ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2010 рокуСправа № 2а-3186/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
в складі головуючого-судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,
з участю прокурора Ревухи І.В.,
з участю представника позивача Мацюк Н.О.,
з участю відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Прокурора Луцького району в інтересах держави в особі Луцького районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно виплачених коштів по безробіттю,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Луцького району в інтересах держави в особі Луцького районного центру зайнятості звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно виплачених коштів по безробіттю.
Даний позов мотивовано тим, що прокуратурою Луцького району проведено перевірку додержання вимог Закону України «Про зайнятість населення» в частині надання статусу безробітним громадянам, які зареєстровані на території Луцького району та виплати їм допомоги по безробіттю.
На підставі ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення йому було надано статус безробітного та відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» призначена виплата допомоги по безробіттю. Для отримання статусу безробітного 09.07.2009 року ОСОБА_2. подав заяву щодо надання йому статусу безробітного, в якій зазначив, що на той час він не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності.
20.08.2010 року заступником начальника відділу взаємодії з роботодавцями Луцького районного центру зайнятості Баран А.Л. виявлено, що ОСОБА_2 з 19.06.2008 року зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 29.07.2010 року.
У п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» зазначено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".
Тобто, відповідач, будучи зареєстрованим як суб’єкт підприємницької діяльності втратив право на статус безробітного та отримання допомоги по безробіттю, а тому допомога по безробіттю в розмірі 1068,38 грн. отримана ним незаконно.
Директором Луцького районного центру зайнятості було прийнято рішення про повернення коштів відповідачем, однак ОСОБА_2 в добровільному порядку кошти не повернув. Просить стягнути з відповідача в користь Луцького районного центру зайнятості кошти в розмірі 1068,38 грн., які отримані обманним шляхом.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали із підстав, у ньому викладених.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково, проти наявності заборгованості не заперечує. Зазначив, що є зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, однак про те, що не має права отримувати кошти в центрі зайнятості не знав.
Суд, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, відповідача дослідивши письмові докази по справі вважає, що позов є підставним та підлягає до повного задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 ч. 1 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно ст.17 ч. 1 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на: спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство". Пунктом «е» вищезгаданої статті також визначено, що також в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 31 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.
Згідно ч. 3 ст. 36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
В судовому засіданні встановлено, що згідно персональної картки обліку ОСОБА_2 з 09.07.2009 року було надано статус безробітного.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 з 19.06.2008 року зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, що також підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.07.2010 року.
Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що він підприємницькою діяльністю не займався, доходів не отримував та про не знав про те, що не має права на отримання допомоги по безробіттю, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 Закону України «Про занятість населення» відноситься до зайнятого населення. Сам факт працевлаштування не дає йому права на отримання статусу безробітного, незалежно від отримання доходу, а тому наявність в особи хоча б однієї підстави визначеної ст.1 п.3 Закону, незалежно від отриманого доходу, виключає можливість надання їй статусу безробітного.
Таким чином в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 будучи зареєстрованим як суб’єкт підприємницької діяльності, безпідставно отримав допомогу по безробіттю в сумі 1068,38 грн., яка на сьогоднішній день не сплачена, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, Закону України «Про зайнятість населення» суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь Луцького районного центу зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 1068 (одну тисячу шістдесят вісім) гривень 38 копійок безпідставно виплачених в якості допомоги по безробіттю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 15 грудня 2010 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Р.С.Денисюк