Справа №22-243888/10 Головуючий в 1 інстанції: Рубан С.М.
Доповідач: Немировська О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2010 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Немировської О.В.
суддів – Чобіток А.О., Вовченка В.М.
при секретарі – Поліщук-Цвєтошенко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30.08.2010 р. по цивільній справі за позовом Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачки заборгованість по кредитному договору від 03.06.2008 р. в сумі відсотків та штрафних санкцій в сумі 82 785 грн. 87 коп., яка складається з: заборгованість по кредиту – 4 642 дол. США, що становить 36 951 грн.25 коп., заборгованість по відсоткам – 988, 12 дол., що становить 7 865 грн.63 коп., пеня за прострочення сплати кредиту – 3 536, 56 дол., що становить 28 151 грн. 72 коп., пеня за відсотки – 1 202, 11 дол. США, що становить 9 536 грн. 03 коп.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30.08.2010 р. позов було задоволено.
В апеляційній скарзі відповідачка по справі просить скасувати вказане рішення та постановити рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що судом було неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, неповно з‘ясовані обставини справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за такими підставами.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що між ним та відповідачкою 03.06.2008 р. було укладено кредитний договір. Відповідачка порушувала умови кредитного договору, в зв‘язку з чим станом на 14.10.2009 р. утворилась заборгованість по кредиту в сумі 4 642 дол. США. В ході розгляду позивач змінював свої позовні вимоги та остаточно просив стягнути з відповідачки: заборгованість по кредиту – 4 642 дол. США, заборгованість по відсоткам 988, 12 дол. США, пеню за прострочення сплати кредиту – 3 536, 56 дол. США, пеню за прострочення сплати відсотків – 1 202, 11 дол. США та судові витрати.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 30.08.2010 р. позов було задоволено.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 524, 526, 530, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України.
Доводи відповідачки, викладені в апеляційній скарзі, про те, що позивач сприяв збільшенню суми заборгованості, оскільки вона вчасно повідомила про ушкодження заставленого автомобіля та передала його позивачу, були предметом дослідження суду першої інстанції і є безпідставними. Згідно умов п. 3.13 договору банк має право вимагати, а позичальник зобов‘язаний достроково повернути кредит, сплатити проценти, комісії та інші платежі, що визначені цим Договором, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов договору. Звернення стягнення на предмет застави є правом банку у випадку порушення умов договору позичальником, в т.ч. у випадку невиконання позичальником зобов‘язань з дострокового погашення заборгованості. Тому відмова банку від отримання заставленого автомобіля не може визнаватись як порушення ним умов кредитного договору та договору застави.
Сам по собі факт ушкодження належного відповідачці автомобіля, який є предметом застави, не звільняв її від обов‘язку сплачувати отримані в кредит кошти, а тому позивач мав право відмовитись від отримання заставленого автомобіля в ушкодженому стані в рахунок погашення заборгованості.
Інші доводи, викладені апелянткою в апеляційній скарзі, про те, що ушкодження автомобіля є наслідком непереборної сили, що звільняє її від відповідальності за порушення зобов‘язання, також не спростовують висновку суду першої інстанції щодо покладення на відповідачку обов‘язку по достроковій сплаті кредиту, відсотків та пені.
Судом першої інстанції було правильно визначено розмір заборгованості по кредиту відповідно до розрахунків позивача з урахуванням суми сплаченого страхового відшкодування в сумі 2 099, 43 дол. США, яке надійшло на адресу позивача 06.07.2009 р. та було зараховано на погашення кредиту. Відповідачка останній платіж по сплаті кредиту внесла 18.11.2008 р. і після цього лише частково сплачувала відсотки.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за можливе зменшити розмір пені за прострочення сплати відсотків до фактичного розміру такої заборгованості – 988, 12 дол. США, що становить 7 865 грн. 63 коп. відповідно до положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Також слід зменшити суму заборгованості з урахуванням рішення Апеляційного суду м. Києва від 21.10.2010 р., яким було стягнуто на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» з ВАТ УСК «Дженералі гарант» 3 321 грн., як частину страхового відшкодування, в зв‘язку з чим слід також зарахувати вказану суму та виключити з розміру заборгованості. За таких обставин розмір суми загальної заборгованості становить 77 513 грн. 23 коп.
Відповідно підлягає зменшенню сума судового збору, який підлягає стягненню на користь позивача.
Таким чином, рішення суду слід змінити та зменшити суму стягнення.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30.08.2010 р. змінити та визначити суму заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен-банк Аваль» в сумі 77 513 грн. 23 коп. та суму судового збору в розмірі 775 грн. 13 коп.
В частині витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи рішення суду залишити без змін.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справа протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді