справа № 22-34625 головуючий у 1-й інстанції: Гримич М.К.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Олійник А.С., Головачова Я.В.
при секретарі Голуб К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13.10.2010 року позов задоволено. Вселено ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 41).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати це рішення і ухвалити нове про відмову в позові. Посилається на те, що судом неповно з’ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Суд не врахував того, що за час шлюбу сторонами було придбано ще одну трикімнатну квартиру в Деснянському районі м. Києва загальною площею 103,65 кв. м. Суд безпідставно прийшов до висновку, що відповідач вселила у спірну квартиру сторонніх осіб, не взяв до уваги її пояснення про те, що вона там проживає і здійснює ремонтні роботи. Не враховано, що спільне життя із позивачем неможливе, оскільки це негативно впливає на психологічний стан їх неповнолітніх дітей, а також погіршує умови проживання, оскільки відповідно ст. 47 Житлового кодексу України норма житлової площі на особу складає 13,65 кв. м., а квартира, в яку вселено ОСОБА_1, має загальну площу 42,7 кв. м. Інтереси неповнолітніх дітей не враховано.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2, її представник підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що спір судом вирішений правильно.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 12.08.1995 року по 19.08.2010 року ними 09.07.2002 року була придбана квартира АДРЕСА_1 (а. с. 6, 7, 27).
Відповідно до ст. 60, ч.1 ст. 70 Сімейного кодексу України, ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності.
Згідно із ч.1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним (ст. 321 ЦК України). Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.
Власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування, розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України).
Чинне законодавство не ставить реалізацію співвласником права на користування майном в залежність від того, чи має право власності на такий об’єкт лише одна особа, чи він перебуває у власності кількох осіб. В останньому випадку право спільної власності здійснюється за згодою всіх співвласників (ст. 358 ЦК України).
Небажання одного із співвласників надати у користування іншому співвласнику належне цим особам майно, є порушенням прав такого співвласника, що підлягають судовому захисту.
Жоден із співвласників не має переваг у користуванні майном і ненадання згоди у його використанні не може тягти за собою обмеження права іншого співвласника.
За таких обставин, встановивши порушення прав позивача, як власника, на користування квартирою АДРЕСА_1, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив заявлений ним позов про вселення.
Та обставина, що подружжя має на праві власності ще одну квартиру, не може бути підставою для відмови в позові, оскільки спірна квартира продовжує перебувати у спільній власності сторін, поділ спільного майна на час ухвалення рішення проведений не був, порядок користування ним не встановлений.
Посилання відповідача на неможливість спільного користування квартирою в зв’язку із конфліктами, що існують між сторонами, проживання в жилому приміщенні неповнолітніх дітей, не можуть бути підставою для відмови в позові власнику про вселення в жиле приміщення на яке він має право власності.
При наявності передбачених законом підстав таке може тягти за собою припинення права на частку у спільному майні.
З врахуванням викладеного колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає без змін рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 13.10.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
головуючий:
судді: