КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-61/10 Головуючий у 1-й інстанції: Пороховий Г.І.
Суддя-доповідач: Сауляк Ю.В.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"23" грудня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Сауляка Ю.В.,
суддів Глущенко Я.Б., Федорової Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області - Довженка Олександра Дмитровича на Постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 26.03.2010 року у справі за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Липовецької районної державної адміністрації до підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 26.03.2010 року задоволено адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення Липовецької районної державної адміністрації. Скасовано постанову старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області Довженка О.Д. від 19.02.2010 року про стягнення з боржника –Управління праці та соціального захисту населення Липовецької районної державної адміністрації виконавчого збору в сумі 850 грн. згідно виконавчого провадження по виконанню постанови Липовецького районного суду по справі №2-а-61/09.
Не погоджуючись з прийнятою Постановою, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, оскільки воно ухвалено не на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі.
До суду апеляційної інстанції сторони не з’явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Сторони просили слухати справу за їх відсутності.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.
Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов’язковою.
Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.
У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи доказами, вивчивши заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Задовольняючи адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення Липовецької РДА, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач з поважних причин не виконав рішення Липовецького районного суду по справі №2-а-61/09 у строк, встановлений державним виконавцем на його добровільне виконання, тому підстав для стягнення виконавчого збору не має.
Однак, колегія суддів з такими висновками Липовецького районного суду Вінницької області погодитись не може.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 11 червня 2009 року державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області було відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа N 2-а-61/09 від 01.04.2009 року про зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Липовецької РДА нарахувати та виплатити ОСОБА_3 недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2007 рік відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зазначеною постановою позивачу було встановлено строк для добровільного виконання рішення суду до 18.06.2009 року. Однак, в строки, встановлені державним виконавцем для добровільного виконання рішення Липовецького районного суду Вінницької області по справі №2-а-61/09, позивач рішення не виконав, що і стало підставою для винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу на боржника за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, а позивачу надано строк до 19.08.2009 року для виконання рішення.
У зв’язку з повторним невиконанням рішення суду 21.08.2009 року державним виконавцем знову була прийнята постанова про накладення штрафу на боржника, яку позивач оскаржив до суду.
Фактично, рішення Липовецького районного суду по справі №2-а-61/09 виконано позивачем лише 11.02.2010 року.
Невиконання вказаного рішення суду позивач пояснює тим, що відповідно положень ст. 22 та 87 Бюджетного кодексу України, позивач як один із органів праці та соціального захисту населення, на які покладено обов’язок щодо виплати зазначеної допомоги, може лише здійснювати виплату щорічної разової допомоги в межах бюджетних асигнувань, наданих головним розпорядником коштів по даній програмі.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, зазначені причини невиконання рішення були усунуті шляхом звернення державного виконавця до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення.
Згідно з положеннями статті 263 КАС України із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення до адміністративного суду першої інстанції можуть звернутись як державний виконавець, так і особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження.
Таким чином, отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження, позивач був не позбавлений права також з власної ініціативи звернутись до Липовецького районного суду Вінницької області із заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач в добровільному порядку рішення Липовецького районного суду Вінницької області по справі №2-а-61/09 не виконав.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження»у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
Підсумовуючи встановлені судом апеляційної обставини, колегія суддів вважає, що з боку державної виконавчої служби вжито необхідних заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження»та створено всі необхідні умови для своєчасного повного та добровільного виконання боржником рішення суду, а саме винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено її сторонам, чим надано боржнику відповідного терміну для добровільного виконання рішення.
Крім того, скасування судом постанови державного виконавця про накладення штрафу за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк від 21.08.2009 року, не спростовує того факту, що постановою державного виконавця про накладення штрафу за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк від 12.08.2009 року на позивача також було накладено стягнення за невиконання рішення в добровільному порядку.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, Постанова Липовецького районного суду Вінницької області від 26.03.2010 року постановлена судом з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового рішення по справі.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 2, 41, 71, 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу представника відповідача підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області - Довженка Олександра Дмитровича на Постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 26.03.2010 року –задовольнити.
Постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 26.03.2010 року –скасувати.
Постановити по справі нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Управління праці та соціального захисту населення Липовецької районної державної адміністрації до підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору –відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Ю.В. Сауляк
Судді Я.Б. Глущенко
Г.Г. Федорова