Справа №2-7611/2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 грудня 2010 року
Сніжнянський міський суд Донецької області в складі:
головуючого судді Кучми В.В.
при секретарі Пономарцової Г.С.,
за участю: представника позивача за ордером про правову допомогу ОСОБА_1,
відповідача приватного підприємця ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з заробітної плати,
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з заробітної плати за період з вересня 2009 року по вересень 2010 року включно в сумі 10800 грн, посилаючись на те, що перебувала з відповідачем у трудових відносинах на підставі строкового трудового договору, який був укладений на період з 01.07.09 року по 01.10.09 року, про розірвання нею строкового трудового договору вона повідомляла відповідача завчасно від 22 вересня 2009 року, але до теперішнього часу зазначений трудовий договір з нею є не розірваний і відповідач не виконує законодавство про оплату праці.
У судовому засіданні представник позивача за ордером про правову допомогу ОСОБА_1 позов підтримав у повному обсязі, при цьому на обґрунтування вимог посилався на обставини, викладені в позовній заяві. Не заперечував, що його довірительниця припинила вихід на роботу починаючи з 12 вересня 2009 року, але вважає, що оскільки розірвання трудового договору до теперішнього часу для його довіритель ниці до кінця є не оформленим у міському центрі зайнятості, то вона продовжує перебувати в трудових відносинах з відповідачем і тому має право на нарахування й виплату їй до часу, який вимагає, заробітної плати.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав. При цьому посилався на те, що позивачка в останній місяць за строковим трудовим договором в вересні 2009 року фактично працювала лише 10 днів у період з 1 по 11 вересня 2009 року з врахуванням вихідних днів, після цього виходи на роботу припинила, на дзвінки не відповідала, причина неявки була невідома, у зв»язку з чим робочі дні починаючи з 12 вересня 2009 року по 20 вересня 2009 року в його магазині «Беркут», де позивачка працювала продавцем непродовольчих товарів, з цього часу для неї були зараховані як прогули. Дані прогули послугували підставою для винесення наказу про її звільнення з 20 вересня 2009 року за прогули. За десять відпрацьованих днів у вересні позивачці була нарахована заробітна плата в сумі 527,99 грн, за отриманням якої позивачка не з»являлась незважаючи на телефоні повідомлення, у зв»язку з чим зазначена сума переведена на банківський рахунок на ім»я позивачки грошовим переказом.
Заслухав пояснення сторін, дослідив матеріали справи і надані в ній докази на обґрунтування і спростування позовних вимог, суд приходить до висновку позов залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні згідно трудового договору між працівником і фізичною особою – суб»єктом підприємницької діяльності без створення юридичної особи від 01.07.09 року, зареєстрованого з цього часу в Сніжнянському міському центрі зайнятості, був укладений строковий трудовий договір між позивачкою як працівником і відповідачем як роботодавцем на визначений термін на період з 01.07.09 р по 31.08.09 р включно (а.с.23). Згідно наказу по кадрам ПП Чернявський №4к від 20.09.09 року позивачка ОСОБА_3, яка перебувала у трудових відносинах за даним строковим трудовим договором, є звільненою за ст. 40 ч. 4 КЗпП України за ініціативою власника з 20 вересня 2009 року за вчинені прогули (а.с. 24). Зазначений наказ до теперішнього часу не є скасований власником чи в судовому порядку і тому є дійсним.
Згідно відомості про нарахування заробітної плати позивачці за вересень 2009 року за десять фактично відпрацьованих відповідно до табелю виходжає мості днів їй нарахована заробітна плата з компенсацією в загальній сумі 527 грн 99 коп. Оскільки позивачка в день звільнення не працювала і з заявою про видачу розрахункових не зверталась, то зазначена сума є перерахована за переказом грошової готівки на ім»я позивачки у Сніжнянському відділенні ПАТ КБ «Правекс-Банк» в повному обсязі (а.с. 28).
Згідно змісту позовних вимог позивачка ОСОБА_3 висуває вимоги саме про стягнення заборгованості з заробітної плати а не середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка вважає накопичилась і їй не виплачена за період з вересня 2009 року по вересень 2010 року, що може бути лише у разі пролонгації строкового договору за погодженням сторін. Втім, як убачається і спростовується заявою самої позивачки, направленої рекомендованим листом на адресу відповідача, то остання просить про проведення з нею остаточного розрахунку у зв»язку з розірванням строкового трудового договору від 22.09.09 року (а.с. 21). Як встановлено, заробітна плата позивачці нараховувалась лише по 11.09.09 року за фактично відпрацьовані дні згідно табелю виходжає мості і перерахована грошовим переказом на банківській рахунок на її ім»я, а з цього часу не нараховувалась у зв»язку відсутністю виходів через прогули, що послугували підставою її звільнення за ініціативою власника.
Спірні вимоги, що можуть виникнути між сторонами відносно дострокового розірвання трудового договору, укладеного між працівником і власником на визначений час, за ініціативою власника у разі прогулу з боку працівника, відмови внесення записів в трудову книжку, тощо складають самостійний зміст вимог, що виходять за межі справжнього позову і можуть заявлятись будь-якою з сторін окремо.
За таких обставин убачаються підстави вважати справжній позов не обґрунтований та як такий залишити без задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України звільнені від сплати судового збору позивачі – робітники та службовці – з позовів про стягнення заробітної плати. Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, то ці витрати компенсуються за рахунок держави.
Згідно ч. 3 ст. 81 ЦПК України не підлягають оплаті при звернені до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення заробітної плати, у зв»язку з чим з відповідача на користь держави слід також стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн
Керуючись ст. 115 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 10, 11, 60, 212–215, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з заробітної плати залишити без задоволення в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривен.
Рішення може бути оскаржено учасниками процесу на протязі десяти днів з дня проголошення рішення, а учасниками процесу, які не приймали участь в судовому засіданні, на протязі десяти днів з дня отримання копії рішення до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд.
Головуючий: