Категорія №2.11.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
22 листопада 2010 року Справа № 2а-7410/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
судді Кравцової Н.В.,
при секретарі Бражник В.І,
за участю сторін:
прокурора Грека М.В.,
представника позивача: Бєлах С.Є.,
представника відповідача: Клиновського Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкового повідомлення – рішення від 20.09.2010 № 0000358013/0, -
ВСТАНОВИВ:
27 вересня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкового повідомлення – рішення від 20.09.2010 № 0000358013/0.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» за липень 2010 року, про що було складено акт №1142/08-3/05441447 від 17.09.2010. Позивач підписав акт з запереченнями від 20.09.2010 року за №047/07-243.
Відповідач, розглянувши заперечення, у своєму листі від 20.09.2010 №17183/10/08-3109 «Про розгляд заперечень», дійшов висновку про обґрунтованість результатів перевірки та відсутність підстав для задоволення заперечень.
На підставі вищевказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 20.09.2010 N 0000358013/0.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 20.09.2010 N 0000358013/0 були встановлені порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7, п.п. 4.5.1 п. 4.5. ст. 4 та п.п. 4.5.2. п. 4.5. ст. 4 абз. 3 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997, та п. 5.7 п.п. 5.12.2 п. 5.12 ст. 5 «Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 внаслідок чого було зменшено суму бюджетного відшкодування за липень 2010 року на загальну суму 8 723 446 грн.
Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 20.09.2010 N 0000358013/0 необґрунтованим та незаконним з наступних підстав.
У акті перевірки (сторінка № 4) зазначено «завищення податкового кредиту по декларації за червень 2010 року згідно акту перевірки №1021/08-3/05441447 від 17.08.2010 склало 8 724 446 грн. Суми ПДВ, що сформовані за рахунок здійснення безтоварних операцій в червні 2010 року було безпідставно включено до складу податкового кредиту за червень 2010 року у загальній сумі 8 723 446 грн., на підставі податкових накладних отриманих від: ТОВ «НПП «Степ» у червні 2010 року на суму 602 871 грн., ТОВ «Компанія «Укрметфлюси» на суму 712 506 грн., ТОВ «Торговий Дім «Дон-енерджи» на суму 1 261 800 грн., ТОВ «Промислова група «Союз» на суму 6 146 269 грн.»
Вище вказані контрагенти є основними постачальниками позивача вапна і металобрухту. Поставка товару підтверджена всіма необхідними документами, передбаченими нормами Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» і підтверджують факт постачання даної сировини.
Таким чином, позивач вважає, що операції з вищевказаними підприємствами не суперечать вимогам ст. ст.. 203, 204 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» і ст.ст. 1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами» ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Вказана відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, зокрема на його контрагентів.
Позивач вважає, що чинне законодавство України, зокрема і Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлюють обов'язок покупця сплачувати ПДВ до бюджету, якщо такий податок не був сплачений продавцем або іншою особою з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Також на покупця не покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань продавцем до бюджету.
Крім того у акті перевірки (сторінка 10) також зазначено «за результатами перевірки встановлені нарушения:п.п.7.4.1. п 7.4. ст7,п.п.7.4.5. п.7.4. ст7, п.п4.5.1 п.4.5. ст,4 і п.п 4.5.2. п,4.5. ст.4 абз.3 п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7,п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7, Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997г. №168/97-ВР із змінами і доповненнями, завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку за липень 2010 року у загальній сумі 8 723 446 грн.»
Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що визначальним чинником для формування податкового кредиту платника ПДВ є:
- подальше використання таких товарів (основних фондів) в операціях оподаткувань в рамках господарської діяльності такої особи – платника податку;
- наявність оригіналів податкових накладних.
Металобрухт, отриманий в червні 2010 року від ТОВ «Промислова Група «Союз» м. Севастополь, був використаний позивачем в мартенівському і киснево-конвертерному цехах при виробництві сталі. Вапно, отримане в червні 2010 року від ТОВ «НПП «Степ», ТОВ «Компанія «Укрметфлюси» і ТОВ «Торговий Дім «Дон-енерджи» використано позивачем в агломераційному цеху при виробництві агломерату. Достовірність формування податкового кредиту за вказаний період підтверджена наявністю у позивача податкових накладних від вищевказаних підприємств. Уся сума податкового кредиту, заявлена до відшкодування у вказаний період, сплачена постачальникам металобрухту і вапна в повному обсязі.
Таким чином, з боку позивача не мало місця порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7, п.п. 4.5.1 п. 4.5. ст. 4 та п.п. 4.5.2. п. 4.5. ст. 4 абз. 3 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997, та п. 5.7 п.п. 5.12.2 п. 5.12 ст. 5 «Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість».
За таких обставин, у відповідача не було підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування за липень 2010 року на загальну суму 8 723 446 грн.
