ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" грудня 2010 р. cправа № 2а-3582/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Чуприни О.В.
за участю секретаря Галімурки Т.Є.
представника позивача: Відкритого акціонерного товариства ‘‘Карпатське управління геофізичних робіт’’–Ковалюк О.М.
представника відповідача: управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську –Ласійчука О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства ‘‘Карпатське управління геофізичних робіт’’до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування рішень за №№ 4168, 4169, 4170, 4171 від 29.09.2010 року, -
ВСТАНОВИВ:
13.10.2010 року Відкрите акціонерне товариство ‘‘Карпатське управління геофізичних робіт’’(далі –позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (далі –відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за №№ 4168, 4169, 4170, 4171 від 29.09.2010 року.
Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач 29.09.2010 року в порушення вимог статті 106 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’, статті 250 Господарського кодексу України рішеннями про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за №№ 4168, 4169, 4170, 4171 від 29.09.2010 року протиправно застосував до позивача фінансові санкції та нарахував пеню із пропущенням річного терміну на застосування адміністративно-господарської санкції.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та пояснив суду, що поновлення порушених прав та інтересів позивача підлягає шляхом визнання оскаржуваних рішень протиправними та їх скасуванням.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені прийняті згідно вимог чинного законодавства на підставі даних особового рахунку платника страхових внесків у зв’язку із несвоєчасною сплатою (несвоєчасним перерахуванням) позивачем страхових внесків, фінансової санкції та пені. Крім того, з посиланням на положення частини 15 статті 106 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’, вказав, що строк позовної давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Зазначив, що у відповідності до вимог статті 5 вищевказаного Закону, дія інших нормативно-правових актів на спірні правовідносини може поширюватись лише у випадках, передбачених Законом, або в частині, що йому не суперечить, у зв’язку з чим вважає позовні вимоги безпідставними.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з таких мотивів.
Судом встановлено, що відповідачем 29.09.2010 року прийнято оскаржувані рішення за №4168 (винесене за період з 20.03.2009 року по 28.09.2010 року), за №4169 (винесене за період з 20.03.2009 року по 23.09.2010 року), за №4170 (винесене за період з 20.06.2006 року по 20.10.2006 року) та за №4171 (винесене за період з 23.06.2005 року по 30.06.2006 року) (а.с. 10, 12, 14, 16).
Виключно Законом України ‘‘Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування’’визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.
Статтею 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статтею 1 Закону України ‘‘Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування’’визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 даного Закону страхувальниками відповідно є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Частина 2 статті 17 Закону України ‘‘Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування’’встановлює обов'язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач є страхувальником, платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, на якого покладені обов’язки нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’, страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення базового звітного періоду, що дорівнює календарному місяцю для даного страхувальника.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем, в порушення частини 6 статті 20 та 106 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’по самостійно нарахованих у відповідності до вимог частини 2 статті 17 вказаного Закону зобов’язань та по зобов’язаннях, визначених відповідачем, допускалась несвоєчасна сплата страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та застосованих до нього фінансових санкцій і нарахованої пені з 23.03.2005 року по 30.06.2006 року (рішення за №4171 від 29.09.2010 року), з 20.06.2006 року по 20.10.2006 року (рішення за №4170 від 29.09.2010 року), з 20.03.2009 року по 23.09.2010 року (рішення за №4169 від 29.09.2010 року), з 20.03.2009 року по 28.09.2010 року (рішення за №4168 від 29.09.2010 року). Дана обставина підтверджується відомостями, які містяться в роздруківці картки особового рахунку страхувальника –Відкритого акціонерного товариства ‘‘Карпатське управління геофізичних робіт’’’за період з 01.01.2004 року по 22.11.2010 року, що знаходяться в матеріалах справи та в якій зазначено строк сплати внесків, і вбачається кількість днів прострочення сплати (а.с. 55- 65).
Відповідно до частин 1, 2 статті 106 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі –недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Пунктом 2 частини 9 статті 109 даного Закону визначено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, шляхом накладення штрафу у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум, рішення про застосування якого виноситься після проведення сплати заборгованої суми.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Згідно з пунктом 13 статті 109 вищевказаного Закону про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами 9 і 10 цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом 3 робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Підпунктом 9.3.2 пункту 9.3 розділу 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення), передбачено, що розрахунок фінансових санкцій та пеня здійснюється на підставі даних картки особового рахунку підприємства.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Відповідно до підпунктів 10.1, 10.4, 10.5 пункту 10 розділу 10 Інструкції на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником включно, яке проводиться органами Пенсійного фонду.
Рішення про нарахування пені посадові особи органів Пенсійного фонду виносять одночасно з прийняттям рішення про застосування фінансових санкцій, зазначених у підпункті 9.3.2 пункту 9.3 розділу 9 цієї Інструкції, за формою згідно з додатком 14 цієї Інструкції, яке протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається страхувальнику з повідомленням про вручення.
