АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 грудня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючої : Копаничук С.Г.
Суддів: Нікушина В.П. ,Сороки Л.А.
при секретарі: Мандрик С.В.
за участю позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калинівського районного суду від 09.11.2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки ,що навчається ,-
В с т а н о в и л а :
28.09.2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання доньки, ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 народження року у розмірі ј частини всіх видів заробітку до досягнення донькою віку 23 років , зазначаючи, що остання як навчається на 2 курсі Житомирського державного технологічного університету і потребує допомоги, яку останній може надавати.
Рішенням Калинівського районного суду від 09.11.2010 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, що продовжує навчання в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.09.2010 року до 30.06.2012 року, але не пізніше досягнення останньою 23 річного віку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначене рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права ,а по справі ухвалити нове рішення ,яким стягувати аліменти в розмірі 800 грн. щомісячно до досягнення донькою повноліття. Зазначила, що суд неповно встановив обставини справи що стосуються матеріального стану повнолітньої доньки, відповідача, невірно застосував ч.2 ст.182 СК України і не врахував, що розмір аліментів не менше 30% прожиткового мінімуму застосовується лише щодо неповнолітніх дітей.
Заперечуючи проти скарги ОСОБА_2 вважає рішення суду обґрунтованим, а доводи скарги безпідставними.
Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційної скарги ,колегія суддів вважає ,що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ст.199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Відповідно до вимог ст.200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітньою дочкою, сином.
По справі встановлено, що відповідач, являється батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утримання якої до 19.10.2010 року він сплачував аліменти. Остання продовжує навчання у вищому навчальному закладі ,термін навчання в якому по рівню "бакалавр" з 01.09.2009 по 30.06.2013 року .Навчання проходить на договірній ( платній )основі, загальна вартість якого складає 24 800 грн. що підтверджується поясненнями позивачки та матеріалами справи.
Постановляючи рішення по справі суд виходив з того, що відповідач є працездатним , і хоча має на утриманні неповнолітню дитину і хвору дружину , яка потребує лікування, проте має можливість надавати матеріальну допомогу і повнолітній доньці, що продовжує навчання ,яку визначив в розмірі 1/6 частини заробітку.
При цьому суд дійшов висновку ,що стягнення необхідно проводити не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та з дати звернення до суду – з 28.09.2010 року по 30.06.2012 року.
Разом з тим , висновки суду щодо встановлення обставин щодо можливості відповідача надавати матеріальну допомогу та її розміру ,а також щодо дат, з якої суд постановив стягувати аліменти , не підтверджені належними доказами та і доводи скарги щодо цього є підставними.
Стаття 10 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказами являються будь-які фактичні дані, які встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).
Сторонами не оспорюється, що ОСОБА_3 є їх донькою ,яка з 19.10.2010 року є повнолітньою ,продовжує навчання на денній формі у вищому учбовому закладі ,не має власних доходів і потребує матеріальної допомоги .
Відповідач згоден надавати таку допомогу в розмірі 350 грн. на місяць.
Разом з тим, суд не звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні і позивачкою не надані докази на підтвердження обставин про можливість надання допомоги відповідачем, а саме про характер роботи та розмір доходів ОСОБА_2
В той же час в позовній заяві є клопотання ОСОБА_1 про витребування довідки про заробітну плату у відповідача, яке суд не задовольнив і відповідну довідку не витребував.
Тому ці обставини підлягають встановленню судом апеляційної інстанції.
Як вбачається з довідки ,наданої відповідачем , він є військовослужбовцем ,має регулярний дохід, розмір якого за останні півроку складає 19149 грн. ,що в середньому в місяць складає 3191,63 грн.
Тому висновок суду про можливість надання ним допомоги повнолітній доньці, що навчається і визначення її в частці від (заробітку) доходу батька підтверджено доказом ,а тому є підставним.
З врахуванням зазначеного, стану здоров'я доньки, відсутності у неї доходів, матеріального становища ОСОБА_2, наявності у нього на утриманні іншої неповнолітньої дитини та можливості надання такої допомоги іншим з батьків, колегія суддів вважає ,що визначений судом першої інстанції розмір аліментів підлягає залишенню без змін.
Разом з тим, визначаючи час з якого присудив початок стягнення аліментів ,час по який призначив їх стягнення та вказуючи розмір " але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно" , суд припустився помилки та невірного застосування норми права.
Так суд не врахував ,що донька сторін досягає повноліття лише 19.10.2010 року і по цю дату позивачка отримує аліменти на доньку ,як на неповнолітню дитину. Також не врахував, що вона навчається до 30.06.2013 року. Крім того ,суд не звернув увагу, що положення ч.2 ст.182 СК України про мінімальний розмір аліментів не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку стосується лише дітей ,а до повнолітнітніх застосуванню не підлягає.
Відповідно рішення суду щодо зазначеного підлягає зміні, в іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.307,309,314,316 ЦПК України,
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Рішення Калинівського районного суду від 09.11.2010 року змінити.
З резолютивної частини рішення виключити " але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно" ; слова "з 28.09.2010 року" змінити на "з 19.10.2010 року " ; слова "до 30.06.2012 року" змінити на "до 30.06.2013 року"
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене
в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді