ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" грудня 2010 р. cправа № 2a-4159/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Чуприни О.В.
за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.
представника позивача: Житлово-експлуатаційної організації № 8 –Грици І.Ю.
представника відповідача: управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську –Ласійчука О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Житлово-експлуатаційної організації № 8 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання нечинними та скасування вимоги про сплату боргу за № Ю-1408/5 від 03.11.2010 року та рішення за №4876 від 08.11.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків, -
ВСТАНОВИВ:
25.11.2010 року Житлово-експлуатаційної організації № 8 (далі – позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (далі –відповідач) про визнання нечинними та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-1408/5 від 03.11.2010 року та рішення за №4876 від 08.11.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.
Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач 08.11.2010 року в порушення вимог статті 106 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’, статті 250 Господарського кодексу України рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату сплату страхових внесків за №4876 протиправно застосував до позивача фінансові санкції та нарахував пеню із пропущенням шестимісячного терміну на застосування адміністративно-господарської санкції. Зазначає, що при прийнятті оскаржуваної вимоги № Ю-1408/5 від 03.11.2010 року, орган пенсійного фонду не врахував усіх обставин, що мають суттєве значення у справі, включивши до суми заборгованості застосовані суми фінансових санкцій і нарахованої пені за рішеннями №№2486, 2488 від 02.09.2010 року, які скасовані в судовому порядку. Крім того, зробив неправильний висновок про порушення позивачем своєчасності сплати страхових внесків за вказаний період, оскільки єдиним критерієм оцінки своєчасності сплати страхових внесків є одночасність їх сплати з отриманням підприємством коштів на оплату праці. Також незважаючи на цільове призначення чергових платежів по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, визначених позивачем самостійно у платіжних документах про сплату внесків, відповідач безпідставно здійснював зарахування сплачених коштів в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій, що виникли в минулих періодах, тобто змінював призначення бюджетного платежу, без згоди платника розпоряджатися його коштами.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та пояснив суду, що поновлення порушених прав та інтересів позивача підлягає шляхом визнання оскаржуваних рішень і вимоги протиправними та їх скасуванням.
Представник відповідача проти позову заперечив та пояснив, що оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені прийняті згідно вимог чинного законодавства на підставі даних картки особового рахунку платника страхових внесків у зв’язку із несвоєчасною сплатою (несвоєчасним перерахуванням) позивачем страхових внесків, фінансової санкції та пені. Крім того, з посиланням на положення частини 15 статті 106 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’, вказав, що строк позовної давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Зазначив, що у відповідності до вимог статті 5 вищевказаного Закону, дія інших нормативно-правових актів на спірні правовідносини може поширюватись лише у випадках, передбачених Законом, або в частині, що йому не суперечить, у зв’язку з чим вважає позовні вимоги в цій частині безпідставними. Вимога про сплату боргу прийнята у зв’язку із наявністю у позивача на кінець звітного періоду в жовтні 2010 року недоїмки зі сплати страхових внесків, фінансових санкцій та пені. Зазначив, що рішення про застосування фінансових санкцій і нараховання пені за №№2486, 2488 від 02.09.2010 року оскаржені в судовому порядку, однак постанови суду першої інстанції про їх скасування не ухвалено, і вони час розгляду справи є чинними. Крім того, з посиланням на положення частину 5 статті 106 зазначено вище Закону, вказав, що за умови облікування у позивача заборгованості по страхових внесках, фінансових санкціях та пені, яка виникла у попередні періоди, відповідачем за рахунок сум, що надходять від страхувальника в рахунок сплати поточних зобов’язань, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Судом встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську 03.11.2010 року винесено та направлено позивачу вимогу про сплату боргу за №Ю-1408/5 на загальну суму 941 023,12 грн.
08.11.2010 року відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за №4876, винесене за період з 20.11.2009 року по 29.10.2010 року.
Виключно Законом України ‘‘Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування’’визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.
Статтею 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статтею 1 Закону України ‘‘Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування’’визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 даного Закону страхувальниками відповідно є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Частина 2 статті 17 Закону України ‘‘Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування’’встановлює обов'язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно вимог частини 6 статті 19 вказаного Закону страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач є страхувальником, платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, на якого покладені обов’язки нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’, страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення базового звітного періоду, що дорівнює календарному місяцю для даного страхувальника.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем, в порушення частини 6 статті 20 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’допущена заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування по особовому рахунку 4%, 32%, 42% Розділу І за період з 20.11.2009 року по 29.10.2010 року (рішення за №4876). Дана обставина підтверджується відомостями, які містяться в картках особового рахунку страхувальника –Житлово-експлуатаційної організації № 8, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 27-41).
Стаття 106 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’встановлює відповідальність страхувальників, частиною 1 якої передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Відповідно до пункту 13 статті 106 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’, про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинам 9 і 10 цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом 3 робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Підпунктом 9.3.2 пункту 9.3 розділу 9 Iнструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за №21-1, передбачено, що у разі, коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10% своєчасно несплачених сум.
Згідно змісту розрахунків фінансової санкції та пені по особовому рахунку 4%, 32%, 42% до оскаржуваного рішення по Житлово-експлуатаційній організації № 8, позивачем погашалась заборгованість по сплаті страхових внесків різними платежами і в різні періоди, однак з простроченням терміну її сплати, передбачених статтею 20 та 106 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’.
Відповідно до частини 2 статті 106 вказаного Закону, суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Суд, погоджується з посиланням представника позивача на положення статті 250 Господарського кодексу України, а саме те, що спірні суми фінансових санкцій є адміністративно-господарськими санкціями. Однак приходить до висновку, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, штрафні санкції накладено в межах встановлених строків, виходячи з наступного.
За змістом статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Оскаржуване рішення за №4876 прийняте за період з 20.11.2009 року по 29.10.2010 року.
Як вбачається із розрахунку фінансової санкції та пені по особовому рахунку 4%, 32%, 42% до оскаржуваного рішення, заборгованість, яка виникла 20.11.2010 року в розмірі 43 881,07 грн., повністю погашена позивачем 29.10.2010 року (а.с. 9).
А тому, враховуючи вищевикладене, суд констатує, що строк застосування адміністративно-господарських санкцій визначений статтею 250 Господарського кодексу України, слід обчислювати з дати повного погашення заборгованості по конкретному періоду, а не з моменту її виникнення.
Таким чином, суд приходить до висновку щодо правомірності винесення оскаржуваного рішення управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську.
Крім того, судом встановлено, що у зв’язку із допущенням позивачем заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, яка облікована у картках особового рахунку Житлово-експлуатаційної організації № 8, відповідачем 03.11.2010 року винесено та направлено позивачу вимогу про сплату боргу за №Ю-1408/5 на загальну суму 941 023,12 грн. (а.с. 10).
До загального розміру заборгованості оскаржуваної вимоги увійшли суми штрафних санкцій та пені, визначені рішеннями про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за №№2486, 2488 від 02.09.2010 року та за №№ 3301, 3302 від 10.09.2010 року. По вказаних рішеннях станом на вересень 2010 року позивачем не були сплачені в повному обсязі визначені зобов’язання.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем, в порушення частини 6 статті 20 та статті 106 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’станом на 31.10.2010 року допущена заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 835 105,31 грн., а також заборгованість по застосованих фінансових санкціях в розмірі 26 364,48 грн. та нарахованої пені в розмірі 79 553,33 грн., в тому числі за рішеннями відповідача за №№2486, 2488 від 02.09.2010 року та за №№ 3301, 3302 від 10.09.2010 року. Дана обставина підтверджується відомостями, які містяться в картках особового рахунку страхувальника по особовому рахунку 4%, 32%, 42%, 1-5% Розділу І та по рахунку 1-5%, 4%, 32%, 42% Розділу ІІ Житлово-експлуатаційної організації №8 за періоди з 01.10.2009 року по 26.11.2010 року, що знаходяться в матеріалах справи, та в якій зазначено строк сплати внесків, і вбачається кількість днів прострочення сплати (а.с. 27-41).
