Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 грудня 2010 р. справа № 2а-22093/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Мандичева Д.В.
при секретарі Карлюк М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Амвросіївського районного відділення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області
про скасування рішення,
за участю представників:
від позивача: не з’явився,
від відповідача: Павленко Г.М., за довір. від 05.10.2010р
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Амвросіївського районного відділення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування рішення.
В обґрунтування позовних вимог, зазначив, що 19 травня 2010 року Амвросіївським районним відділенням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області прийняте рішення про видворення позивача за межі України на підставі статті 32 Закону України «По правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Зазначив, що на території Грузії у позивача не має близьких родичів, житла, майна, тому у разі її повернення до Грузії її існування виявиться неможливим. На думку позивача рішення про видворення за межі України від 19 травня 2010 року є неправомірним та підлягає скасуванню. На підставі зазначеного просив задовольнити позовні вимоги.
Представник позивача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, причини неявки невідомі. Заяв про розгляд справи у його відсутність не надходило.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, встановив наступне.
Громадянка Грузії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 2002 року тимчасово проживала в Україні за адресою: АДРЕСА_1. Законне джерело існування відсутнє.
19 травня 2010 року інспектором сектору ГІРФО Амвросіївського РВ ГУМВС України в Донецькій області старшим лейтенантом міліції О.П. Трофімовим було прийняте рішення про видворення за межі України та заборону в’їзду на її територію громадянина Грузії ОСОБА_1 до 19 червня 2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи 30 травня 2005 року, 27 січня 2006 року, 04 квітня 2010 року, 15 липня 2010 року Амвросіївським районним відділенням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області складені протоколи про адміністративне правопорушення, якими ОСОБА_1 була притягнена до адміністративної відповідальності відповідно до статті 203 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу. Штрафні санкції позивачем не сплачені.
Судом встановлено, що 23 листопада 2005 року начальником Амвросіївського районного відділення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області складений висновок про адміністративне видворення іноземця за межі України, зобов’язано громадянку Грузії ОСОБА_1 вибути самостійно за межі України в строк до 23 грудня 2005 року з забороною в’їзду на територію України строком на два роки з моменту винесення висновку. Але у порушення зазначеного висновку позивач у встановлений строк не виїхала за межі України, чим було порушено законодавство України.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець та особа без громадянства, які вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.
Крім випадків, зазначених у частині першій цієї статті, іноземець та особа без громадянства можуть бути видворенні за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні.
Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 30 днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
Іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України (в порушення заборони щодо в'їзду в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в Україні (транзитного проїзду через її територію), у тому числі перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом), розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців.
Типове положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду. Оскарження зупиняє виконання рішення про видворення, крім випадків, коли необхідність негайного видворення зумовлена інтересами забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку.
Видворення іноземців та осіб без громадянства, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну, здійснюється органами охорони державного кордону, а в інших випадках - органами внутрішніх справ. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про видворення здійснюється органом, який його прийняв.
Іноземці та особи без громадянства, які підлягають видворенню, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням, у порядку, встановленому законом. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок держави.
Згідно до ст. 28 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», правила в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію встановлюються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.
Позивач, не маючи підстав для подальшого перебування на території України, не покинув територію України у встановлений строк в добровільному порядку, тобто проживає на території України з грубим порушенням встановленого порядку реєстрації, переміщення та вибору місця проживання, чим порушує вимоги п.п.19-33 «Правил в’їзду іноземців в Україну, виїзду з України і транзитного проїзду через її територію», а також Порядок перебування, реєстрації, вибору місця проживання в Україні.
За нормами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд може збирати докази з власної ініціативи.
У відповідності до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У результаті вчинення заходів зі збору інших доказів за власною ініціативою, на виконання положень статей 11 та 71 КАС України, судом не отримано беззаперечних доказів, що підтверджували б обставини, на які посилається позивач.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність прийнятого спірного рішення відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Амвросіївського районного відділення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування рішення – відмовити повністю.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 01 грудня 2010 року. Повний текст постанови виготовлений 05 грудня 2010 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.
В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Суддя Мандичев Д. В.