ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" грудня 2010 р. cправа № 2a-3773/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Чуприни О.В.
за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.
представника позивача: Тисменицького районного центру зайнятості –робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття –Турик Н.С.
представника відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" – не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Тисменицького районного центру зайнятості –робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" про стягнення заборгованості та нарахованої пені за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року в сумі 10 427,96 грн., -
ВСТАНОВИВ:
27.10.2010 року Тисменицький районний центр зайнятості –робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі –позивач, Тисменицький районний центр зайнятості) звернувся в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" (далі –відповідач) про стягнення заборгованості та нарахованої пені за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року в сумі 10 427,96 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог підпункту 2 пункту 2 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року допущено заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в розмірі 10 223,16 грн. За несвоєчасну сплату страхових внесків на суму заборгованості позивачем нараховано пеню в розмірі 204,80 грн. Загальна сума заборгованості відповідача становить 10 427,96 грн., яка ним не сплачена.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та пояснив, що заборгованість відповідача зі сплати страхових внесків підлягає стягненню в дохід Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які міститься в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив. Письмове заперечення проти позову не подав. Судом продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних мотивів.
Судом встановлено, що 19.05.2004 року Тисменицькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон", та яке являється платником страхових внесків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі –страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Пунктом 4 частини 1 статті 1 вказаного Закону визначено, що страхувальники - це роботодавці, застраховані особи, фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних осіб), які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, які відповідно до зазначеного вище Закону сплачують страхові внески.
Згідно пункту 10 частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено роботодавця як власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та фізичну особу, які використовують найману працю.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески.
В судовому засіданні встановлено, що позивачем проведено планову перевірку відповідача, якою виявлено допущення відповідачем заборгованості по сплаті страхових внесків за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року в розмірі 10 223,16 грн., що підтверджується актом перевірки правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за №124 від 25.08.2010 року та додатками до нього, з яким без заперечень ознайомлена уповноважена особа відповідача (а.с. 7-14).
Відповідно до статті 17 зазначеного вище Закону розмір страхових внесків щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік.
Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі, або виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення з цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
Згідно вимог частини 2 статті 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" страхові внески нараховуються на зазначені у цій статті фактичні виплати (доходи), що не перевищують максимальної величини фактичних витрат страхувальника на оплату праці найманих працівників і доходу фізичних осіб, грошового забезпечення військовослужбовців, з якої справляються внески до Фонду, що встановлюється щороку на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Пунктами 5.1 та 5.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 339 від 18.12.2000 року (далі –Інструкція) визначено, що роботодавець починає сплачувати страхові внески з дня набуття статусу платника страхових внесків до Фонду.
Нарахування страхових внесків роботодавців, найманих працівників та військовослужбовців здійснюється щомісяця на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування або які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, виходячи із розміру страхового внеску, що діє на день нарахування виплат. Нарахування страхових внесків осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах, здійснюється у строки, передбачені для сплати цими особами податків.
Відповідно до пункту 6.1 Інструкції нараховані суми страхових внесків роботодавців та застрахованих осіб перераховуються на відповідний рахунок Фонду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач у відповідності до пункту 2 частини 2 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціально страхування і зобов'язаний виконувати обов'язки платника страхових внесків, встановлені Законом.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач допустив недоїмку по сплаті страхових внесків в сумі 10 223,16 грн., що підтверджується розрахунками нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року (а.с. 39-45).
Відповідно до пунктів 7.1, 7.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходженням страхових внесків здійснюється центрами зайнятості шляхом проведення планових перевірок.
У разі виявлення під час перевірки простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків (недоїмки) вони донараховуються та стягуються з нарахуванням пені та накладанням штрафу.
Згідно вимог частина 4 статті 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та абзацу 5 пункту 7.4. Інструкції рішення про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу (далі - рішення), приймається керівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду чи його заступником за місцезнаходженням (місцем проживанням) платника страхових внесків на підставі акта перевірки.
Судом в судовому засіданні встановлено, що на підставі акта перевірки за №124 від 25.08.2010 року за несплату страхових внесків, позивачем 27.09.2010 року прийнято рішення про стягнення із відповідача простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу в загальному розмірі 10 427,96 грн., з яких недоїмка по страхових внесках становить 10 223,16 грн., пеня –204,80 грн. (а.с. 15).
Згідно статті 38 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців.
У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.
Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.
Як з’ясовано судом, за несплату страхових внесків позивачем рішенням від 27.09.2010 року про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу відповідачу нараховано пеню в розмірі 204,80 грн.
Здійснення відповідачем несвоєчасної сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є підставою для нарахування пені до вищевказаних норм Закону, сплата якої, як і страхових внесків, підлягає в обов'язковому порядку.
У відповідності до вимог абзацу 8 пункту 7.4 Інструкції роботодавець протягом десяти робочих днів, наступних за днем одержання рішення, зобов'язаний сплатити суми недоїмки, пені та штрафу або оскаржити рішення у встановленому порядку.
Станом на день розгляду справи відповідачем заборгованість не погашена, хоча із рішенням Тисменицького центру зайнятості від 27.07.2010 року відповідача ознайомлено 01.10.2010 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 16).
В передбаченому абзацом 4 пункту 7.5 Інструкції порядку рішення про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу від 27.07.2010 року відповідачем не оскаржувалось і нарахована сума заборгованості, у відповідності до частини 4 статті 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та абзацу 5 пункту 7.4. Інструкції, є узгодженою.
Крім того, відповідачем 10.07.2010 року подано до центру зайнятості розрахункову відомість про нарахування та перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за І півріччя 2010 року, де в графі "22" самостійно зазначено недоїмку зі сплати страхових внесків в розмірі 10 223,16 грн. (а.с. 40).
За приписами абзацу 1 пункту 9.7 Інструкції не сплачені в строк страхові внески, пеня і штрафи стягуються в дохід Фонду із страхувальника у судовому порядку відповідно до законодавства.
Суд, із вказуванням вказаного, вважає за необхідне зазначити, що позивач, як суб’єкт владних повноважень, наділений правом звернутися до адміністративного суду, з позовними вимогами про стягнення сум страхових внесків (недоїмки) та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у відповідності до пункту 9.7 Інструкції та статті 39 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Таким чином, суд приходить до висновку, що несплата Товариством з обмеженою відповідальністю "Еталон" страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та нарахованої пені за період з 01.07.2007 року до 30.06.2010 року в розмірі 10 427,96 грн. є порушенням пункту 2 частини 2 статті 35 Закону України ‘‘Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття’’, а сплата таких страхових внесків в установлені строки та в повному обсязі є обов'язком відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" (ідентифікаційний код 33004211, вул. Вербова, 9, корпус 32, м. Тисмениця, Івано-Франківська область, 77400) на користь Тисменицького районного центру зайнятості –робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття заборгованість та нараховану пеню за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року в сумі 10 427 (десять тисяч чотириста двадцять сім) гривень 96 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.
Постанова в повному обсязі складена 10.12.2010 року.