Справа № 22-а-206/2007
Головуючий у 1 інстанції - Зінченко СП. Доповідач - Бойко О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2007 року Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді - Бойко О.В..
суддів - Шарапової О.Л., Шевченка В.М.
при секретарі -Пільгуй Н.В.
за участі представника відповідачів ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 лютого 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до прокурора Чернігівської області ОСОБА_3, прокуратури Чернігівської області про визнання незаконними наказів та їх скасування, визнання дій протиправними, стягнення коштів,
встановив:
В апеляційній скарзі на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 лютого 2007 року апелянт ОСОБА_1 - представник позивача ОСОБА_2 просить скасувати судове рішення та ухвалити нове рішення.
Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає: що суд не взяв до уваги, що прокурор області не мав прав і повноважень відносно особи, яку він не призначав на посаду, притягувати до дисциплінарної відповідальності; що суд не вірно посилався на дисциплінарний статут органів прокуратури, оскільки ст. 147-1 КЗпрП України введена в дію
2
пізніше; що суд не взяв до уваги ст. 286 ЦК України, яка забороняє витребовування діагнозу про хворобу і забезпечує таємницю про стан здоров"я; що суд неправильно допустив до участі в справі представників юридичної особи, а не залучив в якості відповідача самого ОСОБА_3. Також, суд не надав можливості виступу в судових дебатах позивачу та його представнику, обмежив права знайомитись з матеріалами справи.
Апелянт ОСОБА_2 також просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд порушив вимоги ст. 52 КАСУ і не залучив до участі в справі другого відповідача, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до ст. 57 КАСУ не могли бути представниками службової особи у суді; суд не виклав в постанові всі докази, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги; суд не застосував ст. 147-1 КЗпрП України, а безпідставно послався на ч.З ст. 10 Дисциплінарного статуту прокуратури; суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині порушення відповідачем права на таємницю про стан здоров"я та визнання дій протиправними, не застосував ст. 286 ЦК України, яка гарантує право на таємницю про стан здоров"я; суд не взяв до уваги: докази, які доводять відсутність його вини щодо невжиття заходів по належному розслідуванні кримінальної справи відносно ОСОБА_6, те, що відповідач не з'ясовував обставин проступку, не пропонував писати пояснення, а посилання суду на акт від 22.03.2006 року спростовується показаннями свідків; не надав можливості відповідач знайомитись і з самим наказом; не дав суд оцінку і тому, що ОСОБА_5 не мав права складати акт від 23.03.2006 року про відмову ознайомитись з наказом; судом порушено ст. 57 КАСУ, який допустив до участі в справі ОСОБА_5 в якості представника, який є свідком по справі; суд безпідставно послався як на доказ на книгу обліку документів прокуратури області, але в судовому засіданні такої книги надано не було і суд її не оглядав; не вірну оцінку дав суд наказу від 15.06.2006 року, яким його притягнули до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання обов'язків, якщо в той день він взагалі не виконував ніяких обов'язків, перебуваючи в лікувальній установі; суд не прийняв до уваги те, що прокурор області грубо порушив вимоги ст. 32 Конституції України, ст. 286 ЦК України, Закон України „Про інформацію", які забороняють збирати відомості про особу без її попередньої згоди; суд керувався розпорядженням прокурора області від 24.05.2005 року № 26, яке не досліджувалось в судовому засіданні і якого не має в справі; висновки суду в частині того, що притягнення його до відповідальності наказом від 12.07.2006 року № 211-к є правомірним спростовується тим, що в цей період він фактично не працював та не виконував службових обов'язків з поважних причин; також, суд не звернув увагу на те, що акт від 10.06.2006 року сфальсифікований, на чому наполягав позивач, заявляючи клопотання про виклик свідків та призначення експертизи; суд невірно застосував ст. 2 Дисциплінарного статуту прокуратури і прийшов до неправильного висновку щодо
3
можливості прокуром області застосувати до нього таке дисциплінарне стягнення як догана; суд, порушивши ст. 152, 49 КАСУ, не надав права йому та його представнику виступу в судових дебатах; безпідставно суд відхилив і клопотання про відвід суддів Валевача М.М., Артюх К.В., які брали участь з пов"язаною справою.
У судовому засіданні представник відповідачів апеляційні скарги не визнала, просила в їх задоволенні відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечення на них, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
Суд 1 інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що накази, якими позивач притягувався до дисциплінарної відповідальності, є обгрунтованими та законними, видані повноважною посадовою особою, підстав для їх скасування не має. Також, суд не знайшов підстав для визнання протиправними дій прокурора області в частині збирання інформації про стан здоров"я позивача, пославшись на те, що строк повноважень у позивача на посаді прокурора закінчувався, позивач тривалий час перебував на лікуванні, про місце лікування не повідомляв, що стало підставою для з"ясування його місця знаходження та можливості в подальшому за станом здоров"я виконувати посадові обов"язки. В частині відмови в задоволенні позовних вимог стосовно стягнення невиплаченої премії суд послався на ст. 48 Закону України „Про прокуратуру", відповідно до якої заохочення застосовуються за сумлінне виконання службових обов'язків.
Суд 1 інстанції правильно встановив обставини справи, дав їм належну оцінку.
Так, судом встановлено, що позивач працював на посаді Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора з 17.08.2001 року.
Наказом прокурора Чернігівської області ОСОБА_3 від 23.03.2006 року № 92-к ОСОБА_2 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за неналежне виконання службових обов'язків, незабезпечення прокурорського нагляду за проведенням досудового слідства у кримінальній справі № 75/02902, відсутністю контролю за діями підпорядкованих працівників (а.с. 10-12). Обставини, які дали підстави притягнути позивача до відповідальності були виявлені відповідачем в березні 2006 року, коли кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_6 була повернута з суду та направлена в прокуратуру для проведення додаткового розслідування. Недоліки допущені при розслідуванні даної кримінальної обговорювались на оперативній нараді, яка проводилась 22.03.2006 року, де і було запропоновано позивачу надати свої пояснення, від чого він відмовився, про що свідчить акт від 23.03.2006 року (а.с.78). Відмовився позивач і від ознайомлення з наказом про притягнення його до відповідальності за даним фактом (а.с.79). Встановлене спростовує доводи апеляційної скарги
4
в частині того, що в позивача не відбирались пояснення, не знайомили його з наказом.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що згідно наказу № 5 від
08.08.2005 року „Про розподіл обов'язків між працівниками прокуратури"
нагляд за виконанням законів слідчими прокуратури при провадженні
досудового слідства покладені на заступника прокурора Негоду В.М. не
спростовують того, що саме прокурор відповідно до наказів Генерального
прокурора № 4/1 від 20.04.2004 року та № 4 від 19.09.2005 року „Про
організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які
проводять дізнання та досудове слідство" повинен здійснювати нагляд за
додержанням законів органами, що проводять дізнання та досудове
слідство, а не перекладати прямі свої обов"язки на заступника.
Наказом прокурора Чернігівської області ОСОБА_3 від
15.06.2006 року № 179-к позивачу була оголошена догана за неналежне
виконання службових обов'язків, що виразилось у його відсутності на
роботі 28 квітня 2006 року без погодження з керівництвом прокуратури
області (а.с. 13-14). Про відсутність позивача 28.04.2006 року на роботі
відповідач дізнався 16.05.2006 року на підставі рапорту заступника
прокурора області Седлецького О.О. (а.с.71,72) і в межах встановленого
строку на позивача було накладено дисциплінарне стягнення. Щодо доводів
позивача стосовно невідібрання в нього пояснень по даному факту та не
ознайомлення з наказом, то це спростовується наявними в справі: рапортом
позивача від 22.05.2006 року (а.с.66), які можна розцінювати як його
пояснення, актом від 22.05.2006 року про відмову від дачі пояснень щодо
причин відсутності на робочому місці 28.04.2006 року (а.с.67), актом від
15.06.2006 року про відмову знайомитись з наказом (а.с. 134), копією
виписки з книги обліку документів, відправлених кур"єром (а.с.243).
Доводи апеляційної скарги в частині того, що не можна було притягувати
позивача до відповідальності за неналежне виконання службових
обов'язків, оскільки він в той день не працював, не дають підстав для
визнання наказу незаконним, так як відповідач вправі був розцінити
відсутність позивача на роботі без погодження з керівництвом області як
неналежне виконання своїх службових обов'язків, що виразилось в
невиконанні розпорядження прокурора області, недотримання особистої
дисципліни.
Наказом прокурора області від 12.07.2006 року № 211-к позивачу було оголошено догану за неналежне виконання своїх службових обов'язків, яке полягає у неякісній організації виконання завдань прокуратури області (а.с.15,16). Про такі порушення відповідачу було повідомлено 04.07.2006 року рапортом старшого помічника прокурора області Мармишем В.І. (а.с.49-50). Про необхідність надати пояснення з приводу виявлених недоліків повідомлявся позивач, від чого останній відмовився, про що свідчить акт, датований 10.06.2007 року (а.с.52). Доводи апелянта стосовно фальсифікації даного акту не заслуговують уваги, оскільки як вбачається з усіх обставин справи, інших письмових доказів, відповідачем при складанні акту допущена описка, оскільки в самому акті мова йде саме про події, викладені в рапорті, які не могли мати місце до 10 червня 2006 року.
5
Відмову позивача від ознайомлення з наказом від 12.07.2006 року підтверджує акт (а.с.138). Крім того, даний наказ 13.07.2006 року направлявся до Чернігівської міжрайонної природоохоронної прокуратури (а.с.241).
Що стосується вимог позивача і доводів апеляційної скарги стосовно порушення відповідачем ст. 286 ЦК України, що виразилось в протиправному збиранні відповідачем інформації про стан його здоров"я, то суд правильно прийшов до висновку, що така інформація була необхідна йому для з"ясування місця знаходження позивача та в зв"язку з тривалим перебуванням на лікарняних листках з"ясування можливості в подальшому виконувати обов"язки позивачем. Крім того, суд враховує той факт, що позивач перебуває на публічній службі, проходження якої передбачає певні обмеження.
Доводи апеляційних скарг стосовно того, що прокурор області не мав повноважень притягувати позивача до дисциплінарної відповідальності, спростовується положеннями ст. 48 Закону України „Про прокуратуру", ст. 10 Дисциплінарного Статуту. Посилання позивача на ст. 147-1 КЗпрП України у даному випадку є безпідставним, оскільки є спеціальний закон, який регулює спірні правовідносини.
Що стосується заявлених відводів суддям Артюх К.В. та Валевачу М.М., то суд підставно відхилив їх, оскільки не надано суду доказів стосовно того, що вони брали участь у будь-якій справі, пов"язаній з даною справою.
Не знайшло свого підтвердження і те, що суд 1 інстанції відмовляв в наданні можливості виступу у судових дебатах позивачу та його представнику, які самі не скористались таким правом, про що свідчить і журнал судового засідання і технічний запис.
Інші доводи апеляційних скарг також не впливають на правильність судового рішення.
Доводи апеляційних скарг не дають підстав для скасування вірного по суті судового рішення, яке постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, апеляційний суд, -
ухвалив :
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити, постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 лютого 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.