справа № 22-28803 головуючий у 1-й інстанції: Ільєва Т.Г.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Шахової О.В., Головачова Я.В.
при секретарі Голуб К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс Банк», третя особа: ОСОБА_3, про визнання кредитного договору недійсним
за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1
на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 31 серпня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.08.2010 року позовну заяву залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі, поданій ОСОБА_4 в інтересах громадянина Польщі ОСОБА_1, ставиться питання про скасування ухвали і направлення справи в суд першої інстанції для розгляду. Апелянт посилається на те, що судом при постановленні ухвали не враховано положення міжнародного Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993 року, який ратифіковано Постановою Верховної Ради України №3941-XII (3941-12) від 04.02.1994 року та який набув чинності 14.08.1994 року. Відповідно до положень цього договору, громадяни однієї Договірної Сторони мають право вільно і без перешкод звертатись до органів іншої Договірної сторони, до компетенції яких відносяться цивільні та кримінальні справи, можуть виступати в них, подавати клопотання, пред’являти позови, а також здійснювати інші процесуальні дії за таких же умов, що і громадяни цієї Договірної Сторони. Оскільки відповідно до чинного законодавства України третейські суди є недержавними незалежними органами і вони не входять до судової системи України, то апелянт вважає, що постановлена ухвала Печерського районного суду порушує права апелянта, як громадянина іншої держави. Окрім того, позивач не є стороною у оспорюваному кредитному договорі, згоди на його укладання не давав, а тому суд помилково дійшов висновку, що між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду. Також апелянт посилається на п. 12 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», якою передбачено, що третейські суди можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України. Апелянт є громадянином Республіки Польща та постійно проживає в цій країні. Однак суд на це уваги не звернув, не застосував норми міжнародного договору, яким передбачені інші правила, ніж встановлені ЦПК України, чим було порушено ч. 2 ст. 2 ЦПК України, та застосував норми закону, які не підлягали застосуванню. З цих підстав апелянт вважає, що зазначена ухвала є необґрунтованою та незаконною і підлягає скасуванню.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленої ухвали в цих межах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс Банк», третя особа: ОСОБА_3, про визнання недійсним кредитного договору, укладеного 13.07.2007 року між відповідачем та третьою особою, яка є його дружиною (а. с. 3-6).
Залишаючи вказану позовну заяву без розгляду суд першої інстанції виходив з положень п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, якою передбачено постановлення судом ухвали про залишення заяви без розгляду, якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення третейського суду і від відповідача надійшло до початку з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді.
Однак, будь-які докази про те, що між сторонами у справі, якими є ОСОБА_1 та Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс Банк», був укладений договір про передачу спору, з приводу розгляду якого позивач звернувся до суду, на вирішення третейського суду не подано і такі в матеріалах справи відсутні.
Посилання суду на третейське застереження, яке містить кредитний договір, про визнання якого заявлено позов, відношення до позивача не має, оскільки вказаний кредитний договір ним з Акціонерним комерційним банком «Правекс Банк» не укладався, стороною в ньому, крім останнього є ОСОБА_3 (а. с. 10-12). Тому, на позивача не можуть поширюватись права і обов’язки сторін кредитного договору, в т. ч. в частині, визначеній третейським застереженням.
За таких обставин у суду не було передбачених п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України підстав для залишення позову без розгляду.
З огляду на викладене колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу, скасовує оскаржувану ухвалу, а справу направляє до Печерського районного суду м. Києва для продовження розгляду відповідно до ст. 311 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 31 серпня 2010 року скасувати, справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
судді: