справа № 22-24268 головуючий у 1-й інстанції: Ящук Т.І.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Олійник А.С., Головачова Я.В.
при секретарі Голуб К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, треті особи: ВАТ «Страхова компанія «Алькона», ВАТ «ХДІ страхування», ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1
на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 липня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21.07.2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі, поданій ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1, ставиться питання про скасування цього рішення і ухвалення нового по суті позовних вимог. Апелянт зазначає про його необгрунтованість, неповне з’ясування судом дійсних обставин справи, неправильну оцінку поданих доказів, порушення норм матеріального і процесуального права. Суд не взяв до уваги, що рішенням апеляційного суду м. Києва від 02.04.2008 року визнано недійсною довіреність, видану ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_6 ОСОБА_3 на право відчуження квартири, посвідчену 05.05.2000 року приватним нотаріусом ОСОБА_2, що стало підставою для визнання недійсним і самого договору купівлі-продажу квартири від 23.06.2000 року, посвідченого тим же нотаріусом. Таке свідчить про те, що при проведенні посвідчень вказаних правочинів відповідач неналежно виконувала свої професійні обов’язки, не встановила дієздатність осіб, які видавали довіреність. Цими неправомірними діями вона заподіяла ОСОБА_1 матеріальну шкоду. В оскаржуваному рішенні зроблено висновок про відсутність доказів вини ОСОБА_2, хоча він суперечить висновкам, зробленим в зазначеному рішенні апеляційного суду м. Києва від 02.04.2008 року та поданим позивачем доказам. В рішенні не наведено мотивів того, чому страхова компанія не несе відповідальності за дії страхувальника.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що спір судом вирішений правильно.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з позовної заяви, вимоги про відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що при посвідченні довіреності і договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_2 неналежно виконувала свої професійні обов’язки, не перевірила дієздатність ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 від імені яких було видано довіреність ОСОБА_3, оскільки при вирішенні позову про визнання довіреності недійсною судом зроблено висновок про те, що на момент її посвідчення довірителі не розуміли значення своїх дій та не могли керувати ними. Таке призвело до того, що довіреність і сам договір купівлі-продажу визнані недійсними. Внаслідок цього позивач втратила придбану за договором купівлі-продажу квартиру, а тому приватний нотаріус має відшкодувати вартість подібної квартири на даний час (а. с. 3-5, 21-25).
Відповідно до чинного законодавства (Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України) на нотаріусів покладено обов’язок з’ясовувати обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які є учасниками правочинів.
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у встановленому порядку недієздатними чи обмежено дієздатними не визнавались.
Доказів, які б свідчили, що на момент посвідчення довіреності ці особи мали видимі вади, відхилення в поведінці, які б давали підстави нотаріусу сумніватися в їх психічній повноцінності та усвідомленні ними своїх дій, а, відповідно, відкласти посвідчення правочину, не подано.
Самі ОСОБА_1, її мати ОСОБА_3, на яку була оформлена довіреність, в поясненнях, які вони давали в процесі розслідування кримінальної справи, розгляду цивільної справи про визнання правочинів недійсними, зазначали, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 вели себе як звичайні люди, дії яких були адекватними ситуації.
За таких обставин судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про відсутність підстав для того, щоб вважати допущення ОСОБА_2 недбалості чи неналежного виконання нею професійних обов’язків приватного нотаріуса при посвідченні довіреності і договору купівлі-продажу, в зв’язку з чим правильно відмовив в задоволенні позову.
Посилання апелянта на те, що такий висновок суперечить встановленому рішенням апеляційного суду м. Києва від 02.04.2008 року, яким визнано недійсною довіреність і договір купівлі-продажу, безпідставні.
У зазначеному рішенні відсутня вказівка на допущені нотаріусом при посвідченні правочину порушення, підставою для визнання довіреності недійсною стало те, що на момент її посвідчення довірителі не розуміли значення своїх дій та не могли керувати ними, який мотивований актами амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи (а. с. 9-11).
Згідно цих актів, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на момент посвідчення довіреності в тимчасовому хворобливому стані не перебували, однак в зв’язку із розладами психіки, та захворюваннями, якими вони страждали, останні не могли правильно сприймати обставини, що відбувались (а. с. 55-58, 59-63, 64-67).
Вказаними актами підтверджується, що неможливість вказаних осіб розуміти значення своїх дій і керувати ними могла бути і не очевидною для оточуючих, не мати зовнішніх проявів, вона є наслідком спотвореного сприйняття ними подій, що відбувались.
Оскільки не було встановлено передбачених законом підстав для покладення на відповідача відповідальності, то в рішенні суд не зобов’язаний був робити будь-яких висновків щодо прав і обов’язків страхової компанії, яка є страховиком приватного нотаріуса, і брала участь в розгляді справи в якості третьої особи.
З огляду на викладене колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21.07.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
головуючий:
судді: