ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
22.12.10 Справа № 2/48-92
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Желік М.Б.
/головуючий/, Кузь В.Л., Юрченко Я.О., розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»(м. Київ)
на рішення Господарського суду Волинської області
від 08.11.2010р. у справі № 2/48-92
за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»(м. Київ)
до відповідача Підприємця ОСОБА_4 (м. Луцьк)
за участю третьої особи, яка не заявляла самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Ващук Віри Федорівни (м. Луцьк)
про визнання недійсними п. 5.1, 5.6.5 договору оренди нерухомого майна від 03.11.06
за участю представників:
від позивача: не з’явився;
від відповідача: ОСОБА_7;
від третьої особи: не з’явився
З правами та обов’язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, представник Відповідача ознайомлені.
Рішенням від 08.11.2010р. у справі №2/48-92 Господарського суду Волинської області (суддя Черняк Л.О.) відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»(м. Київ) до Підприємця ОСОБА_4 (м. Луцьк) про визнання недійсними п. 5.1, 5.6.5 договору оренди нерухомого майна від 03.11.06.
Не погоджуючись із зазначеним процесуальним документом, Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк»подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить рішення Господарського суду Волинської області скасувати, з огляду на наступне:
- місцевий господарський суд не взяв до увагу припис норми ч. 2 ст. 198 ГК України, яке є спеціальною по відношенню до норм ЦК України та відповідно до якої грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства;
- індексація орендної плати - це спосіб захисту від інфляції, в зв’язку з чим використовується індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, а не курс долара США до гривні, встановлений НБ України;
- умови розрахунку місячної орендної плати з урахуванням індексації визначені пунктами 12., 13 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМ України від 04.10.95 №786, яким п. 5.6.5 договору оренди не відповідає.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника Відповідача справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Волинської області - відсутні, з огляду на наступне:
Як було встановлено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні та підтверджується матеріалами, наявними у справі, між сторонами у справі 03.11.2006 р. укладено договір оренди нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 93,5 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 з подальшими змінами (а.с. 8-19).
Приписами п.п. 5.1, 5.6.5 договору між сторонами погоджено, що розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням складає 14165,25 грн. (еквівалентно 2805 доларів США по курсу НБУ на момент підписання договору), у випадку зміни курсу долара США по відношенню до гривні розмір орендної плати, передбачений п. 5.1, підлягає індексації відповідно до коефіцієнту зміни курсу долара США до гривні, встановленого НБУ на момент виставлення рахунку. Відповідно до п. 14.2 договору останній діє протягом п’яти років. Згідно пункту 5.1 додаткової угоди від 27.11.2007 року, яка є невід’ємною частиною договору оренди від 03.11.2006 року розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням складає 18887,00 грн. (з урахуванням ПДВ), що на момент підписання додаткової угоди до договору оренди нерухомого майна від 03.11.2009 року еквівалентно 3740 доларів США по курсу НБУ; розмір орендної плати за користування приміщенням може бути переглянутий і змінений за згодою сторін, але в будь-якому разі не раніше, ніж через 2 (два) роки з моменту підписання цієї додаткової угоди у порядку та на умовах договору оренди нерухомого майна від 03.11.2006 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Пунктом 5.1 договору (а.с. 9) між сторонами погоджено, що розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням складає 14165,25грн., що на момент підписання договору еквівалентно 2805 доларів США по курсу НБУ, а також п.5.1 додаткової угоди від 27.11.2007р., яка є невід’ємною частиною кредитного договору від 03.11.2006р. (а.с.19) встановлено, що розмір щомісячної орендної плати складає 18887грн. (урахуванням ПДВ), еквівалентно 3740 доларів США по курсу НБУ.
При цьому, відповідно до рахунків-фактур (а.с.11-141), виставлених Орендарю Орендодавцем зобов’язання по оплаті оренди для Банку виражені у гривні.
Факт оплати вартості орендної плати в національній валюті України –гривні підтверджується банківськими виписками (а.с. 85-110) та актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2008 року за підписом представника Банку та підприємця ОСОБА_4 (а.с. 84).
Таким чином, оскаржуваний договір встановлює валюту зобов’язання щодо сплати орендної плати у гривні, як і спосіб здійснення розрахунку.
Разом з цим, як вже було зазначено, у договорі оренди, визнання частково недійсним якого є предметом спору у даній справі сторонами було передбачено грошовий еквівалент у іноземній валюті, а саме –доларах США.
При цьому, вказані умови договору не суперечать чинному законодавству, з огляду на наступне:
Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України, грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.
Згідно з ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст 533 ЦК України).
За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що чинне законодавство не містить заборони учасникам договірних правовідносин укладати оплатні договори, з еквівалентом вираження грошового зобов’язання у гривні щодо валюти іншої держави. При цьому, визначальним є вираження грошового зобов’язання саме у гривні, що і мало місце в оспорюваному п. 5.1 договору оренди від 03.11.2006 року.
При цьому твердження Скаржника про те, що місцевий господарський суд не взяв до увагу припис норми ч. 2 ст. 198 ГК України, який встановлює спеціальну норму по відношенню до норм ЦК України та відповідно до якої грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях., не визнається як обґрунтована підстава для скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Волинської області, оскільки у даному договорі валюта зобов’язання, як вже було зазначено вище, встановлена у гривнях.
Окрім того, твердження щодо переваги норми ГК України над нормою ЦК України в даному випадку є безпідставним, оскільки мова про таку перевагу однієї норми над іншою може йти лише за наявності конкуренції положень вказаних статей. При цьому, норми ст. 533 ЦК України не містять конкуруючих положень по відношенню до приписів ст. 198 ГК України.
Щодо твердження ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», вказаного в апеляційній скарзі як підстава для скасування оскаржуваного рішення про те, що індексація орендної плати - це спосіб захисту від інфляції, в зв’язку з чим використовується індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, а не курс долара США до гривні, встановлений НБ України, то судова колегія суду апеляційної інстанції зазначає, що вказана в оспорюваному Позивачем п. 5.5.5 Договору індексація, за своєю природою передбачає форму корегування розміру орендної плати в залежності від зміни курсу гривні, в якій виражене грошове зобов’язання за договором оренди, по відношенню до долара США, еквівалент якого встановлений у п. 5.1.
Разом з цим, Скаржником ні в суді першої інстанції, ні при перегляді даної справи в порядку апеляційного провадження, не наведено жодних посилань на норми чинного законодавств, які б забороняли сторонам цивільно-правових відносин передбачати у договорах, що укладаються між ними, подібний вид корегування грошового зобов’язання.
Щодо посилання скаржника у справі на Методику розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМ України від 04.10.95 №786, то вона стосується індексації орендної плати при правовідносинах, що виникли між їх учасниками з приводу оренди саме державного майна та не спростовує правомірності встановлення сторонами за договором оренди від 03.11.06 вказаного вище механізму коригування розміру орендної плати.
Окрім того, місцевим господарським судом було вірно встановлено також, що Позивач у справі пропустив встановлений ст. ст. 256, 257 ЦК України, оскільки право на захист своїх прав з підстав, заявлених у позові, виникло з моменту укладення договору з 03.11.2006р., а тому строк позовної давності за вимогою про визнання недійсним п. 5.6.5 договору сплинув 03.11.2009 року.
За таких обставин місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, що оскаржувані ВАТ «Всеукраїнський комерційний банк» пункти 5.1, 5.6.5 договору оренди від 03.11.2006р. відповідають вимогам чинного законодавства України, є фіксацією розміру розрахунків орендної плати та порядку проведення цих розрахунків.
З огляду на викладене, судова колегія встановила, що приймаючи оскаржуване рішення, Господарський суд Волинської області належним чином дослідив усі обставини, які мають значення для справи при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому воно є таким, що підлягає залишенню без змін.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –
п о с т а н о в и в:
Рішення від 08.11.2010р. у спр?аві №2/48-92 Господарського суду Волинської області залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Кузь В.Л.
суддя Юрченко Я.О.