Відповідно до підпункту 10.11 пункту 10 розділу 10 Інструкції сплата (погашення) пені здійснюється у тому самому порядку, що і недоїмка та фінансові санкції. У разі коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.
Відповідач при винесенні оскаржуваних рішень застосував до позивача штраф у розмірі 10% своєчасно не сплачених ним сум страхових внесків, фінансової санкції та пені за період з 20.03.2009 року по 28.09.2010 року (рішення за № 4168 від 29.09.2010 року) в сумі 168 930,12 грн. та нарахував за вказаний період пеню в розмірі 0,1% на суму недоїмки в сумі 18 822,84 грн.; за період з 20.03.2009 року по 23.09.2010 року (рішення за № 4169 від 29.09.2010 року) штраф в сумі 10 561,57 грн., пеню в сумі 6 235,38 грн.; за період з 20.06.2006 року по 20.10.2006 року (рішення за № 4170 від 29.09.2010 року) штраф в сумі 6 463,00 грн., пеню в сумі 1 400,97 грн.; за період з 23.06.2005 року по 30.06.2006 року (рішення за № 4171 від 29.09.2010 року) пеню в сумі 1 047,19 грн.
Як вбачається з розрахунку фінансової санкції та пені до оскаржуваних рішень по особовому рахунку 1-5%, 4%, 32%, 42% Розділу ІІ (а.с. 17, 15) та по рахунку 4%, 32%, 42%, 1-5% Розділу І (а.с. 11, 13) позивачем за період з 23.06.2005 року по 30.06.2006 року (рішення за № 4171), з 20.06.2006 року по 20.10.2006 року (рішення за № 4170), з 20.03.2009 року по 23.09.2010 року (рішення за № 4169), з 20.03.2009 року по 28.09.2010 року (рішення за № 4168) здійснювалась оплата застосованих до нього фінансових санкцій, нарахованої пені і самостійно визначених страхових внесків різними частинами, однак із простроченням термінів її сплати, передбачених статтею 20 та 106 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’(а.с. 11, 13, 15, 16).
Приймаючи до уваги ту обставину, що позивачем із 23.06.2005 року по 28.09.2010 року погашалась заборгованість по страхових внесках, фінансовій санкції та пені за різні періоди, хоча й несвоєчасно, суд з врахування вищенаведених вимог Закону, вважає, що відповідні рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, повинно були прийматись за фактом погашення такої заборгованості в повному обсязі, тобто після фактичної сплати страхувальником боргу, вчинення і виявлення даного порушення, як і передбачено вищевказаними нормами.
При цьому суд зазначає, що спірні суми фінансових санкцій та пені є адміністративно-господарськими санкціями.
За змістом статті 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
З матеріалів справи вбачається, що документальне підтвердження моменту вчинення відповідачем порушення у вигляді несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) страхових внесків, міститься в оскаржуваних рішеннях та розрахунках фінансових санкцій і пені до рішень, де зазначається період з якого виникла сума боргу та кінцева дата зарахування узгодженої суми страхових внесків в повному обсязі.
Відтак рішення за №№4170 та 4171 були прийняті 29.09.2010 року за періоди з 23.06.2005 року по 30.06.2006 року та з 20.06.2006 року по 20.10.2006 року, тобто з порушенням терміну застосування адміністративно-господарських санкцій. До позивача 29.09.2010 року вказаними рішеннями відповідачем застосовано фінансові санкції та пеню за різні періоди сплати недоїмки, проте остаточний строк погашення по якій, із урахуванням черговості її сплати, позивачем здійснено 30.06.2006 року та 20.10.2006 року відповідно, тобто більше як за рік до винесення оскаржуваних рішень.
Оскаржувані рішення за №№ 4168 та 4169 прийняті за періоди з 20.03.2009 року по 28.09.2010 року та з 20.03.2009 року по 23.09.2010 року, частина застосованих санкцій та нарахованої пені в межах яких, також прийняті із порушенням терміну на застосування адміністративно-господарських санкцій. Так, даними рішеннями 29.09.2010 року застосування фінансових санкцій та нарахування пені відповідачем здійснено за різні базові періоди несвоєчасної сплати позивачем страхових внесків, по деяких з яких, заборгованість була в повному обсязі погашена за рік до винесення рішень –до 14.04.2009 року та до 29.05.2009 року відповідно.
Однак, по факту погашення боргу, відповідачем, як особою на яку покладено контроль за правильністю та своєчасністю сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, не виносились відповідні рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, хоча йому було відомо про факти прострочення сплати боргу по страхових внесках, недоїмки і їх сплати, так як ці дані містяться в особовій картці страхувальника.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на положення статті 106 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’, відповідно до якого, строк позовної давності щодо стягнення недоїмки пені та штрафів не застосовується, виходячи з наступного.
