Категорія №6.19
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 грудня 2010 року Справа № 2а-7935/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Лагутіна А.А.;
при секретарі – Кашкаровій Г.Є.,
за участю представників сторін:
прокурора: Ногіної О.М. (посв. № 306 від 04.07.2007 року);
позивача: Соболь К.Л. (довіреність за № 41/1-8-596 дійсна до 31.12.2010 року);
відповідача: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України в особі її структурного підрозділу – територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області до ОСОБА_2 про стягнення штрафної санкції у сумі 1700,00 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
20 жовтня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду звернувся заступник прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України в особі її структурного підрозділу – територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області (далі-Позивач) до ОСОБА_2 (далі-Відповідач) про стягнення штрафної санкції у розмірі 1700,00 грн.
Прокурор - заявник в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області 14.07.2010 року було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з боку ОСОБА_2. За результатами перевірки було складено акт № 0184390 про порушення відповідачем законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за що передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Відповідачем надавалися послуги з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 вищезазначеного Закону.
За результатами розгляду справи про виявлене порушення, відповідно до п. 27 «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року (далі-Порядок), 24.09.2009 року керівником інспекції було винесено постанову № 103240 про застосування до відповідача фінансової санкції в розмірі 1 700,00 грн., яку відповідачу було направлено поштою 28.07.2010 року за вих. № 3609 (реєстр за № 60 від 28.07.2010 року)
Проте, в порушення п.28 Порядку фінансову санкцію у розмірі 1 700,00 грн. відповідачем добровільно до бюджету не сплачено.
До теперішнього часу рішення про застосування фінансових санкцій ОСОБА_2 в адміністративному та судовому порядку не оскаржено.
Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі , просив суд стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету суму фінансової санкції у розмірі 1700,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, встановивши обставини справи та надані на їх підтвердження докази, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд приходить до наступного.
Згідно з п.4 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1190 від 08.09.2004 року, Головавтотрансінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб’єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.
Згідно п.8 Положення про Головавтотрансінспекцію на виконання покладених на неї завдань може за погодженням з Міністерством транспорту та зв’язку утворювати територіальні органи у межах граничної чисельності працівників Головатотрансінспекції.
Відповідно до ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ від 05.04.2001 року (далі-Закон № 2344) посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту мають право розглядати справи про стягнення фінансових санкцій за відповідні порушення.
Судом встановлено, що 15.07.2010 року було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з боку ОСОБА_2. За результатами перевірки було складено акт від 15 липня 2010 рок про порушення відповідачем законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за що передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Відповідачем надавалися послуги з перевезень пасажирів на маршруті № 8 без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону № 2344, а саме: були відсутні ліцензійна картка, розклад руху, схема маршруту, квітково-касовий лист (аркуш справи 7).
Факт, порушення відповідачем законодавства про автомобільний транспорт також підтверджується поясненнями водія автомобіля «Iveco» державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3, який в своїх поясненнях зазначив, що неофіційно працює на ОСОБА_2 та надає послуги з перевезення пасажирів на маршруті № 8 (аркуш справи 8).
За результатами розгляду справи про виявлене порушення, відповідно до п. 27 «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, 24.09.2009 року керівником інспекції було винесено постанову за № 103240 про застосування до відповідача фінансової санкції в розмірі 1 700,00 грн., яку відповідачу було направлено поштою 28.07.2010 року за вих. № 3609 (реєстр за № 60 від 28.07.2010 року) (аркуш справи 6).
Рішення про застосування фінансових санкцій було направлено поштою відповідачу 28.09.2009 року (вих.3100), реєстр №85 від 28.09.2009 року.
До теперішнього часу відповідач рішення про застосування фінансових санкцій в адміністративному та судовому порядку не оскаржував і штраф добровільно не сплатив.
Суд не погоджується з посиланнями відповідача, які містяться у його поясненнях від 08.11.2010 року (аркуш справи 27, 28) про те, що фізична особа – ОСОБА_2 не може бути відповідачем за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області та вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідно до п.5 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється і на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України. Відповідно до 5 абзацу ст.60 Закону № 2344 Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України. Згідно з п.28 Порядку фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову. За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав п. 28 Порядку, а саме: не перерахував фінансову санкцію та не оскаржив рішення про застосування фінансової санкції, а ні в адміністративному, а ні в судовому порядку позивач - територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області, як суб’єкт владних повноважень має право звертатися із зазначеним позовом до фізичної особи - ОСОБА_2
Суд також не погоджується із посиланнями представника відповідача, які викладені в письмових поясненнях від 20.11.2010 року (аркуш справи 36, 37) та вважає їх необґрунтованими в частині того, що ОСОБА_2 не є власником автотранспорту «Iveco» 35 С 13 ПЕ державний номер НОМЕР_2, а також не здійснює на вказаному автотранспорті підприємницьку діяльність щодо регулярних пасажирських перевезень та довіреність, яка надана гр. ОСОБА_2 була йому надана лише для продажу зазначеного автотранспорту. Зазначені посилання представника відповідача спростовується наступним. Довіреність від 22.09.2009 року серії НОМЕР_3 була надана ОСОБА_2 для виконання вказаних в довіреності повноважень, окрім іншого, і на керування зазначеним автотранспортом та з правом передоручення (аркуш справи 38 зворотній бік). Факт того, що ОСОБА_2 є фізичною особою –підприємцем та здійснює підприємницьку діяльність щодо регулярних пасажирських перевезень підтверджується свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_4 від 29.08.2002 року номер запису – 2 384 001 0001 003044 (аркуш справи 41) та поясненнями водія - ОСОБА_3 (аркуш справи 8). Крім того, законодавством про автомобільний транспорт не встановлено, як обов’язкову умову для надання послуг з перевезення пасажирів бути власником відповідного автотранспорту.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На підставі викладеного суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, при цьому судом не приймаються до уваги письмові заперечення відповідача та його представника, оскільки вони є необґрунтованими та обставини на які вони посилаються визнаються судом недоведеними.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись ст.ст.71, 94, 112, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд–
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України в особі її структурного підрозділу – територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області до ОСОБА_2 про стягнення штрафної санкції у сумі 1700,00 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (94205, АДРЕСА_1) до Державного бюджету України (ідентифікаційний код 24046768, р/с 31116106700027 в ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, код 21081100) фінансову санкцію в розмірі - 1700,00 грн.(одна тисяча сімсот грн. 00 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 21 грудня 2010 року.
СуддяА.А. Лагутін