На підставі частини 3 статті 106 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до пункту 8.2 розділу 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України за №21-1 від 19.12.2003 року (далі –Інструкція), органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;
в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
У випадку, визначеним підпунктом "б" пункту 8.2 Інструкції, вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
З урахуванням підпункту "в" пункту 8.2 Інструкції та за наявності не виконаних в повному обсязі позивачем зобов’язань за рішеннями відповідача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за №№2486, 2488 від 02.09.2010 року та за №№ 3301, 3302 від 10.09.2010 року, до суми оскаржуваної вимоги включено заборгованість по застосованих вказаними рішеннями фінансові санкції в розмірі 18 106,43 грн. та нарахована пеня –56 445,62 грн. (а.с. 19, 21, 23, 25).
Із пояснень представників сторін у судовому засіданні встановлено, що рішення відповідача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за №№2486, 2488 від 02.09.2010 року, Житлово-експлуатаційною організацією № 8 оскаржені до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, яким, на час розгляду даної справи, судового рішення по суті не постановлено. Дана обставина не заперечується представником позивача, а тому відповідно до вимог частини 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягає доказуванню перед судом.
В передбаченому законом порядку рішення про застосування фінансових санкцій позивачем за №№ 3301, 3302 від 10.09.2010 року не оскаржувалися і нарахована сума такої санкції і пені, у відповідності до статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пунктів 9, 10 Інструкції Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, є узгодженими.
Враховуючи вказані обставини, 03.11.2010 року, відповідачем за наявності у позивача недоїмку зі сплати страхових внесків, фінансових санкціях та пені винесено оскаржувану вимогу за №Ю-1408/5 щодо сплати боргу в розмірі 941 023,12 грн., яку направлено відповідачу.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що вказана заборгованість виникла в результаті зарахування коштів сплачених позивачем в рахунок минулої заборгованості по страхових внесках, штрафних санкціях та пені, оскільки відповідно до частини 5 статті 106 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’, за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Крім того, аналогічні вимоги, які регулюють питання зарахування органами пенсійного фонду сум, які сплачуються страхувальниками, за умови наявності у нього заборгованості по недоїмці, яка виникла у попередніх періодах, у зв’язку із несвоєчасною чи неповною сплатою страхових внесків, фінансової санкції чи пені, визначені також підпунктом 10.11 пункту 10 розділу 10 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. А тому, з огляду на вказане, твердження позивача про протиправну зміну призначення бюджетного платежу, без згоди платника розпоряджатися його коштами, є необґрунтованими.
Суд відхиляє доводи позивача, що несвоєчасне направлення відповідачем оскаржуваної вимоги з 03.11.2010 року по 15.11.2010 року є підставою для її скасування, оскільки таке порушення не впливає на наявність і розмір сум недоїмки по страхових внесках, зобов'язань по штрафних санкціях та пені у позивача і не звільняє його, як страхувальника, від відповідальності за порушення законодавства у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, визначеної статтею 106 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’.
Таким чином, зазначене порушення не може бути підставою для скасування оскаржуваної вимоги, а його допущенням не порушено прав позивача як страхувальника та учасника спірних правовідносин.
За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма Основного Закону кореспондована у частину 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вказане, суд приходить до переконання, що управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, при винесені оскаржуваних рішення та вимоги про сплату боргу, діяло на підставі та в межах наданих йому повноважень, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову Житлово-експлуатаційної організації № 8 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання нечинними та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-1408/5 від 03.11.2010 року та рішення за №4876 від 08.11.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду, - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.
Постанова в повному обсязі складена 13.12.2010 року.