Справа №22-24433/10 Головуючий в 1 інстанції: Українець В.В.
Доповідач: Немировська О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2010 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Немировської О.В.
суддів – Чобіток А.О., Вовченка В.М.
при секретарі – Поліщук-Цвєтошенко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом‘янського районного суду м. Києва від 30.08.2010 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М.М.Амосова про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи,
встановив:
позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним наказ директора Інституту №208-к від 07.08.2009 р. про відсторонення його від роботи. В ході розгляду справи позивач також просив допустити його до виконання попередньої роботи та зобов‘язати відповідача надати йому посаду відповідно до наукової спеціальності та компенсувати втрачену заробітну плату.
Рішенням Солом‘янського районного суду м. Києва від 30.08.2010 р. в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач по справі просить скасувати вказане рішення суду та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що судом було неправильно встановлено обставини справи, не досліджено всі докази по справі, а крім того, суд не розглянув всі заявлені ним вимоги.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за такими підставами.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що він працював в Інституті серцево-судинної хірургії з 1983 р. Наказом виконуючого обов‘язки директора інституту №208-к від 07.08.2009 р. за поданням головного лікаря він був відсторонений від роботи в зв‘язку з ухиленням від проходження стажування та атестації відповідно до ст. 46 КЗпП України. Вказаний наказ позивач вважає незаконним, оскільки в наказі не зазначені спеціальність стажування та структурний підрозділ, в якому йому пропонувалось пройти стажування, а крім того, він не перебуває у трудових або адміністративних відносинах з головним лікарем і йому не пропонувалось проходження стажування. В ході розгляду справи позивач доповнив свої позовні вимоги та просив також допустити його до виконання попередньої роботи – науковим імунологічним дослідженням та зобов‘язати відповідача надати йому посаду відповідно до його наукової спеціальності «імунології» та кваліфікації кандидат медичних наук, а також стягнути з відповідача середню заробітну плату за весь час відсторонення від роботи.
Рішенням Солом‘янського районного суду м. Києва від 30.08.2010 р. в задоволенні позову було відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач працював у відповідача і з 02.01.2007 р. був переведений з посади лікаря-лаборанта відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених на посаду лікаря-лаборанта біохімічної лабораторії. За Наказом від 07.08.2009 р. позивача було відсторонено від роботи в зв‘язку з ухиленням від проходження стажування і атестації. Дії відповідача відповідали вимогам ст. 46 КЗпП України, оскільки позивач з 25.12.1992 р. не проходив будь-яких курсів, стажування або інших видів підготовки, а тому він був обґрунтовано відсторонений від виконання своїх обов‘язків, оскільки у нього відсутній сертифікат лікаря-спеціаліста.
Позивач відмовився від підписання посадової інструкції 23.04.2007 р., про що складено відповідний акт працівниками біохімічної лабораторії (а/с 61), в якій передбачено обов‘язкову наявність кваліфікаційної категорії та підтвердження звання лікаря-спеціаліста.
Листом від 23.06.2009 р. за підписом головного лікаря позивачу було запропоновано стажування за спеціальністю імунолога та проходження відповідної атестації (а/с 23).
Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги доводи позивача про те, що він не повинен проходити стажування, оскільки не виконує функції лікаря, а займається науковою діяльністю. Відповідно до наказу МОЗ України від 25.12.1992 р. №195 термін дії сертифіката лікаря-спеціаліста з певної спеціальності становить 5 років, який видається після стажування або атестації на кваліфікаційну категорію.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 46 КЗпП України, згідно якої відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп‘яніння, відмови або ухилення від обов‘язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони, в інших випадках, передбачених законодавством.
Вказівка апелянтом в апеляційній скарзі на лист Міністерства праці та соціальної політики України від 11.11.2009 р., в якому зазначається, що ухилення від навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної безпеки є підставою для відсторонення працівників тільки у сфері охорони праці та протипожежної безпеки, не може бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позову, оскільки в статті зазначено, що відсторонення може мати місце і в інших випадках, передбачених законодавством. Зокрема, відповідно до Положення про проходження атестації лікарів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров України від 19.12.1997 р. №359, лікарі, як протягом років після закінчення 5-річного строку з моменту попередньої атестації не виявили бажання і не подали документ на чергову атестацію, підлягають атестації на визначення знань та практичних навиків з підтвердження звання лікар-спеціаліст після проходження стажування, тобто навчання.
Посилання позивача на його наукові публікації не може бути підставою для звільнення позивача від обов‘язку проходження стажування та атестації на звання лікаря-спеціаліста, оскільки такі матеріали можуть лише враховуватись атестаційною комісією як матеріали що характеризують підготовку та практичну діяльність працівника.
Також є безпідставним посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо не вирішення його додаткових позовних вимог, оскільки вказані вимоги – зобов‘язання відповідача допустити його до виконання роботи відповідно до наукової спеціальності та стягнення заробітної плати безпосередньо залежать від вирішення основної позовної вимоги, в задоволенні якої судом було відмовлено.
Таким чином, судом першої інстанції було повно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам, судом було правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Солом‘янського районного суду м. Києва від 30.08.2010 р. – залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді
Справа №22-24433/10 Головуючий в 1 інстанції: Українець В.В.
Доповідач: Немировська О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2010 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Немировської О.В.
суддів – Чобіток А.О., Вовченка В.М.
при секретарі – Поліщук-Цвєтошенко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом‘янського районного суду м. Києва від 30.08.2010 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М.М.Амосова про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи,
та керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України,
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Солом‘янського районного суду м. Києва від 30.08.2010 р. – залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді