Справа № 11- 362\2007 р.                                 Головуючий у 1 інстанції - Войтех О.І.

Категорія - ст. 185 ч. 3 КК України.                         Доповідач - Оседач М.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

26 квітня 2007 року                           колегія суддів судової палати з кримінальних

справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:

головуючого: судді Салая Г.А.

суддів. Оседача М.М., Гром Л.М.

з участю прокурора: Басюка С.В.

засуджених: ОСОБА_2 та ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2007 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Ковчин Куликівського району Чернігівської області, громадянка України, з неповною середньою освітою, не заміжня, непрацююча, мешканка АДРЕСА_1, раніше не судима, -

- засуджена: за ст. 162 ч. 1 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 1 місяця арешту; за ст. 185 ч. З КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 3 місяців арешту, а на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворої міри покарання більш суворою остаточно до відбування покарання ОСОБА_1 призначено 3 місяці арешту.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, інвалід 3 групи, не працюючий, раніше не судимий, -

2

- засуджений: за ст. 162 ч. 1 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 1 місяця арешту; за ст. 185 ч. З КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 3 місяців арешту, а на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворої міри покарання більш суворою остаточно до відбування покарання ОСОБА_1 призначено 3 місяця арешту.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ОСОБА_3 750 грн. матеріальної та 1 000 грн. моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними і засуджені за те, що 3 грудня 2006 року о 21 годині, за попередньою змовою між собою, незаконно, без дозволу господаря, шляхом злому віконної рами, проникли до будинку дачного господарства № 84, розташованого на території садоводчого товариства „Технолог" села Українське Ковчинської сільської ради Куликівського району, який належить ОСОБА_3, чим порушили недоторканність його житла.

В цей же день, о 22 годині, вони, за попередньою змовою між собою, проникли до вищевказаного будинку дачного товариства, звідки таємно викрали 700 кг. картоплі та 10 банок консервованого щавлю, загальною вартістю 1 080 грн., належних ОСОБА_3

В спільній апеляції засуджені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи та кваліфікацію своїх дій, просять застосувати до них ст. 69 КК України та замінити призначене покарання у вигляді арешту на штраф. Свої вимоги аргументують тим, що на утриманні мають тяжко хвору матір, яка потребує догляду та в повному обсязі в майбутньому відшкодують завдані збитки потерпілому.

Заслухавши доповідача, пояснення засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які підтримали свою апеляцію, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Висновок суду про винність засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованої ним крадіжки чужого майна ґрунтується на сукупності досліджених у судовому засіданні доказів, яким дана належна юридична оцінка і в апеляції не оспорюється.

Кваліфікація дій обох засуджених, як вчинення ними крадіжки чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням до житла за ч.3 ст. 185 КК України є правильною.

3

Разом з тим, погодившись з кваліфікацією органами досудового слідства дій засуджених ще й за ст. 162 ч.1 КК України, тобто, як незаконне проникнення до житла, суд першої інстанції припустився помилки.

Як встановлено в судовому засіданні, що підтверджено відповідними доказами, які є наявними в матеріалах кримінальної справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, прибувши у вечірній час до дачного будинку потерпілого з метою скоїти крадіжку майна, здійснивши проникнення до приміщення та впевнившись про наявність великої кількості картоплі, з якою неможливо було розпорядитись без допомоги підручних засобів, вони обидва повернулись додому, і, взявши велосипед та мішки, повернулись до місця скоєння злочину з метою подальшої реалізації своїх злочинних намірів, направлених на протиправне заволодіння чужим майном. При цьому слід взяти до уваги, що з часу першого проникнення до будинку і до моменту повернення їх з мішками та велосипедом пройшов незначний проміжок часу - близько однієї години.

Наведене свідчить про наявність у засуджених єдиного умислу, направленого на скоєння крадіжки майна, починаючи з часу їх початкового проникнення до будинку і подальших їх дій щодо вилучення майна з допомогою підручних засобів. В даному випадку, на думку колегії суддів, спочатку незаконне проникнення обох засуджених до житла слід розцінювати як спосіб вчинення крадіжки майна, а не як кваліфікацію самостійного складу злочину, передбаченого ст. 162 КК України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність закриття провадження в цій частині обвинувачення за відсутністю в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст. 162 ч.1 КК України, що відповідно до ст. 370 КПК України тягне за собою необхідність скасування вироку в цій частині.

Крім того, судом першої інстанції в мотивувальній частині вироку ( його установча частина ) безпідставно зазначено про додаткову кваліфікуючу ознаку - вчинення злочину за ознакою повторності, в зв'язку з чим її слід виключити з вироку як зайву.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України призначив його враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, з врахуванням ряду обставин, що пом'якшують покарання, в тому числі і тих, на які посилаються в апеляції засуджені та обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання вказаних осіб можливе при призначенні їм покарання у вигляді арешту. Обговорюючи питання про призначення такого покарання, суд безпідставно послався як на обтяжуючу покарання обставину - вчинення

4

злочину групою осіб, яка в даному випадку є кваліфікуючою ознакою крадіжки, в зв'язку з чим вона підлягає виключенню з вироку.

Враховуючи, що об'єм обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суттєво зменшено в суді апеляційної інстанції та беручи до уваги необхідність виключення з вироку обставини, яка обтяжує покарання, колегія суддів вважає за необхідне пом'якшити обом засудженим призначене покарання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Куликівського районного суду від 23 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині засудження за ст. 162 ч. 1 КК України скасувати за відсутністю в їх діях складу злочину.

Вважати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засудженими за ст. 185 ч. З КК України з застосуванням ст. 69 КК України до покарання у вигляді 2 місяців арешту.

Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на додаткову кваліфікаційну ознаку - вчинення злочину за ознакою повторності та на обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину групою осіб.

В решті цей же вирок залишити без змін.