КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-5269/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"22" грудня 2010 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.
при секретарі Ломановій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київполіграфмаш»до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач Відкрите акціонерне товариство «Київполіграфмаш»звернулося до суду з позовом про визнання нечинним рішення від 18.03.2010 року №004901502/0, №04891502/0 Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2010 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 18 березня 2010 року № 004901502/0 та № 004891502/0.
Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25.02.2010 року Державною податковою інспекцією Подільського району у м. Києві було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість ВАТ «Київполіграфмаш», за результатами проведеної перевірки було складено акт від 25.02.2010 року № 287-15/228, яким встановлено порушення пунктів 5.3.1 ст.5.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зокрема, порушено строк сплати узгодженої суми податку на додану вартість.
На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Подільському р-н. м.Києва було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №004901502/0 та №04891502/0, згідно яких на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" до ВАТ «Київполіграфмаш»було застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість за жовтень 2008р. в сумі 112922 грн.
Позиція позивача полягає в тому, що Промінвестбанк після введення в ньому тимчасової адміністрації, приймав до обслуговування платіжні доручення позивача № 2605 від 24.11.2008 року на сплату до бюджету податку на додану вартість за жовтень 2008р. в сумі 112922 грн. (інша частини податку на додану вартість за жовтень 2008р. була сплачена вчасно на підставі платіжних доручень №157 від 27.11.2008р. на суму 110000 грн. та №164 від 01.12.2008 р. на суму 14738 грн.), але не виконував належним чином (затримував). Представником позивача як доказ, вище зазначеного, було надано листування з обслуговуючим банком, а саме Філією «Київське міське відділення Промінвестбанку», де йому було роз'яснено що платіжні доручення ВАТ «Київполіграфмаш», були прийняті банком до виконання, але перерахування коштів на рахунки в інші банки тимчасово відбуваються з затримкою оплати до 04.02.2009 року, оскільки з метою покращення фінансового стану і забезпечення належного рівня ліквідності постановою Правління НБУ № 59 у банку була введена Тимчасова адміністрація, якою впроваджується комплекс заходів, який дозволить відновити роботу банку у нормальному режимі та ліквідувати затримку із платежами.
Крім того, відповідачем в акті перевірки не зазначено жодного факту про дату реєстрації платіжного доручення, установою банку, по сплаті ВАТ «Київполіграфмаш»податку на додану вартість, а відзначені саме дати зарахування коштів на рахунок казначейства.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки у позивача наявні платіжні доручення за період, який перевірявся та банківська виписка, яка свідчить про своєчасне подання платіжних доручень.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Спірні відносини регулюються Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон), в редакції, яка діяла на момент прийняття та фактичного перерахування коштів банком, який обслуговує позивача, тобто до травня 2009 року.
Відповідно до пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону, за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому, платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Визначальним у змісті підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами" є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду, а отже, якщо неперерахування податку, збору (обов'язкового платежу) не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть засовуватись наслідки встановлені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами" за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого пп. 16.5.3 п. 16.5, яким встановлено, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування: якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення. Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається також саме для банку, а не для платника податків.
Отже, саме для банку, а не для платника податків розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов’язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку.
На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з тим, що викладене свідчить про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом.
Поряд з цим колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції всебічно враховані норми права, які виключають відповідальність платника податку, а саме: підпункт 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким передбачено, що за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»встановлено, що переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ грошей або використання спеціального платіжного засобу (п. 1.24 ст. 1).
Відповідно до п. 22 ст. 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком розрахункового документу на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документу до виконання.
Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181).
Як вбачається з листа філії «Київського міського відділення ПАТ ПРОМІНВЕСТБАНК», що від ВАТ «Київполіграфмаш»24 листопада 2008 року надійшло платіжне доручення № 2605 на суму 112922 грн. на сплату ПДВ за жовтень 2008 року.
Згідно пп. 16.3.1 п. 16.3 зазначеної статті, нарахування пені платнику податку закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.
Отже, платник податку вчинив всі необхідні дії щодо погашення податкових зобов’язань, а тому прострочення платежу сталось не з його вини, а відповідач в свою чергу всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України не довів правомірності прийнятого ним рішення, яке не відповідає вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України.
Таким чином, враховуючи, що позивачем були надані суду платіжні доручення з відміткою банку на повну суму податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, а також виписку з банку, яка підтверджує наявність достатніх коштів на рахунку позивача, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Посилання представника відповідача на ті обставини, що на момент надання платіжних доручень для оплати на рахунках позивача були відсутні кошти повністю спростовуються наданими до суду листами від Банку.
У порушення вимог ст.71 КАС України відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів у підтвердження викладених доводів.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 –204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції– без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва –залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 27 грудня 2010 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: А.Б.Парінов
І.Й.Петрик