КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: №2-а-624/09/2670 Головуючий у 1- й інстанції Вовк П.В.
Суддя - доповідач: Петрик І.Й.
У Х В А Л А
Іменем України
16 грудня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Петрика І.Й.,
Суддів: Земляної Г.В.,
Парiнова А.Б.,
при секретарі
судового засідання: Проказіні О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Прокуратури Печерського району міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Прокуратури Печерського району міста Києва про визнання протиправною бездіяльність щодо не розгляду заяви про злочин, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Прокуратури Печерського району міста Києва про визнання протиправною бездіяльність щодо не розгляду заяви про злочин.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2009 року позовні вимоги задоволені частково.
Визнано протиправною бездіяльність прокуратури Печерського району міста Києва щодо не розгляду заяви ОСОБА_4 про злочин від 17.03.2008 року.
Зобов’язано прокуратуру Печерського району міста Києва розглянути заяву ОСОБА_4 від 17.03.2008 в порядку, передбаченому ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України.
Присуджено на користь ОСОБА_4 з Державного бюджету України 03,00 грн. сплачених судових витрат.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з’явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Прокуратури Печерського району міста Києва слід задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2009 року скасувати, а провадження у справі закрити.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.03.2008 року позивач звернувся до відповідача з заявою в якій просить :
- перевірити законність проведення обшуку 13 березня 2008 року в квартирі АДРЕСА_1 у гр. ОСОБА_5 працівниками ВБОН Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві і затримання позивача,
- перевірити правові підстави затримання позивача за ст. 263 КУпАП, працівниками міліції 13 березня 2008 року з 10 годин до 14 години 14 березня 2008 року
- порушити кримінальну справу за ст. 364 КК України проти двох працівників ВБОН Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, які зловживаючи владою і службовим станом, причинили йому тілесні ушкодження.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в порушення вимог ст.97 КПК України не прийняв відповідного процесуального рішення за заявами позивача та скаргами, які фактично є заявами про злочин. При цьому суд виходив з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції.
Проте, з таким висновком колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.2 КАС України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дії чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно п.2 ч.2 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України №6-рп/2001 від 23.05.2001р. кримінальне судочинство – це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу –підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки така діяльність посадових осіб прокуратури має свої особливості і не належить до управлінської сфери.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Прокуратури Печерського району міста Києва пов’язаної з ненаданням їй відповідей на заяви в порядку ст.97 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.97 КПК України по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:
1) порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Отже, повноваження органів прокуратури при отриманні заяви про злочин регламентовані нормами Кримінально-процесуального кодексу України. Розглядаючи та вирішуючи даний спір по суті за правилами КАС України, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вимоги ОСОБА_4 стосуються оскарження дій та рішень прокуратури Печерського районі м. Києва при порушенні, розслідуванні кримінальної справи та повноважень щодо перегляду процесуальних рішень прийнятих за заявами позивача в порядку ст.97 КПК України, тобто діяльності, яка регламентована нормами КПК України, що в свою чергу виключає можливість розгляду таких вимог в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, зважаючи на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, ОСОБА_4 не позбавлена права захищати свої інтереси в суді шляхом оскарження дій органів прокуратури, але таке оскарження можливе лише в порядку передбаченому кримінально-процесуальним законодавством.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження в справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 160, 196, 198, 202, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Прокуратури Печерського району міста Києва –задовольнити частково.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2009 року –скасувати.
Провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Прокуратури Печерського району міста Києва про визнання протиправною бездіяльність щодо не розгляду заяви про злочин –закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: І.Й. Петрик
Судді: Г.В. Земляна
А.Б. Парiнов