Категорія №2.6.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
09 грудня 2010 року Справа № 2а-8542/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Агевича К.В.,
при секретарі Ворошило О.Є.
за участю представників сторін:
від позивача: Боханець І.В.(довіреність №1-3711 від 23.11.2010),
від відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання дій державного виконавця протиправними,скасування постанови від 26.10.2010 ВП № 18725853,-
ВСТАНОВИВ:
12 листопада 2010 року позивач УПСЗН Антрацитівської міської ради Луганської області звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначило, що на виконанні у ППВР ВДВС ГУЮ у Луганській області знаходиться виконавчий лист № 2а-1129 від 25.02.2010, виданий Антрацитівським міськрайонним судом у Луганській області, про зобов’язання УПСЗН Антрацитівської міської ради провести ОСОБА_2 нарахування та виплату за рахунок коштів Державного бюджету України, суми щомісячної компенсаційної виплати на двох дітей, які постраждали внаслідок ЧАЕС за період 19.05.2005 по 31.12ю2005 та з 01.01.2007 по 30.11.2007 в розмірі мінімальної заробітної плати, а з 01.12.2007 по 31.12.2007 та за 2008 рік на одну дитину шкільного віку ОСОБА_3 в розмірі мінімальної заробітної лати з урахуванням фактично отриманих сум.
Позивач не має можливості виконати постанову добровільно у зв’язку з тим, що діяльність УПСЗН у частині виконання функцій розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня (Головним розпорядником коштів є Міністерство праці та соціальної політики України) за соціальними програмами регулюється Бюджетним кодексом України. Виплата щомісячної грошової допомоги на дитину, постраждалу внаслідок Чорнобильської катастрофи здійснюється відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету. У відповідності до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету отримують бюджетні асигнування, які є підставою для затвердження кошторисів (ст. 51 п.2 Бюджетного кодексу). Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють видатки тільки у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами (ст. 51 п.5 Бюджетного кодексу). Будь-які зобов’язання, взяті по коштам Державного бюджету без відповідних бюджетних асигнувань не вважаються бюджетними зобов’язаннями (ст. 51 п.6 Бюджетного кодексу).
Рішення Антрацитівського міськрайонного суду прийнято після затвердження Державного бюджету на 2009 рік, тому в паспорті бюджетної програми за КПКВК 2501210 на 2009 рік виплати щомісячної грошової допомоги на дітей, які постраждали внаслідок ЧК, за судовими рішеннями, не передбачено.
В паспорті КПКВК 2501210 на 2010 рік виплати щомісячної грошової допомоги на дітей, які постраждали внаслідок ЧК, за судовими постановами також не передбачено. Але позивачем зроблено відповідну заявку на потребу грошових коштів з компенсаційних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до ГУПСЗН Луганської облдержадміністрації. Після подання цієї заявки фінансування у необхідних обсягах до позивача не надходило. Рішення суду на користь ОСОБА_2 не може бути виконане до урахування бюджетних призначень на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту у державному бюджеті України, та їх виділення управлінню праці та соціального захисту населення.
Після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження позивач проінформував ППВР ВДВС ГУЮ у Луганській області про вчинення певних дій для виконання рішення суду, однак, 26.10.2010 державним виконавцем ППВР ВДВС ГУЮ у Луганській області Марченко С.О. винесено постанову ВП № 18725853 про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду без поважних причин у розмірі 340,00 грн. Зазначена постанова надійшла до позивача 01.11.2010.
Позивач просив суд визнати дії державного виконавця протиправними і скасувати постанову ППВР ВДВС ГУЮ у Луганській області ВП № 18725853 від 26.10.2010 про накладення штрафу на УПСЗН Антрацитівської міської ради за невиконання рішення суду у розмірі 340,00 грн., визнавши причини невиконання рішення суду поважними та незалежними від управління.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, у зв’язку з чим суд розглядає справу за наявними матеріалами справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та надані суду докази, суд дійшов до наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб’єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України “Про виконавче провадження”.
Статтею 5 Закону України “Про виконавче провадження”визначено права та обов’язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 7 встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні –державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою ППВР ВДВС ГУЮ у Луганській області від 26.10.2010 ВП № 18725853 на УПСЗН Антрацитівської міської ради Луганської області за невиконання без поважних причин рішення суду накладено штраф у розмірі 340,00 грн. (а.с.8).
