справа № 22-34712 головуючий у 1-й інстанції: Соколова В.В.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Олійник А.С., Головачова Я.В.
при секретарі Голуб К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рильська Лариса Семенівна, про визнання договору дарування квартири недійсним
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому зазначала, що їй на праві власності належала 1/3 частина квартири АДРЕСА_1. На початку жовтня 2007 року до неї приїхала дочка ОСОБА_2 і умовила переоформити на неї квартиру, шляхом укладення договору довічного утримання. Оскільки позивач була непрацездатною, інвалідом, мала похилий вік, за станом здоров’я потребувала догляду і матеріальної допомоги, які відповідач обіцяла здійснювати та надавати, переїхавши на проживати до неї, то вона погодилась на таку пропозицію. На початку жовтня її відвезли до нотаріуса, де вона підписала договір, який, як вона вважала, відповідав досягнутій між сторонами домовленості і її волевиявленню, за яким дочка буде здійснювати догляд і утримувати.
Однак, після цього дочка забрала всі документи, повернулась до свого місця проживання.
В кінці серпня інша дочка позивача, - ОСОБА_6. дізналась про те, що було укладено не договір довічного утримання, а договір дарування про що повідомила позивачку.
Посилаючись на те, що наміру відчужувати квартиру без виникнення у її набувача будь-яких зобов’язань перед нею вона наміру не мала, ОСОБА_1 просила визнати вказаний договір недійсним.
Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 14.10.2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на те, що суд не дав правильної оцінки зібраним доказам, не врахував, що в силу віку, стану здоров’я вона помилялась щодо суті укладеного договору і його наслідків, викладені в рішенні висновки не відповідають фактичним обставинам справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як встановив суд та вбачається з матеріалів справи, 02.10.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування, за яким позивач подарувала відповідачу 2/3 належної їй частини квартири АДРЕСА_1 (а. с. 20).
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що передбачені законом підстави для визнання договору недійсним відсутні, на момент його укладення позивач була дієздатною, доказів, які б свідчили, що вона не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними, або ж укладала договір під впливом помилки не подано.
Однак, повністю погодитись з такими висновками не можливо.
Згідно наведеного ОСОБА_1 в поданій нею позовній заяві, укладаючи договір вона помилялась щодо його правової природи та вважала, що внаслідок відчуження належної їй частини квартири у відповідача виникне обов’язок по здійсненню догляду за нею і її утриманню.
Тобто, виходячи з обставин, якими обґрунтовувались вимоги, позивач просила визнати договір дарування недійсним з підстав вчинення його під впливом помилки, що передбачено ст. 229 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, на час укладення договору позивач мала вік 91 рік, з 1971 року є інвалідом 2 групи, ветераном війни, на протязі тривалого часу страждає різними хворобами, з 1973 року перебуває під наглядом лікаря-психіатра з приводу психічного захворювання (а. с. 12, 13, 14, 38, 57).
Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_6 показали, що на момент укладення спірного договору мати погано ходила, мала розлади пам’яті, погано усвідомлювала значення своїх дій.
Вказані докази, стан здоров’я, вік позивачки дають підстави для висновку, що укладаючи договір ОСОБА_1 могла не в повній мірі усвідомлювати правову природу правочину і помилялась, зокрема, щодо його наслідків.
Позивач іншого житла не має, подарувавши частину квартири вона позбавила себе права власності на неї не отримавши нічого взамін, в тому числі і будь-яких гарантій по користуванню жилим приміщенням.
Після укладення оспорюваного договору на ім’я ОСОБА_1 продовжували надходити рахунки на сплату послуг з утримання будинку і прибудинкової території, комунальних послуг, які нею оплачувались (а. с. 39-49).
Такі дії позивача об’єктивно вказують на те, що вона не усвідомлювала втрати нею права власності на квартиру в зв’язку із укладанням договору дарування, продовжувала відноситись до майна як його власник і здійснювала повноваження, якими той наділений.
Зазначені обставини також свідчить на користь того, що позивач помилялась щодо предмету укладеного договору та його суттєвих умов і лише цим можуть пояснюватись такі її дії.
Помилка учасника угоди є її суб’єктивним неправильним сприйняттям істотних умов, яке впливає на її волевиявлення.
Наведеним підтверджуються, що позивач не усвідомлювала правової природи правочину, прав і обов’язків сторін в договорі.
Покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_1 на час укладення договору дарування мала задовільний стан спростовуються зазначеними вище доказами.
Те, що позивач, як вказують свідки, самостійно пересувалась, навіть ходила до магазину, отримувала пенсію, брала участь у виборах і сама себе обслуговувала, стосуються поведінки позивача в побуті і не свідчать про усвідомлення ОСОБА_1 характеру вчинення нею юридично значимих дій, зокрема, по укладенню оспорюваного договору, в зв’язку з чим не можуть спростовувати зроблені колегією суддів з цього приводу висновки.
З огляду на викладене колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу, скасовує оскаржуване рішення і ухвалює нове про задоволення позову і визнання договору дарування недійсним з підстав, передбачених ст. 229 ЦК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 14.10.2010 року скасувати і ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування 2/3 частин квартири АДРЕСА_1, укладений 02.10.2007 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, посвідчений 02.10.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рильською Л.С., зареєстрований в реєстрі за №4123.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
головуючий: судді: