справа № 22-24669 головуючий у 1-й інстанції: Нежура В.А.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Олійник А.С., Головачова Я.В.
при секретарі Голуб К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про усунення перешкод у користуванні власністю
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_2
на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 вересня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01.09.2010 року позов задоволено. Усунено перешкоди у користуванні власністю ОСОБА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 визнано таким, що втратив право користування 57/100 частинами будинку за адресою АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі, поданій ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції. Апелянт зазначає про те, що відповідач був прописаний у його рідної тітки в новозбудованому жилому будинку АДРЕСА_1 після повернення з армії в 1983 році. Остання ввела цей будинок в 1990 році в експлуатацію та анулювала правовстановлюючі документи на старий будинок. У 2007 році ОСОБА_2 був поданий позов про визнання за ним права власності на старий будинок в порядку спадкування після смерті матері, однак рішення, яке б набрало законної сили, у цій справі не ухвалене. Суд при розгляді справи вказаних обставин до уваги не взяв, не врахував, що зняття відповідача з реєстрації позбавить його можливості прийняти спадщину, а останній залишиться особою без визначеного місця проживання, що призведе до порушення низки його громадянських прав, закріплених у Конституції України. Іншого місця проживання у нього немає, він тимчасово мешкає у будинку своєї колишньої дружини. Суд першої інстанції незаконно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншого спору, який розглядається у Голосіївському районному суді м. Києва щодо права власності на старий будинок.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2, його представник підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Представник ОСОБА_1, ОСОБА_3 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали, що спір судом вирішений правильно.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником 57/100 частин будинку АДРЕСА_1 (а. с. 5).
В цій частині будинку, крім нього, зареєстровано ще чотири особи, в т. ч. ОСОБА_2 (а. с. 17).
Відповідач за вказаною адресою не проживає з 1984 року, чого він сам не заперечує.
Виходячи з того, що останній проживав і був зареєстрований в належній позивачеві частині будинку як член сім’ї її власника, то, відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, він втрачає право на користування цим житлом в разі його відсутності в ньому без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником або законом.
Доказів, які б свідчили, що відсутність ОСОБА_2 в будинку понад рік була викликана поважними причинами не подано і він на такі обставини не посилається, як і на існування між сторонами домовленості про збереження за відповідачем права на користування будинком в разі його відсутності в ньому понад цей термін.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування, розпорядження своїм майном, а тому може ставити питання про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, оскільки відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» це є підставою для зняття останнього з реєстраційного обліку.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обгрунтованість заявленого позову.
Доводи апелянта на перевірку законності ухваленого рішення не впливають, оскільки спір, який ним вирішений, не стосується питань пов’язаних з прийняттям спадщини.
Негативні для відповідача наслідки, які можуть настати в зв’язку із прийняттям такого рішення, не стосуються обставин, що були підставою для його ухвалення.
Тому колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає без змін рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01.09.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
головуючий:
судді: