справа № 22-24078 головуючий у 1-й інстанції: Васильєва Т.М.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Кадєтової О.В., Головачова Я.В.
при секретарі Голуб К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та визнання права власності на квартиру
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»
на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2009 року, -
в с т а н о в и л а :
У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з нього 1700000 грн. Вимоги обґрунтовувала тим, що 17.01.2003 року між сторонами був укладений договір комісії, за яким вона передала відповідачу 1700000 грн., а останній зобов'язався за ці кошти придбати для неї квартиру в м. Києві. 09.11.2003 року між ними була укладена додаткова угода до договору комісії, згідно якої ОСОБА_2 зобов’язався від свого імені, але в інтересах позивача, укласти інвестиційний договір на участь у фінансуванні будівництва квартири загальною площею 246,05 кв. м. в АДРЕСА_1 і такий договір був укладений. Ним за квартиру АДРЕСА_1 в цьому будинку загальною площею 247,5 кв. м. було сплачено 1304065 грн., а 27.12.2004 року на його ім’я видане свідоцтво про право власності на вказану квартиру, державна реєстрація якого проведена 26.11.2007 року.
При укладенні інвестиційного договору та отриманні правоустановчих документів на квартиру відповідач не вказав, що діє в інтересах позивача, документів про право власності на останню не переоформив і відмовляється це зробити.
Вказуючи на викладені обставини ОСОБА_1 просила стягнути на свою користь з відповідача, в зв’язку із невиконанням ним договору комісії, передані йому 1700000 грн.
В процесі розгляду справи позивач змінила вимоги, просила визнати за нею право власності на набуту ОСОБА_2 за її кошти в розмірі 1304065 грн. квартиру, а решту, - 395935 грн. з переданих йому 1700000 грн. стягнути на її користь. Як на підставу позову, крім наведеного в первісній позовній заяві, посилалась на те, що майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю останнього (а. с. 18-19).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30.09.2009 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 395935 грн. За ОСОБА_1 визнане право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 247,5 кв. м. Скасовано реєстровий напис від 26.11.2007 року про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 247,5 кв. м., записаний в реєстрову книгу №д.269-175 за реєстровим номером 44271 на правовстановлюючому документі – свідоцтві про вправо власності від 23.12.2004 року №2434-С/КІ. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1700 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" просить рішення скасувати, справу направити на новий розгляд. Апелянт зазначає, що в серпні 2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ "Сведбанк Інвест", правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ "Сведбанк", було укладено іпотечний договір №1280 Ф/ІП, відповідно до п. 2.1. якого предметом іпотеки є шестикімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 247,5 кв. м., жилою площею 162,5 кв. м., що розташована в будинку за номером АДРЕСА_1. ОСОБА_2 були надані документи, що предмет іпотеки належить йому на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності, серія НОМЕР_1, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради 27 грудня 2004 року на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення №2434-С/КІ від 23.12.2004 року. В порушення умов укладеного договору іпотеки ОСОБА_2 не повідомив ПАТ "Сведбанк" про розгляд в Шевченківському районному суді м. Києва спору щодо права власності на квартиру, іпотекодаржатель до участі в ній притягнутим не був, чим порушені його права, оскільки ухвалене рішення позбавляє його можливості звернути стягнення на предмет іпотеки, який перейшов у власність іншої особи. Суд не звернув уваги, що в інвестиційному договорі про придбання спірної квартири не було застережено про укладення цієї угоди ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 Остання не прийняла від відповідача, як комісіонера, виконане ним за договором комісії, пропустила строк на звернення до суду за захистом порушеного права.
В суді апеляційної інстанції представник Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
ОСОБА_2, представник ОСОБА_1 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали, що спір судом вирішений правильно.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи заявлений позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1, діючи як комісіонер за рахунок ОСОБА_1, як комітента, а тому вона є власністю позивача.
Однак, погодитись з таким висновком неможливо, оскільки він не підтверджений належними доказами, а визнання позову відповідачем не могло бути прийняте судом, оскільки воно порушує права ПАТ "Сведбанк", якому відповідач передав цю квартиру в іпотеку (ст. 174 ЦПК України).
Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
В інвестиційному договорі №43-4458, укладеному 11.11.2003 року між Державною госпрозрахунковою організацією "Житло-інвест" та ОСОБА_2, вказано про участь саме останнього в якості інвестора у фінансуванні квартири АДРЕСА_1, з метою отримання її у свою власність (а. с. 8-10). Будь-яка вказівка на те, що відповідач є комісіонером і діє від імені комітента, а зазначений договір укладається за рахунок коштів ОСОБА_1 відсутня, навпаки в договорі обумовлена неможливість передачі прав інвестора за цим договором третім особам (п. 5.2 договору). Вказаний договір недійсним в частині інвестора не визнавався.
ОСОБА_2 27.12.2004 року Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради було видане свідоцтво про право власності на спірну квартиру, яке ніким не оспорене (а. с. 14).
Без визнання недійсним цього правоустановчого документу на квартиру, визнання права власності на цей об’єкт за іншою особою, в т. ч. на підставі рішення суду, неможливе.
Виходячи з викладеного та підстав і предмету позову, який розглядався, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 247,5 кв. м., скасування реєстрового напису від 26.11.2007 року про право власності ОСОБА_2 на цю квартиру, записаного в реєстрову книгу №д.269-175 за реєстровим номером 44271 на правовстановлюючому документі – свідоцтві про вправо власності від 23.12.2004 року №2434-С/КІ.
Тому, оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні вказаних вимог.
Що ж стосується рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 частини отриманих від ОСОБА_1 коштів в сумі 395935 грн., то апеляційна скарга не містить доводів щодо його незаконності. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення в цій частині, не встановлено.
Наявність зазначеного рішення не перешкоджає ОСОБА_1 звернутись з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з нього іншої частини коштів, з переданих йому 1700000 грн.
Колегія суддів не може вирішити питання про їх стягнення виходячи з меж вимог, заявлених позивачем в суді першої інстанції.
Часткове скасування рішення і ухвалення нового не впливає на проведений судом розподіл судових витрат між сторонами.
З огляду на викладене апеляційна скарга задовольняється частково.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30.09.2009 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 247,5 кв. м., скасування реєстрового напису від 26.11.2007 року про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 247,5 кв. м., записаного в реєстрову книгу №д.269-175 за реєстровим номером 44271 на правовстановлюючому документі – свідоцтві про вправо власності від 23.12.2004 року №2434-С/КІ скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні вимог ОСОБА_1 в цій частині відмовити.
В іншій частині вказане рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
судді: