Справа №2-6279/2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 листопада 2010 року
Сніжнянський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Кучми В.В.,
при секретарі Щербакової І.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Комунального підприємства «Сніжнеремстрой» про поновлення системи водопостачання та каналізації, стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, Комунального підприємства «Сніжнеремстрой», за яким просить забов»язати відповідачів поновити систему водопостачання та каналізаційну трубу до її квартири за адресою АДРЕСА_1 та стягнути моральну шкоду з останніх в сумі 20000 грн.
При цьому на обґрунтування позову посилається на те, що 01червня 2010 року відповідач, який мешкає в квартирі, що розташована в тому ж будинку під її квартирою поверхом нижче, відімкнув водопостачання до її квартири та демонтував каналізаційну трубу, що проходить повз його квартиру, тим самим залишив її родину без можливості користуватись водою та каналізаційним трубопроводом. З того часу понад два місяці уникає спілкування з нею. Коли за її заявою приходила комісія для обстеження квартир, то відповідач члена комісії доступ до своєї квартири не надав. Причини зупинення відповідачем подачі води до її квартири їй не відомі. З середини червня 2010 року вона зверталась в різні інстанції, до міської ради, до керівника Комунального підприємства «Сніжнеремстрой», яке вважає має обслуговувати будинок, в якому розташована її квартира, але цим підприємством до цього часу будь-яких заходів не вжито. Вона з родиною згодна встановити частину каналізаційної труби власними силами за власні кошти, але відповідача ОСОБА_2 не можливо застати вдома або той не допускає до своєї квартири.
Моральну шкоду обґрунтовує тим, що в квартирі разом з нею мешкають її неповнолітні діти та мати похилого віку, яка у зв»язку з хворобою прикута до ліжка, потребує догляду та додаткових гігієнічних процедур. Відсутність нормального постачання води і відсутність каналізації утворює незручні побутові умови для проживання її родини, змушує носити воду до квартири з надвірної колонки та виносити фекалії.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов в частині вимог, заявлених до відповідача Комунального підприємства «Сніжнеремстрой» не підтримала, у зв»язку з чим за ухвалою Сніжнянського міського суду від 22 листопада 2010 року провадження у справі у зазначеній частині вимог є закрито.
Позовні вимоги, заявлені до відповідача ОСОБА_2, позивачка підтримала у повному обсязі. При цьому посилалась на обставини, викладені в позовній заяві. Також додатково пояснила, що вона в зазначеній квартирі мешкає з 2001 року. З початку з цього часу з колишнім чоловіком і власником цієї квартири ОСОБА_4, в цей період вони разом з чоловіком періодично виїздили у зв»язку з тимчасовим працевлаштуванням до Москви. Приблизно у 2008 році вони з чоловіком припинили сумісне проживання, вона залишилась жити в цій квартирі, а він став проживати у співмешканки, а в 2010 році приблизно у березні місяці вони розірвали шлюб і її чоловік і власник квартири знявся з реєстрації в ній, а їй оформив нотаріальну довіреність на розпорядження квартирою. На теперішній час разом з нею є зареєстровані в квартирі і мешкають її діти ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, а також її мати ОСОБА_8, 1932 року народження, яка є зареєстрована за іншою адресою в своєму будинку, але фактично за станом здоров»я проживає разом з нею в квартирі.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, оскільки вважає позивачка не має право вимоги як така що не є власницею квартири. На спростування вимог також пояснив, що ним була замінена частина старої водопровідної труби – стояку по всій довжині його квартири на пластиковий. Стан труби не потребував конче її заміни, але на його погляд труба випрацювалась і її треба було замінити. При цьому він встановив два крани, за допомогою яких з своєї квартири міг одним перекрити подальше постачання води окремо до квартири позивачки на другий поверх, а другим – до квартир всього будинку. 30 квітня цього року він розмістив оголошення в будинку, за яким попередив мешканців що з квартири позивачки відбувається протікання до його квартири і він вимагає такий стан усунути. А потім 4 травня 2010 року він перекрив розвідний водопровідний кран з своєї квартири і тим самим припинив постачання води до квартири позивачки на другий поверх, кран є перекритий до теперішнього часу. І він буде тримати його перекритим доки позивачка не відшкодує йому вартість пластикової труби і роботи з її установки, оскільки вважає він зробив ремонтні роботи для позивачки з забезпечення якісного постачання води до її квартири. Також в його квартирі з часом прийшов у непридатність каналізаційний стояк, який проходив вздовж його квартири до квартири позивачки на другий поверх, на стояку утворилась тріщина по всій довжині, він її заліплював спочатку пластиліном, потім смолою, а потім коли через тріщину стало проходити значне протікання, він демонтував стояк в свої квартирі і на з»єднанні над стелею забив чоп. Це сталося теж на початку травня місяця. З приводу усунення пошкодження стояку до будь-яких організацій не звертався.
Заслухав пояснення сторін, дослідив матеріали справи і надані в ній сторонами докази на обгрунування і спростування позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником квартири, що належить йому на праві приватної власності, не позбавляє членів його сім”ї права користування займаним приміщенням. До членів сім”ї власника відповідно до ч. 2 ст. 64 ЖК України належать дружина, їх діти і батьки. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім’ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу. Позивачка з дозволу власника квартири ОСОБА_4 після розірвання шлюбу продовжує проживати з родиною в квартирі у АДРЕСА_1, за довіреністю останній надано право розпорядження і користування квартирою.
