Судове рішення Б-39/02-09 від 06.01.2011

Судове рішення #13043792

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2010 р. № Б-39/02-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., –головуючого,

Короткевича О.Є.,

Панової І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ізюм Харківської області"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду

від 18.10.2010

у справі

господарського суду№ Б-39/02-09

Харківської області

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ІТРЗ"

доВідкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод"

провизнання банкрутом,

розпорядник майнаарбітражний керуючий Лісіна В.Ю.,

за участю представників сторін:

ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" –Туніка Г.В. (дов. від 16.06.2009);

встановив:

Ухвалою попереднього засіданні господарського суду Харківської області від 06.09.2010 (суддя Усатий В.О.) визнано грошові вимоги 17-ти конкурсних кредиторів, в т. ч. ТОВ "Торговий дім "ІТРЗ" в сумі 7 040 352,06 грн. основного боргу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 (колегія суддів у складі: Карбань І.С –головуючий, Здоровко Л.М., Шутенко І.А.) ухвалу про попереднє засіданні господарського Харківської області від 06.09.2010 залишено без змін.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ізюм Харківської області" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції в частині визнання вимог ТОВ "Торговий дім "ІТРЗ" в сумі 7040 352,06 грн. В обґрунтування посилається на суттєве порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи по суті, а обставини, на яких ґрунтуються судові рішення, помилково визнані судами доведеними.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 8 ст. 11 Закону кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі про банкрутство, має право заявити додаткові майнові вимоги до боржника у межах строку, встановленого у статті 14 цього Закону.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

Як вбачається з матеріалів справи, оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" було опубліковане в газеті "Голос України" від 04.22.2009 № 208.

Впродовж встановленого ст. 14 Закону строку ініціюючим кредитором ТОВ "Торговий дім "ІТРЗ" подано заяву про уточнення вимог ініціюючого кредитора, в якій просить визнати ТОВ конкурсним кредитором боржника з грошовими вимогами в сумі 7 040 352,06 грн. (а.с. 2-4 т. 8). Вказував, що:

- вимоги на суму 2286954,17 грн. ґрунтуються на договорі поступки права вимоги № 7, укладеного 31.10.2008 між ТОВ "Торговий дім "ІТРЗ", ТОВ "Арсенал-Еко" та ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод";

- вимоги на суму 354953,47 грн. ґрунтуються на невиконаному боржником умов договору поставки № 80515/2, укладеному 14.05.2008 між ТОВ "Торговий дім "ІТРЗ" та ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод";

- вимоги на суму 4 017 727,11 грн. ґрунтуються на невиконанні боржником умов договору поставки № 3 від 19.03.2007, укладеному ТОВ "Торговий дім "ІТРЗ" та ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод";

- вимоги в сумі 251 365,6 грн. ґрунтуються на невиконанні умов договору поставки № 70820/3 від 20.08.2007.

Виходячи зі змісту ст. 14 кредитор, подаючи до господарського суду відповідну заяву самостійно визначає розмір таких вимог, підтверджує їх відповідними документами. До обов’язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.

Положеннями ч. 2 ст. 15 Закону передбачено у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

В процедурі банкрутства при розгляді заяви за грошовими вимогами до боржника, господарський суд не вирішує спір по суті, а лише перевіряє обґрунтованість грошових вимог кредиторів. Тобто, грошові вимоги конкурсних кредиторів повинні бути підтверджені відповідними та належними доказами. А в залежності від наявності чи відсутності доказів, що підтверджують заборгованість божника, суд може визнати або відхилити грошові вимоги.

Місцевий господарський суд, визнаючи вимоги кредитора ТОВ "Торговий дім "ІТРЗ" в розмірі 7040352,06 грн. виходив з того, що 06.09.2010 в судовому засіданні зазначено, що заявлені вимоги розпорядником майна та керівником боржника визнані в повному обсязі та включені до реєстру вимог кредиторів.

При цьому в ухвалі суду вказано, що в судовому засіданні 25.08.2010 розпорядником майна та керівником боржника вимоги ТОВ "Торговий дім "ІТРЗ" в сумі 7040352,06 грн. визнавались лише в сумі 4519472,06 грн.

Апеляційний господарський суд, який погодився з ухвалу суду першої інстанції, вказав, що вимоги ТОВ "Торговий дім "ІТРЗ" підтверджені відповідними документами та рішеннями суду.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. При цьому, згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, в заяві про уточнення грошових вимог ТОВ "Торговий дім "ІТРЗ" посилається на рішення суду у справі № 47/287-08 про стягнення з боржника заборгованості сумі 4 017 727,11 грн., а вимоги в сумі 129 351,71 грн. ґрунтуються на невиконання договору поставки № 3 від 19.03.2007. Однак, з матеріалів справи вбачається, що рішення суду у справі № 47/287-08 від 29.09.2008 винесене за позовною заявою ТОВ "Торговий дім "ІТРЗ" до боржника про стягнення заборгованості у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань на підставі договору поставки № 3 від 19.03.2007, тобто дві вимоги ТОВ "Торговий дім "ІТРЗ" ґрунтуються на одному й тому ж договорі.

Вимоги на суму 354 383,47 грн. гуртуються на невиконанні боржником договору поставки № 80515/2 від 14.05.2008. При цьому, в якості доказів надано копію договору поставки № 81029/2 від 29.10.2008 та специфікацію до нього (а.с. 2-66 т. 8), копії видаткових накладних на підтвердження його виконання. Однак, судами попередніх інстанцій не з'ясовано, на підставі якого документа здійснювалася видача товарно-матеріальних цінностей (підстава (номер договору) у накладній не вказана), не з'ясовано особу, яка одержала товарно-матеріальні цінності і яка своїм підписом підтверджує їх одержання.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року господарські операції –це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань та фінансових результатів.

Тобто, факт проведення суб’єктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов’язань відповідно до умов договорів, укладених цим суб’єктом з іншими суб’єктами господарювання, повинні підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Визнаючи кредиторські вимоги ТОВ "Торговий дім "ІТРЗ" в розмірі 7040352,06 грн. суди попередній інстанцій не перевірили обґрунтованість заявлених грошових вимог саме в цій сумі, оскільки належність та допустимість доказів на підтвердження виконання кредитором своїх зобов'язань за договорами взагалі не досліджувались

Крім того, судом також не було враховано, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, ...товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Довіреностей на отримання продукції, підписаних керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства, до заяви про уточнення грошових вимог не додано. При цьому колегія суддів зазначає, що довіреності є документами суворої звітності.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, зареєстрованої Мінюстом України 12.06.1996 за № 293/1318, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. Проте, ця вимога також залишилася поза увагою суду, оскільки в накладних, які міститься в матеріалах справи, ці дані відсутні.

Наявний у матеріалах справи в якості доказу узгодженої суми заборгованості між сторонами акт звіряння взаємних рахунків ВАТ "ІТРЗ" та ТОВ "Торговий дім "ІТРЗ" станом на 01.12.2009 (а.с. 70-96 т. 5) не підписаний посадовою особою боржника та не засвідчений печаткою установи ВАТ "ІТРЗ". Крім того, акт звірки взаємних розрахунків, не є первинним документом, який свідчить про наявність заборгованості.

Отже, ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції не були витребувані та не досліджувалися, з наданням відповідної правової оцінки, первинні документи, які б підтверджували наявність або відсутність заборгованості боржника перед кредитором у визначені сумі.

Відповідно до ст. 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалу суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині кредиторських вимог ТОВ "Торговий дім "ІТРЗ" підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до Господарського суду Харківської області. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 85, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ізюм Харківської області" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 та ухвалу господарського суду Харківської області від 06.09.2010 у справі № Б-39/02-09 скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий М.І. Хандурін

Судді О.Є. Короткевич

І.Ю. Панова

Показати/Приховати судові провадження

Потрібна автентифікація