Категорія №2.19.8
ПОСТАНОВА
Іменем України
01 грудня 2010 року Справа № 2а-6099/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача – Гамаза І.О. (довіреність від 13.10.2010 б/н)
від відповідача – головний спеціаліст-юрисконсульт
Кадник М.В. (довіреність від 04.01.2010 б/н)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
селянського (фермерського) господарства «Пролісок»
до управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області
про визнання дій незаконними, скасування рішень про застосування фінансових санкцій
від 21 червня 2010 року № 175 та від 24 червня 2010 року № 177,
ВСТАНОВИВ:
12 серпня 2010 року селянське (фермерське) господарство «Пролісок» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області, в якому, з урахуванням пояснень представника позивача у попередньому судовому засіданні, просить:
- визнати дії відповідача щодо нарахування фінансових санкцій незаконними;
- скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 21 червня 2010 року № 175 та від 24 червня 2010 року № 177.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20 липня 2010 року селянське (фермерське) господарство «Пролісок» отримало рішення управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області від 21 червня 2010 року № 175 та від 24 червня 2010 року № 177 про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України, за якими на позивача накладено фінансові санкції у розмірах 37965,57 грн. та 3596,37 грн. відповідно.
З даними рішеннями позивач не згодний, оскільки, на його думку, вони прийняті з порушенням законодавства та підлягають скасуванню.
По суті правопорушення, позивач пояснив, що обов’язок надавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду в селянському (фермерському) господарстві «Пролісок» було покладено на головного бухгалтера Пономарьову О.І. На протязі 2009-2010 років Пономарьова О.І. погано почувалася, декілька разів хворіла, була на лікарняному та у відпустці за станом здоров’я, що підтверджується листками непрацездатності та заявою Пономарьової О.І., які є в додатку до позову.
Звітність не була своєчасно підготовлена, тому 30 березня 2010 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо продовження строку здачі річної звітності. Листом від 06 квітня 2010 року за № 1026/05-09 позивачу було повідомлено, що згідно постанови правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6 «Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовується в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування», затвердженої в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за № 1000/9599, страхувальник один раз на рік до 01 квітня поточного року подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік, таким чином, згідно вищевказаної постанови продовжити строк здачі річної звітності не можливо. Позивач з цим не погоджується, оскільки в постанові взагалі не вказано можна чи ні продовжити строк.
Позивач вважає, що в нього була поважна причина пропуску строку (хвороба головного бухгалтера), про що було заздалегідь повідомлено відповідача, внаслідок чого позивач просив відповідача продовжити строк подачі звітності.
Також, в позовній заяві позивач просить врахувати, що він є фермерським господарством, яке вирощує сільськогосподарську продукцію. Усі сили в березні-травні позивач сконцентрував на полях, займався посівною, обробкою землі та інше.
Позивач розуміє, що він пропустив строк подачі звітності до Пенсійного фонду, але зауважує, що в нього були поважні причини, а відповідач не пішов йому назустріч та наклав дуже великі санкції, що може послугувати великим тягарем для підприємства позивача.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення від 02.11.2010 № 3458/08-09, в яких у задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю (арк. справи 54-55). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на таке.
Рішення про застосування фінансових санкцій від 21 червня 2010 року № 175 та від 24 червня 2010 року № 177 були винесені управлінням Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області за допущені порушення строків здачі звітності до Пенсійного фонду України.
Позивачем були порушені строки подання звітності до системи персоніфікованого обліку за 2009 рік (при граничному строку подання звітності до 1 квітня 2010 року, звітність буда подана 21 червня 2010 року, що підтверджується актом довільної форми) та строки подання звітності за березень 2010 року. Про необхідність здачі звітності у встановлений термін керівник та головний бухгалтер селянського (фермерського) господарства «Пролісок» повідомлялись неодноразово.
В Законі України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» непередбачено порушення термінів надання звітності територіальним органам Пенсійного фонду через перебування на лікарняному або перебування у відпустці за станом здоров’я, а передбачено надання звітності в строки, в порядку та за формою, встановленою Пенсійним фондом України.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях 02.11.2010 № 3458/08-09, у задоволенні адміністративного позову просив відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності із пунктом 4 частини 2 статті 17 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року № 26-1 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за № 1136/17152, відповідно до статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, затверджено Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України; установлено, що цей Порядок регулює питання подання звіту до органів Пенсійного фонду України за звітні періоди починаючи з 1 січня 2010 року та зазначено, що терміни подання звіту до Пенсійного фонду України страхувальниками за січень, лютий, березень 2010 року можуть бути продовжені керівником відповідного органу Пенсійного фонду України за заявою страхувальника на строк до 7 календарних днів.
Також постановою правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року № 26-1 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України» установлено, що:
- розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, річний звіт про нараховані та сплачені суми фіксованого розміру страхових внесків, звіт про нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, звіт про нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за осіб, які проходять строкову військову службу, розрахунок суми внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування із сум грошового забезпечення, що підлягають сплаті, за звітні періоди 2009 року подаються у строки та за формами, встановленими Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (у редакції, що діяла до 01.01.2010);
- відомості про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (первинна звітність до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду), за 2009 рік подаються у строки та за формою, встановленими Порядком формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за № 1000/9599;
- облік застрахованих осіб та персоніфікований облік відомостей про суми заробітної плати (доходу) та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за періоди до 1 січня 2010 року ведеться з застосуванням постанови правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6 «Про Порядок формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за № 1000/9599.
У відповідності із пунктом 2.1 розділу II Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року № 26-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за № 1136/17152, страхувальники, крім осіб, зазначених в пунктах 2.2 - 2.4 цього розділу, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду. Базовим звітним періодом для них є календарний місяць. Звіт подається за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1.3 розділу I Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за № 1000/9599, страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік. Перелік форм документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб наведено у розділі 2 цього Порядку.
Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року № 26-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за № 1136/17152, та Порядок формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за № 1000/9599, є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України та підлягають застосуванню відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності із пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, листом від 30 березня 2010 року за № 47, яке згідно штампу вхідної кореспонденції отримано управлінням Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області 06 квітня 2010 року за № 699/09, селянське (фермерське) господарство «Пролісок» у зв’язку з виробничою необхідністю просило відповідача перенести строк здачі річного звіту з персоніфікації на 20 квітня 2010 року (арк. справи 74).
Листом від 06 квітня 2010 року за № 1026/05-09 управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області з посиланням на постанову правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6 «Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за № 1000/9599, повідомило селянське (фермерське) господарство «Пролісок» про неможливість продовжити строк здачі річної звітності (арк. справи 28, 75).
Розрахунок суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за березень 2010 року, та звітність до системи персоніфікованого обліку за 2009 рік селянське (фермерське) господарство «Пролісок» подало до управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області 21 червня 2010 року, що підтверджується актами від 21 червня 2010 року № 6 та № 7 (арк. справи 56, 63) та не заперечується сторонами.
Подавши 21 червня 2010 року до управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області розрахунок суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за березень 2010 року, та звітність до системи персоніфікованого обліку за 2009 рік, селянське (фермерське) господарство «Пролісок» порушило строки подання звітності та відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, встановлені Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року № 26-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за № 1136/17152, та Порядком формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за № 1000/9599.
У відповідності із пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області:
- за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України за 2009 рік, рішенням від 21 червня 2010 року № 175 застосувала до селянського (фермерського) господарства «Пролісок» фінансові санкції у розмірі 37965,57 грн. (арк. справи 59).
- за несвоєчасне подання звіту щодо сум нарахованих страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за березень 2010 року рішенням від 24 червня 2010 року № 177 застосувала до селянського (фермерського) господарства «Пролісок» фінансові санкції у розмірі 3596,37 грн. (арк. справи 66).
Розмір застосованих фінансових санкцій за рішеннями від 21 червня 2010 року № 175 та від 24 червня 2010 року № 177 (арк. справи 58, 65) відповідає вимогам пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Посилання позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог на те, що причини порушення строків подання розрахунку суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за березень 2010 року, та звітності до системи персоніфікованого обліку за 2009 рік є поважними, суд відхиляє за безпідставністю та необґрунтованістю, оскільки діюче законодавство, що регулює спірні правовідносини, не містить випадків та умов, за яких страхувальники звільняються від відповідальності за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду.
Також, суд зауважує, що чинним законодавством, що регулює спірні правовідносини, територіальним органам Пенсійного фонду України не надано повноважень продовжувати, переносити або іншим чином змінювати встановлені Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року № 26-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за № 1136/17152, та Порядком формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за № 1000/9599, строки подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством.
Відсутність вини (поважність причин несвоєчасного подання до територіальних органів Пенсійного фонду відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством) не звільняє страхувальників від відповідальності у вигляді застосування фінансових санкцій, передбаченої пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач як суб’єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх рішень, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову в цій частині.
Позовні вимоги про визнання незаконними дій відповідача щодо нарахування фінансових санкцій, залишаються судом без задоволення з таких підстав.
Вчинення дій суб’єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб’єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб’єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії – рішення про застосування фінансових санкцій від 21 червня 2010 року № 175 та від 24 червня 2010 року № 177. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної або юридичної особи прав (чи інтересів). З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об’єкту порушеного права.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 01 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 06 грудня 2010 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 06 грудня 2010 року.
Суддя Т.І. Чернявська