КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-1132/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"22" грудня 2010 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Парінова А.Б., Петрик І.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державного казначейства України, Апеляційного суду Вінницької області про визнання протиправними дій та стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_2, остаточно вточнивши позовні вимоги, звернулося до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо нарахування та не виплати заробітної плати та щомісячного грошового утримання суддям, стягнення з єдиного казначейського рахунку Міністерства фінансів України
шляхом списання коштів з Державного казначейства України з розрахункових рахунків Державної судової адміністрації України заборгованість по заробітній платі та щомісячному грошовому утриманню з урахуванням компенсації за втрату частини заробітної плати та
щомісячного грошового утримання за період з 01 липня 2008 року по день розгляду справи.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2010 року позовні вимоги задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не нарахування та не виплати заробітної плати судді апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_2;
- визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо не врахування при розробленні проектів Державного бюджету України на 2008 - 2009 роки вимог постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005р. "Про оплату праці суддів";
- стягнуто з Міністерства фінансів України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державного казначейства України на розрахункові рахунки Державної судової адміністрації України для виплати по заробітній платі за період з 01.07.2008 року по березень 2010 включно, з урахуванням компенсації за втрату частини заробітної плати, в загальній сумі на користь ОСОБА_2 111064,7 грн.
Не погоджуючись з судовим рішенням представники Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та постанови нову про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянти посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з’явились.
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції –залишенню без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 працює суддею апеляційного суду Вінницької області. Посадовий оклад судді встановлено в розмірі 2988 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що застосування п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці суддів»при виплаті заробітної плати позивачеві є протиправним, оскільки цю правову норму у судовому порядку визнано протиправною і скасовано.
Вважаючи, що виплата заробітної плати їй проводилась нижче встановленого законом розміру звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).
03 вересня 2005 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 865 «Про оплату праці суддів», якою було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6. Посадові оклади, передбачені цією постановою, встановлювались виходячи з кількості розмірів мінімальної заробітної плати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865»наведену постанову Кабінету Міністрів України доповнено п. 4-1, за змістом якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Проте, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2007 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Держави Україна, Кабінету Міністрів України, треті особи –Державне казначейство України, Держана судова адміністрація України, про визнання протиправними бездіяльності і окремих положень постанови КМУ від 31.12.2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865», вищенаведену правову норму визнано протиправною та скасовано.
Отже, з урахуванням правил набрання судовим рішенням законної сили, обмеження заробітної плати суддів припинило свою дію з дня ухвалення Київським апеляційним адміністративним судом рішення від 03.12.2007 року.
До цієї ж дати заробітна плата нараховувалась позивачу відповідно до чинних правових норм, а тому відсутні підстави вважати бездіяльність судової адміністрації у цей період протиправною.
Відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування позивачу у подальшому заробітної плати виходячи із розміру мінімальної заробітної плати у 332 грн. є протиправним та порушує його права.
У час спірних правовідносин розмір мінімальної заробітної плати визначався такими нормативно-правовими актами: Законами України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», «Про Державний бюджет України на 2009 рік»встановлювались розміри мінімальної заробітної плати: з 1 січня 2008 року - 515 грн., з 1 квітня 2008 року - 525 грн., з 1жовтня 2008 року - 545 грн., з 1 грудня 2008 року - 605 грн., з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 грн., з 1 липня 2009 року - 630 грн., з 1 жовтня 2009 року - 650 грн., з 1 грудня 2009 року - 669 грн. на місяць.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач як професійний суддя, якому Конституцією України гарантовано належне фінансування та матеріально-технічне забезпечення, має право на отримання належної заробітної плати та матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, а тому, враховуючи викладене, колегія вважає вимоги позивача є обґрунтованими.
Що стосується вимог позивачів про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст.34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно зі ст.ст.1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000, № 2050-III, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 року, тобто з дня набрання чинності цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»від 17.07.2003 року № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.
Таким чином, за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати позивач має право на компенсацію та індексацію.
Відповідно до проведених розрахунків апеляційного суду Вінницької області сума заборгованості по заробітній платі разом з компенсацією за втрату частини заробітної плати за період з 01 липня 2008 року по березень 2010 року становить 111064,7 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що причиною несплати вказаних коштів є бездіяльність Державної судової адміністрації та міністерства фінансів України.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України», ст. ст. 120, 126 цього Закону та Положення про Державну судову адміністрацію України, остання з 1 січня 2003 року є головним розпорядником бюджетних асигнувань, які передбачені на утримання судової влади, а Державне казначейство України, відповідно до ст. 48 Бюджетного Кодексу України та п. 1 ч. 4 Положення про Державне казначейство України, здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів, а тому вимога позивача про стягнення недоплачених сум може бути реалізована шляхом списання коштів з Державного казначейства України на розрахункові рахунки Державної судової адміністрації України для виплати позивачу заборгованості по заробітній платі, матеріальній допомозі на соціально-побутові потреби та відпускним.
Крім того, Законами України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»та «Про Державний бюджет України на 2009 рік»Державній судовій адміністрації України встановлювались відповідні бюджетні призначення за програмою «Виконання рішень судів на користь суддів».
Так як державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів передбачених Державним бюджетом на утримання суддів, тому несе відповідальність за фінансове забезпечення кожного суду.
Оскільки ДСА не виконала в повному обсязі вимог постанови КМУ № 865 від 03.09.2005 року щодо нарахування та виплати заробітної плати та щомісячного грошового утримання позивачу, в її діях вбачається ознаки бездіяльності, яка виходячи в обставин справи є протиправною.
Посилання Міністерства фінансів України на те, що вони не розробляють проект закону про Державний бюджет України, а головним розпорядником коштів передбачених у Державному бюджеті на утримання суддів загальної юрисдикції є Державна судова адміністрація України, в зв’язку з чим вимоги позивача щодо визнання неправомірною бездіяльності Міністерства фінансів України та зобов’язання профінансувати заробітну плату та грошове утримання є безпідставними, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 року № 1837, Мінфін у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням.
Згідно з даним Положенням Міністерство фінансів України, зокрема, забезпечує підготовку проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період; розроблення в установленому порядку проекту Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, прогнозних показників зведеного бюджету України, організацію роботи, пов’язаної із складенням та виконанням Державного бюджету України, координацію діяльності учасників бюджетного процесу.
Відповідно до положень ст. 32 Бюджетного кодексу України проект закону про Державний бюджет України розробляє Кабінет Міністрів України. Міністр фінансів України відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України.
Головні розпорядники бюджетних коштів, згідно ст. 35 Бюджетного кодексу України організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України.
Міністерство фінансів України відповідно до покладених на нього завдань і повноважень на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабміну.
Таким чином, Міністерством фінансів України при формуванні проектів Державних бюджетів на 2008-2009 роки не було враховано відповідність бюджетних запитів ДСА України вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року.
Разом із тим, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано достатньо доказів в обґрунтування позовних вимог щодо Апеляційного суду Вінницької області. Оскільки в його діях або бездіяльності колегія суддів не вбачає протиправності щодо допущення заборгованості по заробітній платі позивача позовні вимоги щодо Апеляційного суду Вінницької області, задоволенню не підлягають.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 –204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України –залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: А.Б.Парінов
І.Й.Петрик