справа № 2а-2973/09/0670
категорія 6.14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Романченка Є.Ю.,
при секретарі - Длугаш О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Прокурора Житомирського району в інтересах держави в особі Житомирського міського центру зайнятості (робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття)
до ОСОБА_1
про стягнення 1054,99 грн.,-
встановив:
Прокурор Житомирського району в інтересах держави в особі Житомирського міського центру зайнятості (робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття) звернувся з вказаним позовом до суду, просить суд стягнути на користь Житомирського міського центру зайнятості з відповідачки кошти, отримані як допомога по безробіттю в сумі 1054,99грн. В заяві зазначив, що відповідачка перебувала на обліку в Житомирському міському центрі зайнятості як безробітна з 17.07.2000року по 02.01.2002року.
У судовому засіданні прокурор та представник позивача позов підтримав у повному обсязі.
Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, доводи прокурора, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_1 перебувала на обліку в Житомирському центрі зайнятості як безробітна з 17.07.2000року по 02.01.2002року. Під час перебування на обліку відповідач отримала допомогу по безробіттю у сумі 1054,99грн.
Відповідно до порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 357 від 20.03.2006р. позивачем була проведена перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені у документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.
Під час перевірки встановлено, що ОСОБА_1 дійсно працювала в Житомирському районному відділенні НАСК "Оранта" на посаді страхового агента з з 05.05.1999року по 29.12.2001 року( картки особового рахунку на НАСК "Оранта" та з 02.01.2002р. ( наказ про прийом на роботу № 1-о від 02.01.2002року) по 04.07.2002року (наказ про звільнення № 19-о від 04.07.2002) і отримала зарплату.
Пунктами 6-7 Порядку передбачено, що уразі встановлення центром зайнятості належності особи, визнаної безробітною, до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Вважаючи ОСОБА_1 зайнятою особою, яка самостійно забезпечує себе роботою, Житомирський міський центр зайнятості при відвідуванні 13.04.2007року попередив відповідачку про повернення коштів отриманих обманним шляхом.
У разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг (абзац перший пункту першого Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття» від 20 березня 2006 р. N 357).
Законом України «Про зайнятість населення» передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:
а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб;
б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство";
в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях;
г) які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу;
е) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах;
ж) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.
Позивач вказуючи на те, що відповідач не відносить її до жодної з вище перерахованих категорій, лише вказуючи на трудову діяльність ОСОБА_1.
В судовому засіданні ОСОБА_1 повідомила, що за період роботи страховим агентом в Житомирському районному відділені НАСК "Оранта" з 05.05.1999року по 29.12.2001 року отримала заробітну платню в сумі 330,58грн.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, в ч. 1 ст. 43 Конституції України зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Суд звертає увагу факт можливості відповідачки за рахунок отриманої від підприємства винагороди забезпечити собі гідні умови для життя.
Для з'ясування цього питання слід врахувати розмір прожиткового мінімуму на особу з травня 1999 року.
Відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2000 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня по 31грудня та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років: з 1 січня по 31 грудня - 240,71грн.;
дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня по 31 грудня - 297, 29грн.;
працездатних осіб: з 1 січня по 31 грудня - 287, 63грн.;
осіб, які втратили працездатність: з 1 січня по 31 грудня - 216,56грн..
Відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2001 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня по 31грудня та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років: з 1 січня по 31 грудня - 276,48грн.;
дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня по 31 грудня - 345,66грн.;
працездатних осіб: з 1 січня по 31 грудня - 331,05грн.;
осіб, які втратили працездатність: з 1 січня по 31 грудня -248,77грн..
Отже, мінімальний розмір прожиткового мінімуму в 2000 році становив 287,63 грн. для працездатних осіб, а в 2001 році - 331,05грн., а відповідачка отримала заробітну плату за весь період (18 місяців) в сумі 330,58 грн., що значно менше прожиткового мінімуму і свідчить про неможливість забезпечити собі гідні умови для життя.
На підставі чого, суд вважає, що ОСОБА_1 не може бути визнана зайнятою особою.
Згідно із ст. 1 ЗУ "Про зайнятість населення", до зайнятого населення належать, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою. Із змісту цього Закону та становить 43 Конституції України випливає, що та чи інша праця може вважатись роботою лише тоді, коли вона дає можливість заробляти собі на життя.
В той же час, на суму отриманого відповідачкою доходу підлягає зменшенню отримана допомога по безробіттю, тому позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись Законом України "Про зайнятість населення ", Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття ", ст.ст. 158-163,167,254, КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирського міського центру зайнятості - Виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 723,42 грн.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: Є.Ю. Романченко