Категорія №2.11.15
ПОСТАНОВА
Іменем України
07 грудня 2010 року Справа № 2а-8100/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Лагутіна А.А.;
при секретарі: Колеснікової Я.А.;
за участю представників:
позивача: Кравченко І.М. (довіреність № 581 дійсна до 17.11.2011 року);
відповідача № 1: Боровської С.М. (довіреність № 17288/10-028 дійсна до 31.12.2010 року);
відповідача № 2: Кісіль О.М. (довіреність № 14-12/1-81 дійсна до 31.12.2010 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Латєст» до Державної податкової інспекції у м Сєвєродонецьку Луганської області, Головного управління державного казначейства України в Луганській області про визнання бездіяльність протиправною, стягнення заборгованості з податку на додану вартість та судових витрат,-
ВСТАНОВИВ:
26 жовтня 2010 року позивач звернувся з адміністративним позовом про стягнення з державного бюджету України суми відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2010 року у сумі 59000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що першим відповідачем здійснено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Латєст» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якою підтверджено правильність заявленої до відшкодування суми ПДВ у податковій декларації з податку на додану вартість за заявлений період.
Незважаючи на це та вимоги ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» перший відповідач лише частково надав висновки про правомірність заявлення зазначеної суми ПДВ до відшкодування.
На час звернення до суду невідшкодованою з державного бюджету України залишалась сума податку на додану вартість, зазначена у відповідній декларації за липень 2010 року, у розмірі 59000,00 грн.
У судовому засіданні представник позивача просив суд стягнути з державного бюджету України на користь ТОВ «Латєст» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за липень 2010 року у сумі 59000,00 грн., а також стягнути з Державного бюджету України на користь тов. «Латест» витрати на державне мито в сумі 3,40 грн. та 590,00 грн., разом 593,40 грн.
Представник першого відповідача Державної податкової інспекції у м Сєвєродонецьку Луганської області позовні вимоги не визнав у повному обсязі, зазначив, що станом на 18.11.2010 року по податковй декларації з ПДВ за липень 2010 року сума невідшкодованого ПДВ становить 59000 грн., із них: підтверджено результатами перевірки 45952,88 грн., не підтверджено 12855,62 грн. у зв’язку з відсутністю підтвердження податкового кредиту по ланцюгу постачання по СГД, по яких сформовано податковий кредит за червень 2010 року: ТОВ «Континент Нафто Трейд» у якого було придбано пальне, сума ПДВ по податковим накладним становить 5079,93 грн. ТОВ «Тонмет Груп» у якого було придбано лист х/к, сума ПДВ по податковим накладним становить 2833,34 грн. З метою підтвердження з контрагентами було направлено запити за місцем їх реєстрації, однак відповіді до цих пір не надійшли. У зв’язку з чим, вважаємо, що дії ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області є правомірними.
Представник другого відповідача Головного управління державного казначейства України у Луганській області в судовому засіданні пояснив, що відповідно до п.4.1 «Порядку відшкодування податку на додану вартість» встановленого спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державним казначейством України № 200/86 від 21 травня 2001 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року № 489/5680 відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішеннями суду На теперішній час до Головного управління Державного казначейства України у Луганській області не надходило відповідних документів, на підставі яких можливо здійснити відшкодування податку на додану вартість відповідачу. Тому просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Латєст» є юридичною особою, державна реєстрація якого здійснена виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 24.10.2000 року за № 13831050004000120 (а.с. 7) та платником податку на додану вартість з 27 березня 2007 року, що підтверджується свідоцтвом № 100030986. (а.с. 10).
По закінченню звітнього податкового періоду за липень 2010 року, ТОВ «Латєст», в порядку, передбаченому п.п.7.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» та на підставі п.п.7.7.1 ст. 7 цього ж Закону, маючи в попередніх податкових періодах від’ємне значення ПДВ, подало до ДПІ в м. Сєвєродонецьку податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року із розрахунком коригування сум ПДВ до податкової декларації, уточнюючим розрахунком податкових зобов’язань, розрахунком суми бюджетного відшкодування, а саме декларацію від 13.08.2010 року № 9003266450 та заяву про відшкодування, 59000,00 грн. ПДВ, фактично сплачених у попередньому податковому періоду постачальником товарів у складі вартості товарів.
Заявою від 16.08.2010 року, ТОВ «Латєст» надало до відділення Державного казначейства у м. Сєвєродонецьку копії відповідних декларацій з відміткою податкового органу про їх прийняття разом з розрахунком коригування суми ПДВ та заявами про повернення суми бюджетного відшкодування.
Факт сплати ТОВ «Латєст» у попередній податковий період податку на додану вартість, у розмірі не меншому від заявленого до відшкодування, підтверджується Довідкою про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Латєст» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за відповідний період, № 2074/23-24183749 від 01.10.2020 року.
Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, позивач визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 59000,00 грн.
Правильність ведення бухгалтерського та податкового обліку, правильність визначення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, відображену у зазначеній податковій декларації, підтверджено довідкою виїзної позапланової перевірки ТОВ «Латєст» з питань достовірності нарахування суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року в сумі 59000,00 грн., однак у висновках вказаної перевірки зазначено, що підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування неможливо, що пов'язано з дослідженням ланцюга постачання товарів (а.с. 11-20)
Крім того, перевіркою не встановлено порушень у визначенні податкового кредиту за червень та липень 2010 року, основних показників податкової декларації з ПДВ за липень 2010 року та достовірність нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за липень 2010 року.
У зазначеній довідці про результати перевірки також зазначено, що ТОВ «Латєст» надано податкові накладні на підтвердження факту придбання товару, так і видаткові накладні на відвантажений товар. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. ТОВ «Латєст» до перевірки надані банківські виписки, платіжні доручення з відмітками банку, які підтверджують фактичну сплату постачальникам у вартості товару ПДВ. Неможливість підтвердити заявлену до відшкодування суму ПДВ пов'язане з неотриманням відповідей на запити щодо проведення позапланових перевірок основних постачальників з питань правовідносин з ТОВ «Латєст».
Позивачем надано до суду примірники отриманих та виданих податкових накладних за липень 2010 року, якими підтверджено достовірність нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість, (а.с. 74-118), а також вантажні митні декларації з відмітками про перетин вантажем кордону, за липень 2010 року (а.с. 132 - 136)
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість». Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить лише від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні податкові періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка
дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому
податковому періоді постачальникам таких товарів.
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктом 1.8 ст. 1 Закону про ПДВ визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне поняття "бюджетне відшкодування" та є відсилочною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.
Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.
З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.
Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив перший відповідач у справі.
Як вбачається з пояснень представника першого відповідача підставою ненадання висновку на залишок бюджетного відшкодування та невідшкодування податку перший відповідач вважає неотримання результатів перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.
Нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.
Суд вважає, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою", без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом". За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.
Порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість" контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Згідно з п.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97р. № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001р. № 200/86) і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. за № 489/5680, (далі - Порядок 209) відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України, у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.
Таким чином, органи Державного казначейства здійснюють операції з перерахування коштів держбюджету з податку на додану вартість за висновками податкових органів або за рішенням суду, у зв'язку з чим Головне УДК України у Луганській області правомірно залучено в якості другого відповідача, а посилання представника другого відповідача на те, що Головне УДК України у Луганській області у справах даної категорії може бути залучено лише у якості третьої особи на увагу не заслуговує.
Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд погоджується з доводами позивача щодо правильності визначення податкових зобов'язань та суми податкового кредиту, а також правильності визначення суми бюджетного відшкодування, тому позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості за податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2010 року у сумі 59000,00 грн. підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168 /97-ВР від 03.04.1997 р., ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Латєст» до Державної податкової інспекції у м Сєвєродонецьку Луганської області, Головного управління державного казначейства України в Луганській області про визнання бездіяльність протиправною, стягнення заборгованості з податку на додану вартість та судових витрат задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області в частині ненадання у встановлений законом строк Головному управлінню державного казначейства України в Луганській області висновку про відшкодування заборгованості з податку на додану вартість за липень 2010 року у розмірі – 59000,00 (п’ятдесят дев’ять тисяч грн. 00 коп.) грн.
Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Латєст», 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 15-А, іден. код - 24183749, бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за липень 2010 року у розмірі – 59000,00 грн.
Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Латєст» судові витрати з державного бюджету України у загальному розмірі 593,40 (п’ятсот дев’яносто три грн. 40 коп.) грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови буде складено 13 грудня 2010 року.
СуддяА.А. Лагутін