справа № 22-29275 головуючий у 1-й інстанції: Кривов’яз А.П.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Кадєтової О.В., Головачова Я.В.
при секретарі Голуб К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна», Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, третя особа: садівницьке товариство «Медик», про визнання права власності та зобов’язання провести реєстрацію
за апеляційною скаргою Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації
на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
У травні 2010 року ОСОБА_1 подав у суд позов до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна», Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання права власності на окремо розташовану триповерхову з підвалом будівлю – садовий будинок загальною площею 1250,3 кв. м., що знаходиться на території садівницького товариства «Медик» по АДРЕСА_1, покладення обов’язку на Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» здійснити реєстрацію права власності на цей об’єкт, а на Святошинську районну у м. Києві державну адміністрацію надати йому поштову адресу. Зазначав, що він з 2006 року є власником земельної ділянки, на якій було споруджено вказану будівлю. Будівництво було замовлене в 2008 році, проведене відповідно з нормативними документами, будівельними нормами і правилами. Документація про виконання будівництва, його закінчення, передачу об’єкта будівництва втрачена. Оскільки документ, що посвідчує право власності позивача втрачено, то останній, відповідно до положень ст. 392 ЦК України, просив задовольнити вимоги.
В якості співвідповідача до участі в розгляді справи судом притягнуто Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (а. с. 32, 34).
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20.09.2010 року позов задоволено. За ОСОБА_1 визнане право власності на окремо розташовану триповерхову з підвалом будівлю садовий будинок загальною площею приміщень 1250,3 кв. м., що знаходиться на території садівницького товариства «Медик» по АДРЕСА_1. Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» зобов’язано здійснити реєстрацію прав власності ОСОБА_1 на вказаний об’єкт, а Святошинську районну у м. Києві державну адміністрацію надати йому поштову адресу.
В апеляційній скарзі Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового про відмову в позові. Апелянт вказує на порушення судом норм матеріального права, невідповідність викладених в рішенні висновків обставинам справи. Дозвіл на будівництво позивач не отримував, будинок в експлуатацію не приймався, його державна реєстрація не проводилась, будівля, право власності на яку просить визнати ОСОБА_1, є самочинним будівництвом, тому він не може набути права власності на неї. Будівля споруджена таким чином, що унеможливлює використання за призначенням, - ведення садівництва, земельної ділянки на якій він розміщений.
В суді апеляційної інстанції представник Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Представник Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві вважав, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
В обґрунтування вимог про визнання права власності на окремо розташовану триповерхову з підвалом будівлю, – садовий будинок загальною площею 1250,3 кв. м., що знаходиться на території садівницького товариства «Медик» по АДРЕСА_1 позивач вказував на втрату ним документів про виконання будівництва, його закінчення, передачу об’єкта будівництва.
Визнання права власності в разі втрати документа, який засвідчує таке право, передбачене ст. 392 ЦК України.
Як зазначає позивач, об’єкт нерухомості, право власності на який він просив визнати, був збудований ним в 2008 році.
З врахуванням характеру новоствореного майна, яким є садовий будинок, право власності на таке майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію і проведення державної реєстрації, як це передбачено чинним законодавством.
Будь-яких доказів, які б свідчили що на ведення будівництва ОСОБА_1 отримував дозвіл і воно велось відповідно до затвердженого проекту, а згодом об’єкт будівництва був прийнятий в експлуатацію і проведена державна реєстрація права власності позивача на нього, не подано.
За таких обставин, коли ОСОБА_1 не довів видачу йому уповноваженими органами документів, які б засвідчували його право власності на об’єкт будівництва, а, відповідно, такі документи не могли бути ним втрачені, у суду не було підстав для задоволення заявленого позову виходячи з обставин, якими він обгрунтовувався.
При відсутності доказів про те, що будівництво велось з належними дозволами і затвердженим проектом, така будівля, згідно із ст. 376 ЦК України, вважається самочинним будівництвом.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво не набуває права власності на нього (ч. 2 цієї статті).
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України, однак заявлена ОСОБА_1 вимога не обґрунтовувалась цими обставинами.
З огляду на викладене у суду першої інстанції не було підстав для задоволення заявленого позову.
Посилання суду на ст. ст. 334, 876 ЦК України, як на правові підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності і задоволення позову помилкові, оскільки зазначені норми матеріального права не підлягають застосуванню до спірних правовідносин та не визначають прав і обов’язків учасників правовідносин за наявності обставин, які наведені позивачем в обґрунтування заявлених ним вимог.
Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову з наведених вище міркувань, а апеляційна скарга задоволенню.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
судді: