ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

23.11.10                                                                                           Справа  № 22/55

     Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого-судді                                                                      Скрипчук О.С.

Суддів                                                                                          Дубник О.П.

                                                                                                    Процика Т.С.

при секретарі Мацкулі Н.М.

розглянувши апеляційні скарги підприємця ОСОБА_2 б//н від 30.07.2010 року та Солотвинської селищної ради б/н від 10.08.2010 року;

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2010 року;

у справі № 22/55;

за позовом підприємця ОСОБА_2, смт.Солотвино, Богородчанського району, Івано-Франківської області;

до відповідача-1 підприємця ОСОБА_3, с.Манява, Богородчанського району, Івано-Франківської області;

до відповідача-2 Солотвинської селищної ради, смт.Солотвино, Богородчанського району, Івано-Франківської області;

про визнання договору оренди земельної ділянки від 03.11.2000 р. недійсним та усунення перешкод в користуванні приміщенням, земельною ділянкою;

за зустрічним позовом Солотвинської селищної ради, смт.Солотвино, Богородчанського району, Івано-Франківської області;

до відповідача-1 підприємця ОСОБА_2, смт.Солотвино, Богородчанський район, Івано-Франківська область;

до відповідача-2: Солотвинського кооперативно-торгового об'єднання, Богородчанського району, Івано-Франківської області;

про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку від 22.08.1999р.,

за участю представників:

від позивача (по первісному позову): ОСОБА_4;

від відповідача 1 (по первісному позову): не з’явився;

від відповідача 2 (по первісному позову): не з’явився;

від відповідача 2 (по зустрічному позову): не з’явився;

ВСТАНОВИВ:

Підприємець ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до підприємця ОСОБА_3 та Солотвинської селищної ради про визнання договору оренди земельної ділянки від 03.11.2000 р. недійсним та усунення перешкод в користуванні приміщенням, земельною ділянкою.

16.06.2010 року Солотвинська селищна рада звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до підприємця ОСОБА_2 та Солотвинського кооперативно-торгового об'єднання про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку від 22.08.1999р. та застосування наслідків недійсності правочину.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2010 року у справі № 22/55 (суддя Макєєва О.В) в позові підприємця ОСОБА_2 до підприємця ОСОБА_3 та Солотвинської селищної ради про визнання договору оренди земельної ділянки від 03.11.2000 р. недійсним та усунення перешкод в користуванні приміщенням, земельною ділянкою, відмовлено. В зустрічному позові Солотвинської селищної ради також відмовлено. Провадження у справі по зустрічному  позову щодо Солотвинського кооперативно-торгового об’єднання припинено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Солотвинська селищна рада подала апеляційну скаргу б/н від 10.08.2010 року, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2010 року скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно ч.2 ст.10 Закону України “Про споживчу кооперацію” майно споживчих товариств та спілок може бути відчужене за рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних спілок або уповноважених ними органів. А саме скаржник стверджує, що зазначене рішення не було прийнятне, а тому представник Солотвинського кооперативно-торгового об'єднання Вовк Р.М., яка діяла згідно доручення від 18.08.1999р., не вправі була укладати договір купівлі-продажу приміщення нафтолавки від 22.08.1999р., і він підлягає визнанню недійсним згідно ч.1 ст.48 ЦК УРСР.

Також не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду підприємець ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу б/н від 30.07.2010 року, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2010 року скасувати в частині відмови в задоволенні первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що договір оренди земельної ділянки від 03.11.2000 р. не відповідає вимогам закону, порушує права підприємця ОСОБА_2, а тому підлягає визнанню недійсним згідно ч.1 ст.48 ЦК УРСР.

Позивачем за первісним позовом було подано відзив на апеляційну скаргу б/н від 05.10.2010 року, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги Солотвинської селищної ради відмовити.

Відповідачі по первісному позову у судове засідання, яке відбулося 12.10.2010 року, повноважних представників не направили не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень № 04640740, 04640459.

Колегія суддів вважає можливим відповідно здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників відповідачів за первісним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.1999 року між Солотвинським кооперативно-торговим об’єднанням (продавець) та  ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку (а.с. 26, т. 1). Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Богородчанського нотаріального округу Дашко Д.І. та зареєстрованого в Івано-Франківському ОБТІ 31.08.1999р.

Згідно умов договору ОСОБА_2 придбала у Солотвинського кооперативно-торгового об'єднання приміщення нафтолавки, площею 34,3 кв.м, яке знаходиться  за адресою: АДРЕСА_1. Дане приміщення належало продавцю на праві власності на підставі свідоцтва, виданого  виконкомом Солотвинської селищної ради від 24.02.1998р. та зареєстрованого в Івано-Франківському ОБТІ 21.08.1999р.

В матеріалах справи міститься ксерокопія свідоцтва про право власності продавця на приміщення нафтолавки від 21.08.1999р., довіреність Солотвинського кооперативно-торгового об'єднання від 18.08.1999р., яким зав. кадрами Вовк Р.М. уповноважено взяти участь у продажі «Нафтолавки»для ОСОБА_2, довідка продавця про балансову вартість приміщення, довідка Богородчанської державної нотаріальної контори №82 від 17.08.1999р. про відсутність заборони на відчуження даного приміщення (а.с.10-14, т.2).

Також в матеріалах справи містяться копія заяви ОСОБА_2 яка адресована на ім'я голови правління Богородчанського РайСС від 25.09.1996р. про дозвіл на продаж приміщення нафтолавки (а.с. 10, т.1), постанова правління Богородчанської РайСС від 10.10.1996р. про продаж вказаного приміщення працівниці Солотвинського об'єднання громадського харчування ОСОБА_2 (а.с. 25, т.1), копія квитанції до прибуткового касового ордера №2021 від 26.11.1996р. (а.с.11, т1).

З матеріалів справи вбачається, що позивачкою за первісним позовом подавались заяви до виконкому Солотвинської селищної ради з приводу надання земельної ділянки, призначеної для обслуговування придбаного приміщення, і ведення підприємницької діяльності від 01.04.1997р., б/н, від 25.08.1999р. №158, від 14.03.2000р. №44, від 20.09.2000р. б/н, від 19.05.2001р., б/н, від 07.10.2003р., б/н ( а.с.12-17, т. 1).

          Разом з тим, 29.07.1999р. рішенням Солотвинської селищної ради було надано дозвіл підприємцю ОСОБА_3 на вибір і обстеження земельної ділянки для облаштування товарно-речового ринку в смт.Солотвин, біля старого (зруйнованого) мосту, за рахунок земель державної власності, ненаданих у власність і у користування (а.с. 30, т. 1).

На замовлення підприємця ОСОБА_3 державним госпрозрахунковим проектно-виробничим бюро при Богородчанському відділі земельних ресурсів було виготовлено проект відведення вказаної земельної ділянки. В пояснювальній записці зазначено, що запроектована до відводу земельна ділянка раніше нікому не надавалась. Дана документація погоджена, зокрема, відділом містобудування і архітектури Богородчанської РДА (висновок від 27.07.2000р.), Богородчанським районним відділом земельних ресурсів (висновок від 27.07.2000р.) В акті обстеження і вибору земельної ділянки від 25.08.1999р. вказано, що на вибраній ділянці знаходиться приміщення колишньої нафтолавки, яке згідно рішення виконкому Солотвинської селищної ради від 18.08.1999р. підлягає знесенню до 30.08.1999р.

Рішенням Солотвинської селищної ради від 28.07.2000р. було затверджено проект відведення та надано вказану земельну ділянку в користування. На підставі цього рішення 03.11.2000 року між Солотвинською селищною радою (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 8900кв.м, для облаштування товарно-речового ринку строком на 15 років. Договір зареєстровано у Богородчанському районному відділі ДЗК 21.05.2008р. за №040829900007 та за №0408299000078.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Як було передбачено ст.30 ЗК України (1990р.), чинного на час укладення договору купівлі-продажу нафтолавки від 22.08.1999р., при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення; право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу. Згідно ст.23, ст.24 цього Кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів; право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

В ст.22 цього Кодексу було визначено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право; приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Судом встановлено, що у продавця приміщення нафтолавки - Солотвинського кооперативно-торгового об'єднання - право власності або право користування земельною ділянкою не виникло, а тому набуття позивачкою права користування земельною ділянкою, призначеною для обслуговування приміщення нафтолавки, могло мати місце в порядку її надання із земель запасу.

Щодо посилань позивача за первісним позовом, що договір оренди від 03.11.2000 року є недійсним, оскільки порушує вимоги ст.ст. 377, 415 ЦК України, то колегія суддів зазначає наступне.

Положення ст.ст.377, 415 ЦК України на вказані правовідношення, які мали місце в 2000 році, не поширюються, оскільки ЦК України набрав чинності з 01.01.2004р.

Крім того, згідно ст.ст. 71,76 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки; перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов; право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Аналогічні приписи містяться в ст.ст.256,257,261 ЦК України. Відповідно до п.6 Прицінцевих та перехідних положень ЦК України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Суд вважає, що позивачка дізналась про укладення оскаржуваного договору оренди земельної ділянки від 03.11.2000р. із відповіді Богородчанської РДА №Д-26 від 05.03.2004р. (а.с. 167, т.1). Посилання на те, що про дану обставину їй стало відомо із листа Богородчанської РДА від 08.09.2008р. (а.с. 28, т. 1) спростовується змістом її заяви Солотвинському селищному голові від 01.03.2008р. (а.с. 50-51, т. 1), в якому вона вказує на незаконність надання земельної ділянки в користування підприємцю ОСОБА_3 Звертаючись протягом 1999-2003 років до Солотвинської селищної ради з заявами про надання землі в користування, позивачка не оскаржувала діяльність ради з цього приводу в судовому порядку, після 2003р.  Скарги ОСОБА_2  датовані 2008 роком.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив  позовної  давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В матеріалах справи міститься заява приватного підприємця ОСОБА_3 б/н і дати, про застосування строку позовної давності  при вирішенні даного спору (а.с. 166, т. 1).

Таким чином, судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу за первісним позовом у задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди земельної ділянки від 03.11.2000 р. недійсним.

При відсутності права користування земельною ділянкою у позивачки за первісним  позовом і при чинності договору оренди земельної  ділянки від 03.11.2000р. суд не може задоволити вимоги про знесення огорожі.

Крім того слід зазначити, що позивачкою за первісним позовом не надано доказів того, що відповідач-2 за первісним позовом чинить їй перешкоди у користуванні зазначеними вище приміщенням.

Відтак, позовні вимоги підприємця ОСОБА_2 до підприємця  ОСОБА_3, Солотвинської селищної ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03.11.2000р. та про усунення перешкод в користуванні приміщенням, земельною ділянкою не підлягають до задоволення.

Що стосується зустрічного позову Солотвинської селищної ради до підприємця ОСОБА_2 та Солотвинського кооперативно-торгового об'єднання про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку від 22.08.1999р., то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ст.1 ГПК України громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Укладення договору купівлі-продажу приміщення нафтолавки від 22.08.1999р. між Солотвинським кооперативно-торговим об’єднанням і ОСОБА_2 не пов'язані із захистом прав та інтересів Солотвинської селищної ради, а тому судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимоги по зустрічному позову.

Оскільки згідно довідки з ЄДРПОУ станом на 19.03.2010р. щодо Солотвинського кооперативно-торгового об'єднання 07.07.2008р. здійснено реєстрацію припинення юридичної особи, то провадження у справі  відносно даного відповідача слід припинити відповідно до п.6 ст.80 ГПК України.

З огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2010 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні апеляційний скарг підприємця ОСОБА_2 б//н від 30.07.2010 року та Солотвинської селищної ради б/н від 10.08.2010 року відмовити.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2010 року у даній справі залишити без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу направити в Господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий - суддя                                                                      Скрипчук О.С.

суддя                                                                                          Дубник О.П.

суддя                                                                                          Процик Т.С.