Відповідно до ст. 152 Житлового кодексу України переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. Згідно з п. 1.4.2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 р № 76, переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. Відповідно до п. 1.4.4 цих Правил перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку здійснює контроль за належним утриманням та обслуговуванням будинку, у якому розташована квартира позивача, у разі потреби його робітниками проводиться обстеження технічного стану квартир будинку, складаються відповідні акти щодо технічного стану квартир будинку, комунікаційних мереж розводки будинку, їх технічного стану, а також несе обов”язки, що витікають з приводу обслуговування і усунення технічних пошкоджень будинку. А до обов»язків мешканців квартир будинків як споживачів житлово-комунальних послуг, що визначено ст. 20 цього Закону, належить допускати у приміщення, будинки і споруди представників виконавця/виробника в порядку, визначеному законом і договором, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів та перевірки показників засобів обліку; дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг.
Як встановлено в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 вчинив самовільне втручання до загальної внутрішньо будинкової розводки системи водопостачання без дозволу і узгодження з балансоутримувачем і виконавцем послуг, замінив на власний розсуд частину працюючого водопровідного стояка, що проходить через його квартиру, та облаштував розвідні запірні крани. Та в подальшому вчинив дії без потреби усунення аварійної ситуації використав самовільно об лаштований запірний кран перекривши на тривалий час подачу води на другий поверх до квартири позивачки.
У судовому засіданні також встановлено, що відповідачем між поверховими трійниками є демонтований каналізаційний стояк в його квартирі та відкритий вихід з верхнього поверху забитий чопом, що собою утворює умови неможливості мешканцям вище розташованої квартири позивачки користуватись каналізаційним трубопроводом. Зазначені обставини є встановлені викладеними поясненнями сторін, які не суперечать і узгоджуються між собою в цій частині.
Обставини ж про те, чи був демонтований каналізаційний стояк відповідачем в його квартирі навмисне без виникнення на те будь-яких об»єктивних причин, чи навпаки був демонтований з виниклих причин усунення аварійної ситуації, в судовому засіданні лишились не встановлені і не доведені відносними і допустимими доказами. При обґрунтуванні вимог і спростувань в цій частині сторонами були викладені лише особисті пояснення і будь-яких інших доказів не надали. Тому суд вважає доведеним, що відповідачем ОСОБА_2 самостійно був демонтований каналізаційний стояк в його квартирі у АДРЕСА_2 а причини проведення демонтажу каналізаційного стояку є не доведені. Спірні питання між сторонами з приводу усунення перешкод потрапляння до квартири відповідача позивачкою чи іншими третіми особами з необхідністю встановлення і ремонту стояку виходять за межі справжнього позову, складають самостійний предмет позовних вимог, які можуть заявлятись окремо.
Таким чином, суд убачає і приходить до висновку, що право позивачки ОСОБА_1 як користувача житлового приміщення – окремої квартири в багатоквартирному будинку з боку відповідача ОСОБА_2 в частині припинення водопостачання до її квартири є порушеним і підлягає відновленню шляхом покладання обов»язку поновити водопостачання.
Відповідно до загальних положень про відшкодування шкоди, закріплених у ст.ст. 1166, 1667 ЦК України, майнова чи моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, у повному обсязі за наявності вини цієї особи. У судовому засіданні доведено, що позивачка ОСОБА_1 з вини відповідача починаючи з травня 2010 року до теперішнього часу, тобто майже на протязі півроку не отримує водопостачання до квартири, в якій мешкає.
Згідно роз”яснень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31 березня 1995 р №4, зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 р №5, постановою від 27.02.2009 р №1 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ , заподіяних фізичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. У зв”язку з чим моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв”язку з ушкодженням здоров”я, у порушенні нормальних життєвих зв”язків через неможливість продовження нормального активного громадського життя, при настанні інших негативних явищ. Таким чином, суд вважає доведеним факт заподіяння позивачці моральної шкоди, яку вона зазнала з вини відповідача ОСОБА_2 унаслідок безпідставного утримання закритим запірного водопровідного крану системи водопостачання до її квартири за місцем мешкання за адресою АДРЕСА_1 понад півроку. Унаслідок цього позивачка, яка має склад родини троє дітей і престаріла мати, відчувала побутові незручності, змушена була для забезпечення родини водою носити воду у необхідній кількості з надвірної колонки на протязі часу з травня 2010 року по листопад 2010 року, тобто понад шести місяців змушена була перебувати у негативних побутових умовах, за цей час докладати додаткові зусилля в організації життя, у зв”язку з цим відчувала пригніченість, депресію, моральні страждання. Тому вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з вимог ст. 23 ЦК України, враховуючи конкретні обставини справи, ступінь вини відповідача, а також глибини душевних страждань позивача, вимоги розумності і справедливості, суд вважає справедливою сатисфакцію відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 гривен.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, у зв’язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені при подачі позовної заяви витрати з оплати судового збору у розмірі 51 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Керуючись ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 1167 Цивільного кодексу України, Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 р № 76, ст.ст. 10, 11, 60, 212–215, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поновлення системи водопостачання та каналізації, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Забов»язати ОСОБА_2 поновити водопостачання до квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1000 (одну) тисячу гривен.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені при подачі позову витрати з оплати судового збору в сумі 51 гривня та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривен.
Рішення може бути оскаржено сторонами на протязі десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд.
Головуючий: