний договір із змінами та доповненнями, в якому обумовлено порядок проведення оплати праці працівників. Згідно з умовами колективного договору на 2008-2009 роки, які вступили в дію з 01.02.2008 року, передбачено здійснювати оплату праці для працівників згідно штатного розпису та процентних відрахувань - 40%. Згідно штатного розпису посадовий оклад перукаря з 01.02.2008 року становить 522 грн. при мінімальному розмірі заробітної плати 515 грн., з 01.04.2008 року – 532 грн. при мінімальному розмірі заробітної плати 525 грн., з 01.10.2008 року – 552 грн. при мінімальному розмірі заробітної плати 545 грн. Відповідно до змін колективного договору, які вступили в дію 01.12.2008 року, зокрема в пункті 1 розділу ІV передбачено, що для перукарів здійснюється відрядна оплата праці в розмірі 40% від зданої виручки. Оскільки в період з 01.10.2008 року по 01.01.2009 року посадовий оклад був меншим за мінімальний розмір оплати праці, тому керівнику ТзОВ «Фея» інспекцією праці внесено припис про усунення таких порушень. На виконання припису позивачу було проведено донарахування та виплата заробітної плати в сумі 173,86 грн. Підтвердила, що за одним із звернень позивачки в прокуратуру, інспекцією актом перевірки від 24.11.2010 року було встановлено, що порядок та розмір нарахування заробітної плати для ОСОБА_1 відповідає законодавству, лише адміністрацією підприємства порушені терміни її виплати, передбачені статтею 115 КЗпП України за ряд місяців (аванс – зарплата), за що інспекцією були вчинені інспекцією відповідні заходи згідно з вимогами Положення про Держнаглядпраці. Підтвердила, що колективний договір перевірявся на відповідність його нормам та вимогам діючого законодавства. Також додала, що інспекція праці своїм листом від 19.11.2010 року за №О-294/01-10-07 повідомила позивача про результати розгляду її звернення, де були викладені обставини нарахування позивачці заробітної плати, а починаючи з березня 2009 року встановлено, що розмір посадового окладу їй передбачений вищий від мінімального розміру заробітної плати встановленої законодавством. Просить відмовити в позові.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.
Зі змісту статей 2, 17 КАС України вбачається, що спори фізичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності належать до юрисдикції адміністративних судів, крім випадків коли такі справи підлягають розгляду в порядку іншого судочинства.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Частина 2 статті 97 КЗпП України передбачає, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює перукарем у перукарні ТзОВ «Фея».
Судом встановлено, що відповідно до вищеназваної норми закону на ТзОВ «Фея» розроблений колективний договір, де внесені зміни та доповнення, в якому обумовлений порядок проведення оплати праці працівників. Так, в пункті 1 розділу ІV доповнень та змін до колективного договору на 2008-2009 роки, які вступили в дію 01.02.2008 року передбачено, що адміністрація зобов’язується здійснювати оплату праці для працівників згідно штатного розпису та процентних відрахувань - 40%. В штатному розписі посадовий оклад перукаря був передбачений в розмірі 522 грн. при мінімальному розмірі заробітної плати 515 грн. Згідно з пунктом 1 розділу ІV доповнень та змін до колективного договору на 2008-2009 роки, які вступили в дію 01.12.2008 року, адміністрація зобов’язується здійснювати відрядну оплату праці для перукарів в розмірі 40% від зданої виручки, а згідно штатного розпису посадовий оклад перукаря становив з 01.04.2008 року – 532 грн. при мінімальному розмірі зарплати 525 грн., з 01.10.2008 року – 552 грн. при мінімальному розмірі зарплати 545 грн., з 01.12.2008 року – 616 грн. при мінімальному розмірі зарплати 605 грн., з 01.01.2009 року – 683 грн. при мінімальному розмірі зарплати 669 грн.
Крім того, відповідно до доповнень та змін в колективний договір ТзОВ «Фея» на 2009 – 2010 роки, які були введені в дію з 01.02.2009 року та з 01.04.2009 року адміністрація зобов’язувалася здійснювати відрядну оплату праці для перукарів відповідно в розмірі 41% та 40% від зданої виручки.
Посилання позивача на те, що відповідач належним чином не розглянув її письмове звернення та не надав їй по суті звернення мотивовану письмову відповідь, судом до уваги не приймається, оскільки спростовується наступним.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законами України.
Стаття 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно із статтею 4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій і бездіяльності, які можуть бути оскаржені на підставі цього Закону, належать такі рішення, дії і бездіяльність, які виникають у сфері управлінської діяльності, а згідно статей 1, 5, 7, 20 вищевказаного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади та їх посадових осіб, відповідно до їх функціональних обов’язків із заявами щодо реалізації своїх соціально-економічних та особистих прав і законних інтересів. Так, відповідно до статтей 15, 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані об’єктивно і вчасно розглядати звернення громадян, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Слід зазначити, що на органи державної влади покладено саме обов’язок в наданні такої відповіді. Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів (ст.20 Закону України «Про звернення громадян»).
Відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов’язані: об’єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Згідно із статті 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до прокуратури міста Луцька із письмовим зверненням від 24.09.2010 року про порушення її трудових прав в якій просила прокуратуру міста Луцька спільно з інспекцією праці провести перевірку правильності нарахування та виплати заробітної плати за період з червня 2008 року по вересень 2010 року на предмет нарахування та виплати їй мінімальної заробітної плати ТзОВ «Фея», де вона працює перукарем.
Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Як вбачається з дослідженого судом листа прокуратури міста Луцька від 04.10.2010 року за вихідним №67-08 звернення ОСОБА_1 в порядку статті 7 Закону України «Про звернення громадян» направлено в Територіальну державну інспекцію праці у Волинській області для розгляду і надання відповіді автору звернення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 року №50 «Про деякі питання Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю» затверджено Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю (далі – Положення).
Відповідно до пункту 1 Положення Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю (Держнаглядпраці) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці і підпорядковується йому.
Згідно з пунктом 3 Положення основними завданнями Держнаглядпраці зокрема є забезпечення захисту прав працівників шляхом здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю. Разом з цим, в підпункті 1 пункту 4 Положення передбачено, що Держнаглядпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль додержанням законодавства про працю в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників шляхом проведення перевірок роботодавців.
Згідно з підпунктом 1 пункту 6 Положення посадові особи Держнаглядпраці (головні державні інспектори праці, їх заступники, державні інспектори праці) мають право безперешкодно в будь-який час без попереднього інформування з пред'явленням службового посвідчення відвідувати для перевірки додержання законодавства про працю адміністративні і виробничі приміщення роботодавців.
Судом встановлено, що в березні 2009 року за заявою позивачки було проведено перевірку ТзОВ «Фея» щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 мінімальної заробітної плати, за результатами якої інспекцією було складено припис №03-01-06/081-066 від 24.03.2009 року в якому зазначено, що товариством не дотримано законодавство про працю та умови колективного договору в частині нарахування та виплати мінімальної заробітної плати. В приписі вказано: нарахування заробітної плати проводити відповідно до пункту 1 колективного договору. На виконання припису позивачу ОСОБА_1 було проведено донарахування та виплата заробітної плати за 2008 рік та за січень і лютий 2009 року в сумі 173,86 грн.
З досліджених судом платіжних відомостей та особових рахунків по ТзОВ «Фея» (а.с.а.с.22-49) вбачається, що з березня 2009 року розмір нарахованого позивачу окладу відповідає мінімальному розміру заробітної плати.
19.11.2010 року Територіальною державною інспекцією праці у Волинській області позивачу ОСОБА_1 було надано письмову відповідь за вихідним №О-294/01-10-07, яка досліджена судом. У відповіді відповідач повідомив позивача про те, що її звернення розглянуте, і під час перевірки ТзОВ «Фея» встановлено, що оплата праці ОСОБА_1 з 01.02.2009 року проводиться відповідно до вимог колективного договору та порушень щодо нарахування заробітної плати не встановлено. Крім того, у відповіді зазначено розміри нарахованого окладу, що відповідають мінімальному розміру заробітної плати та вказано на допущені ТзОВ «Фея» порушення законодавства про працю за що вносився припис та було проведено донарахування і виплату заробітної плати за 2008 рік та січень – лютий 2009 року.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що за дорученням прокуратури міста Луцька 24.11.2010 року проведена перевірка додержання законодавства про працю, яка оформлена актом №03-01-05/0298, де за її результатами також не встановлено порушень проведення нарахування та виплати розміру мінімальної заробітної плати позивачу, а лише виявлено порушення термінів виплати заробітної плати за ряд місяців (аванс, зарплата), за що, як встановлено судом, інспекцією були вчинені відповідні заходи.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач надав суду належні та допустимі докази, якими спростовуються твердження позивача щодо ухилення інспекції праці від виконання покладених на неї завдань при проведенні перевірки ТзОВ «Фея» на предмет дотримання законодавства про працю щодо нарахування та виплати позивачці мінімальної заробітної плати на підприємстві де працює, за період з червня 2008 року по вересень 2010 року та надання відповіді позивачу на її звернення по заявлених вимогах.
Проаналізувавши вищенаведене, суд вважає встановленим, що при вирішенні інспекцією праці письмового звернення позивача порушень його розгляду та надання відповіді в діях відповідача не вбачається, оскільки останнім була проведена перевірка по усіх заявлених позивачем вимогах, а результати її розгляду письмовим листом надіслано позивачу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем звернення позивача було розглянуто відповідно до вимог діючого законодавства, про що йому надано обґрунтовану письмову відповідь, у зв’язку з цим порушень вимог законодавства в діях відповідача немає, тому адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіальної державної інспекції праці у Волинській області про визнання неправомірною бездіяльності щодо ухилення від розгляду питань, порушених у зверненні та зобов’язання розглянути звернення по суті та надати обгрунтовану відповідь, до задоволення не підлягає.
Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 158, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статті 4 Закону України «Про оплату праці», статті 97 Кодексу Законів про працю України, статей 1, 4, 7, 15, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян», пунктів 3, 4, 6 Положення про державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 року №50 «Про деякі питання Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю», суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіальної державної інспекції праці у Волинській області про визнання неправомірною бездіяльності щодо ухилення від розгляду питань, порушених у зверненні та зобов’язання розглянути звернення по суті та надати обґрунтовану відповідь, відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде виготовлена в повному обсязі 25 грудня 2010 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий С.Ф. Костюкевич