Так, у вищенаведеній нормі мова йде про стягнення недоїмки. В той же час стаття 250 Господарського кодексу України, регламентує загальний строк щодо застосування таких санкцій. А тому, суд приходить до висновку, що представником відповідача невірно зроблено посилання на норму Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’, так як поняття ‘‘стягнення’’та ‘‘застосування’’не є тотожними. В даному випадку оскаржуються рішення відповідача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків.
Враховуючи положення статті 250 Господарського кодексу України, а також пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України, управління Пенсійного Фонду могло застосувати до відповідача штрафні санкції протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення норми закону.
Суд, також не погоджується з посиланнями представника відповідача на положення статті 5 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’, відповідно до якого дія Господарського кодексу України на спірні правовідносини може поширюватись лише у випадках, передбачених Законом, або в частині, що йому не суперечить, виходячи з наступного. Відповідно до частини 16 Прикінцевих положень Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Як зазначалось вище, пенсійним законодавством не врегульовано питання строків застосування фінансових санкцій та пені, а лише встановлена відсутність строків давності щодо стягнення таких санкцій та пені. Тому, судом застосовано положення Господарського кодексу України, яка регламентує невизначений пенсійним законодавством, порядок застосування фінансових санкцій та пені.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.02.2008 року по справі за №К-35518/06 за позовом Відкритого акціонерного товариства ‘‘Тернопільський кар’єр’’до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про скасування рішень та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.03.2010 року по справі за №К-8062/07 за позовом підприємства споживчої кооперації ‘‘Рівненський завод торговельного обладнання’’до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне.
За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма Основного Закону кореспондована у частину 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням вказаного суд вважає, що відповідач, посилаючись на картку особового рахунку та розрахунки фінансових санкцій і пені, не довів суду правомірність прийнятих рішень за №№4170, 4171 в цілому та рішень за №№4168, 4169 в частині застосування останніми фінансових санкцій та нарахування пені за періоди відповідно з 20.03.2009 року по 29.05.2009 року.
Беручи до уваги вищенаведені обставини та вимоги правових норм, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення від 29.09.2010 року за №4170 та №4171, винесені за періоди з 23.06.2005 року по 30.06.2006 року та з 20.06.2006 року по 20.10.2006 року із перевищенням річного строку застосування адміністративно-господарської санкції з моменту виникнення порушення, прийняті всупереч вимог статті 250 Господарського кодексу України, а тому підлягають скасуванню в повному обсязі.
Рішеннями від 29.09.2010 року за №№4168 та 4169 управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську протиправно застосовано до Відкритого акціонерного товариства ‘‘Карпатське управління геофізичних робіт’’частину штрафних санкцій та відповідно нараховано пеню за період з 20.03.2009 року по 29.05.2009 року, яке прийнято за вказаний період із порушенням встановленого річного строку застосування адміністративно-господарської санкції, а тому в цій частині також підлягають скасуванню.
В той же час, суд зауважує, що в частині застосування фінансових санкцій та пені за періоди з 25.03.2010 року по 28.09.2010 року рішеннями від 29.09.2010 року за №№4168 та 4169, то управління Пенсійного Фонду України в м. Івано-Франківську правомірно застосувало до позивача фінансові санкції та нарахувало пеню.
Так, відповідно до вимог підпункту 9.3.2 пункту 9 розділу 9 вищезгаданої Інструкції при застосуванні штрафів приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період. Базовим періодом в даному випадку згідно вимог статті 20 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’є календарний місяць.
При цьому суд зазначає, що відповідачем за періоди з 25.03.2010 року по 28.09.2010 року винесено оскаржуване рішення за декілька окремих місяців тобто базових періодів, чим порушено вимоги частини 6 статті 20, частини 2 статті 109 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’та підпункту 9.3.2 пункту 9.3 розділу 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.
Однак, на ре конання суду прийняття окремих рішень за кожний базовий період, в межах строку застосування адміністративно-господарських санкцій, не вплинуло б на наявність і розмір сум зобов'язань по штрафних санкціях та пені у позивача і не звільняє його, як страхувальника, від відповідальності за порушення законодавства у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, визначеної статтею 106 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’.
Таким чином, зазначене порушення не може бути підставою для скасування оскаржуваних рішень за №№4168 та 4169 в період з 25.03.2010 року по 28.09.2010 року, оскільки внаслідок його допущення не порушено прав позивача як страхувальника та учасника спірних правовідносин, а тому, позов у цій частині задоволенню не підлягає.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську за №4168 від 29.09.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, в частині застосування фінансових санкцій та пені за періоди з 20.03.2009 року по 29.05.2009 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську за №4169 від 29.09.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, в частині застосування фінансових санкцій та пені за періоди з 20.03.2009 року по 29.05.2009 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську за №4170 від 29.09.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, за періоди з 20.06.2006 року по 20.10.2006 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську за №4171 від 29.09.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, за періоди з 23.06.2005 року по 30.06.2006 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.
Постанова в повному обсязі складена 06.12.2010 року.