Згідно ч.1 ст.87 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника — фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника — юридичну особу — від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Таким чином, суд вважає, що у даному випадку відповідачу діючим законодавством надано право застосовувати штрафні санкції за невиконання судового рішення. Тобто, вимоги про визнання протиправними дій Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області задоволенню не підлягають.
Однак, право державного виконавця виносити постанову про накладення штрафу надано лише у випадку невиконання судового рішення без поважних причин. За таких обставин правомірність прийняття відповідачем оскаржуваної постанови повинна бути піддана аналізу на відповідність положенням ч. 3 ст. 2 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст.95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів, регулюються Бюджетним кодексом України.
Діяльність позивача у частині виконання функцій розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня за соціальними програмами регулюється Бюджетним кодексом України.
Згідно зі ст. 21 Бюджетного кодексу України, для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.
Відповідно до ст.23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом. Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень подаються та розглядаються у порядку, встановленому для подання пропозицій до проекту бюджету. Видатки відповідно до внесених у бюджетні призначення змін здійснюються лише після набрання чинності відповідним законом (рішенням відповідної ради), яким внесено такі зміни. Iнші зміни розмірів і мети та обмеження в часі бюджетних призначень провадяться лише за наявності в законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) відповідного положення.
Стадіями виконання Державного бюджету України за видатками згідно зі статтею 51 Бюджетного кодексу України визнаються:
1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;
2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;
3) взяття бюджетних зобов’язань;
4) отримання товарів, робіт та послуг;
5) здійснення платежів;
6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.
Відповідно до ч.2 ст.51 Бюджетного кодексу України, відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Затвердження, а також коригування протягом бюджетного року кошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету України. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.
Згідно з ч.5 ст.51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, відповідно до ч.6 ст.51 Бюджетного кодексу України не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов’язань не можуть здійснюватися.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 23 Бюджетного кодексу України позивач листом від 14.05.2010 № 1-1418 зробив відповідну заявку до ГУПСЗН Луганської облдержадміністрації на фінансування видатків. Після подання цієї заявки фінансування виплат по судових рішеннях до управління праці та соціального захисту населення не надходило.
Листом № 1-1419 від 14.05.2010 позивач повідомив відповідача про те, що ним подана заявка до ГУПСЗН Луганської облдержадміністрації про виділення додаткових коштів на виконання рішення суду та зазначено, що при надходженні фінансування на ці цілі рішення суду буде виконано.
Для правильного вирішення даної справи необхідно встановити чи були наявні причини невиконання судового рішення без поважних причин.
Суд вважає, що причини невиконання позивачем рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області про зобов’язання УПСЗН Антрацитівської міської ради провести ОСОБА_2 нарахування та виплату за рахунок коштів Державного бюджету України, суми щомісячної компенсаційної виплати на двох дітей, які постраждали внаслідок ЧАЕС за період 19.05.2005 по 31.12ю2005 та з 01.01.2007 по 30.11.2007 в розмірі мінімальної заробітної плати, а з 01.12.2007 по 31.12.2007 та за 2008 рік на одну дитину шкільного віку ОСОБА_3 в розмірі мінімальної заробітної лати з урахуванням фактично отриманих сум через відсутність у Законі України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” видатків на забезпечення фінансування витрат, пов’язаних із виконанням судових рішень, є поважними.
Вказаний висновок витікає з того, що згідно з ч. 1 ст. 35 Бюджетного кодексу України розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України організують головні розпорядники бюджетних коштів, яким по відношенню до позивача є Міністерство праці та соціальної політики України, суд вважає, що позивач не має права за законом направляти заявки на додаткове фінансування до Міністерства фінансів України, а тому позивачем шляхом подання заявки до ГУПСЗН Луганської облдержадміністрації на фінансування видатків на виплату недоотриманої суми щомісячної компенсаційної виплати на двох дітей, які постраждали внаслідок ЧАЕС за судовим рішенням відносно ОСОБА_2 вжито всіх залежних від нього заходів для виконання судового рішення.
Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що постанова про накладення штрафу від 26.10.2010 не відповідає вимогам закону, критеріям обґрунтованості, доцільності та пропорційності, у зв’язку з чим підлягає скасуванню.
Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а у випадку часткового задоволення позову – відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради задовольнити частково.
Скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 26.10.2010 ВП № 18725853 про накладення штрафу на управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради Луганської області у розмірі 340,00 грн.
В позовних вимогах управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради про визнання дій державного виконавця протиправними відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради судові витрати у сумі 1,70 грн. (одна грн. 70 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
СуддяК.В. Агевич