КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №2/385                                                      Головуючий у 1- й інстанції Келеберда В.І.

Суддя - доповідач:  Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

11 листопада 2010 р.          м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді                    Вівдиченко Т.Р.

Суддів:                                        Федорової Г.Г.

                                                      Сауляка Ю.В.

розглянувши в порядку письмового провадження  адміністративну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_3,  ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року, по справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України, Міністерства праці та соціальної політики України про визнання акту незаконним та відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулись з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України та Міністерства праці та соціальної політики України про визнання незаконними пунктів 8 та 15 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.08р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», в частині встановлення розмірів підвищення пенсій дітям війни у 2008 році та про стягнення з Кабінету Міністрів України на користь  кожного з позивачів відшкодування заподіяної шкоди в розмірі щомісячного державного підвищення  до пенсії як дитині війни, виходячи з розрахунків за наступні періоди, а саме: з 22.05.08р. по 31.05.08р. в розмірі - 4,18 грн. щоденно; за період з 01.06.08р. по 30.06.08р. в розмірі - 96,2 грн.;  з 01.07.08р. по 30.09.08р. в розмірі - 96,4 грн. щомісяця; з 01.10.08р. до встановлення нових розмірів прожиткового мінімуму на 2009 рік в розмірі -99,6 грн. щомісяця.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2009 року залучено в якості  співвідповідача Управління Пенсійного фонду України м. Кременчука в Полтавській області та роз’єднано позовні вимоги у справі № 2/385 у самостійні провадження в наступній послідовності:

- вимоги про визнання незаконними пунктів 8 та 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»в частині встановлення розмірів підвищення пенсій дітям війни у 2008 році;

- вимоги про стягнення з Управління Пенсійного фонду України м. Кременчук Полтавської області відшкодування заподіяної шкоди в розмірі недоотриманої суми щомісячного державного підвищення  до пенсії як дітям війни.

Матеріали справи в частині заявлених позивачами вимог про стягнення з Управління Пенсійного фонду України м. Кременчук Полтавської області відшкодування заподіяної шкоди в розмірі недоотриманої суми щомісячного державного підвищення  до пенсії як дітям війни вирішено направити за підсудністю до Полтавського  окружного адміністративного суду.

Не погодившись з даною ухвалою суду, позивачі ОСОБА_6 та  ОСОБА_4  звернулись з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2009 року та постановити нову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу, в зв»язку  з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції –скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції посилався на наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 22 КАС України, якою визначено порядок передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого та статті 116 КАС України (в редакції, що була чинною до 30.07.10 р.), в якій  врегульовано питання щодо об'єднання та роз'єднання справ.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду, зважаючи на наступне.

Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, 23 березня 2009 року судом першої інстанції на обговорення ставилося питання про заміну неналежного відповідача по даній справі з Кабінету міністрів України на Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчук Полтавської області.

Однак,  згоди на вчинення судом зазначених процесуальних дій позивачами надано не було, оскільки заміна неналежного відповідача, на їх думку, могла б призвести до зміни територіальної підсудності вказаної справи, з подальшим її направленням до належного окружного адміністративного суду.  

Згідно ч.1 ст. 52 КАС України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Положенням статей 18 та 19 КАС України встановлено предметну і територіальну  підсудність адміністративних справ.

Згідно п.1 ч.1 ст. 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Відповідно до ч.2 ст. 18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі в своєму позові просять визнати незаконними пункти 8 та 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»в частині встановлення розмірів підвищення пенсій дітям війни у 2008 році та стягнути з Управління Пенсійного фонду України м. Кременчук Полтавської області відшкодування заподіяної шкоди в розмірі недоотриманої суми щомісячного державного підвищення  до пенсії як дітям війни.

Положенням статті  21 КАС України визначено підсудність кількох пов'язаних між собою вимог.

Так, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду.

Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 116 КАС України,  суд може своєю ухвалою об'єднати для спільного розгляду і вирішення кілька адміністративних справ за однорідними позовними заявами одного й того ж позивача до того ж відповідача чи до різних відповідачів або за позовними заявами різних позивачів до одного й того самого відповідача, а також роз'єднати одну чи декілька поєднані в одне провадження позовні вимоги у самостійні провадження, якщо їхній спільний розгляд ускладнює чи сповільнює вирішення справи.

Виходячи з характеру спірних правовідносин та змісту заявлених позивачами вимог, колегія суддів зауважує, що спір про захист права конкретних фізичних осіб на належне соціальне забезпечення, а також правовідносини, що є похідними від такого спору, має вирішуватися судом в одному провадженні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що роз’єднання частини позовних вимог  та направлення матеріалів адміністративної справи до Полтавського окружного адміністративного суду, в частині вимог про стягнення з Управління Пенсійного фонду України м. Кременчук Полтавської області відшкодування заподіяної шкоди в розмірі недоотриманої суми щомісячного державного підвищення  до пенсії як дітям війни,  може призвести до закриття провадження у справі у зв’язку з неналежністю її розгляду в порядку адміністративного судочинства.  

Отже, висновок суду щодо залучення у якості відповідача, роз’єднання позовних вимог, направлення справи до іншого адміністративного суду,  не узгоджується з положеннями  КАС України, а тому ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і  направити   справу   до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 167, 199, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 -задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва  від 23 березня 2009 року –скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.                   

     Головуючий суддя:

Судді:     

      _____________________Т.Р. Вівдиченко

_____________________Г.Г. Федорова    

_____________________Ю.В. Сауляк