Просить суд скасувати податкове повідомлення – рішення від 20.09.2010 № 0000358013/0.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив скасувати податкове повідомлення – рішення від 20.09.2010 № 0000358013/0.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, підтримав надані заперечення, зазначивши, що СДПІ ВПП у м. Луганську було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ВАТ „АМК” за липень 2010 року, за результатами якої складено акт від 17.09.2010 № 1142/08-3/05441447, яким встановлено порушення абз.3 п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7, п.п.7.4.1. п 7.4. ст. 7, п.п.7.4.5. п 7.4. ст. 7 , п.п.4.5.1 п.4.5. ст. 4 та п.п.4.5.2 .п.4.5. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі зазначеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 20.09.2010 № 0000358013/0, яким позивачу було зменшено заявлену до відшкодування суму ПДВ за липень 2010 року у розмірі 8 723 446, 00 грн.
В ході дослідження джерел постачання продукції ВАТ «АМК» встановлено, що постачальниками позивача згідно інформації, отриманої листом № 9130/7/26-0131 від 16.08.10 Головного відділу податкової міліції СДПІ ВПП у м. Луганську є ТОВ „НПП Степ”, ТОВ „Торговий Дім Дон - Енерджи”, ТОВ „Промислова група „Союз” та ТОВ „Компанія Укрметфлюси”.
За результатами проведеного співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів по вищезазначеним підприємствам встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту, задекларованого ВАТ «АМК» та сумами податкового зобов’язання його контрагентів.
Актом від 17.08.2010 № 1021/08-3/05441447 встановлено, що, згідно листа ГВПМ СДПІ ВПП у м. Луганську від 28.07.2010 № 8292/7/26-0131, ТОВ „Укрвторметсервіс”, ТЗОВ „Укрометал-Ресурс”, ТОВ „Мастер Груп”, залучені у схемі постачання продукції від ТОВ „Промислова група „Союз” до ВАТ «АМК», їх посадові особи, представники за місцем реєстрації підприємства відсутні, тобто не могли здійснювати фінансово-господарську діяльність. Постачальником ТОВ „Компанія Укрметфлюси” є ТОВ „Пром-Укр-Інвест”, яке за юридичною адресою не знаходиться, про що ГВПМ СДПІ ВПП у м. Луганську складено довідку від 26.05.2010.
Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відсутність у ТОВ „НПП Степ”, ТОВ „Торговий Дім Дон-Енерджи”, ТОВ „Промислова група „Союз”, ТОВ „Компанія Укрметфлюси” необхідного майна, наявності трудових ресурсів, виробничо – складських приміщень, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності, свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності та, як наслідок, свідчить нікчемність укладених правочинів та відсутність фактичного постачання товарів/послуг від постачальника.
У зв’язку з тим, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
Дослідивши в ході перевірки сукупність обставин здійснення господарських взаємовідносини між ТОВ „АМК” та ТОВ „НПП Степ”, ТОВ „Торговий Дім Дон-Енерджи”, ТОВ „Промислова група „Союз”, ТОВ „Компанія Укрметфлюси” відповідачем встановлено, що наявність у ВАТ „АМК” податкових накладних та коригувань до податкових накладних, виписаних вищезазначеними постачальниками, не є безумовною підставою для віднесення таких сум ПДВ до податкового кредиту у разі, якщо наведені у таких документах відомості, не відповідають дійсності внаслідок операцій за нікчемними угодами.
Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Прокурор на боці відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволені за необґрунтованістю.
Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши і оцінивши надані сторонами докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на наступне.
ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» взято на податковий облік до ДПС 30.03.1994 за № 474 та зареєстровано як платник податку на додану вартість до СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську 10.01.2007 зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 01.11.2004.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування за липень 2010 року, за результатами якої складено акт від 17.09.2010 № 1/42/08-3/05441447 ( Т. 1 а.с. 8-13).
Вказаним актом перевірки встановлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7, п.п. 4.5.1 п. 4.5. ст. 4 та п.п. 4.5.2. п. 4.5. ст. 4 абз. 3 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997, та п. 5.7 п.п. 5.12.2 п. 5.12 ст. 5 «Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997, внаслідок чого було зменшено суму бюджетного відшкодування липень 2010 року на загальну суму 8 723 446 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2010 року N 0000358013/0, згідно якого зменшено суму бюджетного відшкодування за липень 2010 року на суму 8723446 грн. (Т. 1 а.с. 14).
Відповідач у своїх запереченнях посилається на дані автоматизованої системи співставлення задекларованих показників та на лист ГВПМ СДПІ ВПП у м. Луганську від 28.07.2010 № 8292/7/26-0131, згідно якого ТОВ „Укрвторметсервіс”, ТЗОВ „Укрометал-Ресурс”, ТОВ „Мастер Груп”, залучені у схемі постачання продукції від ТОВ „Промислова група „Союз” до ВАТ «АМК», їх посадові особи, представники за місцем реєстрації підприємства відсутні, тобто не могли здійснювати фінансово-господарську діяльність. Постачальником ТОВ „Компанія Укрметфлюси” є ТОВ „Пром-Укр-Інвест”, яке за юридичною адресою не знаходиться .
Також відповідач вважає, що відсутність у ТОВ „НПП Степ”, ТОВ „Торговий Дім Дон-Енерджи”, ТОВ „Промислова група „Союз”, ТОВ „Компанія Укрметфлюси” необхідного майна, наявності трудових ресурсів, виробничо – складських приміщень,, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності, свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності та, як наслідок, нікчемність укладених правочинів та відсутність фактичного постачання товарів/послуг від постачальника.
Але суд вважає необґрунтованими доводи відповідач з наступних підстав.
Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», як платником податку на додану вартість, подано до відповідача декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року ( Т. 1 а.с. 97-104 ), якими визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку у розмірі 50 607725 грн. (код рядка 25, 25.1).
Сума податкових зобов’язань та податкового кредиту підтверджені копіями банківських виписок про сплату рахунків та податку на додану вартість, копіями рахунками, податковими накладними, копіями залізничними накладними про отримання товару, копіями дорожніх відомостей, копіями листів Станції Комунарськ ДП «Донецька залізниця» на підтвердження видання вантажу, реєстром поставок товару згідно рахунку, копіями залізних накладних та актами форми 69 до них ( Т.1 а.с. 105-195; Т. 2 а.с. 1-158; Т. 3 а.с. 1-303; Т. 4 а.с. 1-258).
Судом встановлено, що між ТОВ «Алчевський металургійний комбінат) та ТОВ «Компанія «Укрметфлюси», ТОВ «Торговий Дім «Дон-Енерджі», ТОВ «НПП «Степ», ТОВ «Промислова група «Союз» укладено договори на поставку товару (Т. 1 а.с. 30-96).
Факт постачання товару підтверджується копіями залізничними накладними про отримання товару, копіями дорожніх відомостей, копіями листів Станції Комунарськ ДП «Донецька залізниця» на підтвердження видання вантажу, реєстром поставок товару згідно рахунку, копіями залізними накладних та актами форми 69 до них.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплати до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить лише від правильного визначення суми податкових зобов’язань та податкового кредиту.
При позитивному значені суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п 7.7.1 цього пункту має відємне зачення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.
Відповідно до п.п 7.7.3 п. 7.7 статті 7 зазначеного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне положення «бюджетне відшкодування» та є відсилочною нормою, оскільки безпосереднє встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.5 статті 7 зазначеного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Відповідно до п.п. 7.7.6 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 статті 7 вказаного Закону передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Із системного аналізу вказаних норм закону, податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню із бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.
За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).
З урахуванням викладеного, факт порушення контрагентами – постачальниками продавця своїх податкових зобов’язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди – відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному етапів з придбання товарів (послуг), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер (позивач) вживає заходи до відшкодування податку до бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана, або що діяльність платника податку, його взаємозалежність спрямована на здійснення операцій пов’язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов’язань, зокрема у випадку, коли такі операції здійснюються через посередників.
Таких доказів відповідачем у судовому засіданні не надано.
Таким чином, у даному випадку порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» контрагентами позивача породжує наслідки саме для цих підприємств, а тому не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи податкового органу щодо неможливості відшкодування заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум з підстав не підтвердження сплати податку на додану вартість одним з постачальників товару по І ланцюгу постачання не ґрунтуються на нормах Закону про ПДВ.
Так, податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст.7 Закону про ПДВ (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушенню якого, формування податкового кредиту та заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.
У судовому засіданні відповідачем не було доведено фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.
Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками по 1 ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку.
Із системного аналізу норм Закону вбачається, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту за заявлені до бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару (робі, послуг).
Щодо посилання представника відповідача на нікчемність угод позивача з контрагентами ТОВ „НПП Степ”, ТОВ „Торговий Дім Дон-Енерджи”, ТОВ „Промислова група „Союз”, ТОВ „Компанія Укрметфлюси” суд ззначає наступне.
Згідно пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що визначальним фактором формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності такої особи – платника податку.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації та діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4. Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Відповідачем не було доведено та документально підтверджено про відсутність реального характеру відповідних операцій ВАТ «АМК», а тому підстав для визнання угод позивача з контрагентами ТОВ „НПП Степ”, ТОВ „Торговий Дім Дон-Енерджи”, ТОВ „Промислова група „Союз”, ТОВ „Компанія Укрметфлюси” у суду немає.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо зменшення позивачу суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за податковими деклараціями за липень 2010 року на суму 8723446 грн.
Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд погоджується з доводами позивача щодо правильності визначення податкових зобов’язань та суми податкового кредиту, а також правильності визначення суми бюджетного відшкодування, тому вважає вимоги Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкового повідомлення – рішення від 20.09.2010 № 0000358013/0 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем вимога щодо стягнення судових витрат з відповідача не заявлена.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 71, 94, 158-163, 257 КАС України, Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205 суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкового повідомлення – рішення від 20.09.2010 № 0000358013/0 задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення – рішення від 20.09.2010 № 0000358013/0 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, яким зменшено Відкритому акціонерному товариству «Алчевський металургійний комбінат» суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за липень 2010 року на суму 8 723 446 грн. ( всім мільйонів сімсот двадцять три тисячи чотириста сорок шість гривень 00 копійок).
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова в повному обсязі складена та підписана 29 листопада 2010 року.
СуддяН.В. Кравцова