справа № 22-22723 головуючий у 1-й інстанції: Рубан С.М.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Олійник А.С., Головачова Я.В.
при секретарі Голуб К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про поділ майна подружжя та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, про визнання права власності на ? частину квартири
за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3
на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 серпня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06.08.2010 року заявлений ОСОБА_1 позов задоволено. Поділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 по ? частці кожному і визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_3 право власності за кожним на ? частину вказаної квартири. В задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі, поданій ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3, ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий розгляд. Апелянт посилається на те, що ухвалене рішення не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам закону. В процесі розгляду справи порушувались процесуальні права ОСОБА_3, протягом тривалого часу не приймалась до розгляду його позовна заява, щодо давало підстави для відводу судді, однак заява про відвід, подана представником ОСОБА_3, безпідставно відхилена. Судом не витребувались докази, які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, про проведення відчуження ОСОБА_1 земельної ділянки. Суд не дав належної оцінки його доводам щодо походження коштів, за які була придбана спірна квартира, не враховано, що на її придбання були витрачені кошти, отримані від продажу квартири по проспекту Бажана в м. Києві, право власності на яку мали в рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_2
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Представник ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що спір судом вирішений правильно.
Представник ОСОБА_2 просив про задоволення апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, ОСОБА_2 з 06.05.2000 року по 04.09.2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що ніким не оспорюється (т. 1 а. с. 4).
Під час перебування зазначених осіб у шлюбі 23.12.2006 року на ім’я ОСОБА_2 була придбана квартира АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 5).
Відповідно ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.
Згідно ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна чоловіка та дружини є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Оскільки між сторонами шлюбний контракт або інші договори стосовно набутого майна не укладалися, належних доказів, які б підтверджували про існування домовленості між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_3 про придбання ними квартири у спільну власність не подано, суд першої інстанції зробив обгрунтований висновок про відсутність у інших осіб, зокрема, апелянта, права власності на неї, а тому правильно відмовив в задоволенні заявленого останнім позову.
Посилання ОСОБА_2 про придбання вказаної квартири в т.ч. за кошти, які були виручені від продажу 15.08.2000 року іншої квартири, власником якої він був разом із ОСОБА_3, підлягають відхиленню, оскільки будь-яких доказів які б підтверджували цю обставину ним не надано.
Крім того, виходячи з предмету позову, такі обставини при розгляді даної справи правого значення не мають, оскільки придбання майна за договором купівлі-продажу за рахунок іншої особи є підставою не для визнання за нею права власності на це майно, а для визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині покупця, якщо дійсним покупцем за договором була така особа. В даному випадку правоустановчим документом, який посвідчує право власності, є договір.
Такі вимоги ОСОБА_2 не заявлялись.
Безпідставною є вказівка в апеляційній скарзі на необгрунтовану відмову судом у витребуванні договору про продаж ОСОБА_1 земельної ділянки.
Як зазначає апелянт, право власності на вказану земельну ділянку мала позивач.
Тому отримані за її продаж кошти за будь-яких обставин не могли належати ОСОБА_3
З огляду на це, суд правильно відмовив у витребуванні копії укладеного ОСОБА_1 договору про продаж належної їй земельної ділянки, оскільки він не може підтверджувати обставини, на які посилався ОСОБА_3 в обґрунтування поданого ним позову.
Зазначені в апеляційній скарзі процесуальні порушення при прийнятті до розгляду позовної заяви ОСОБА_3, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на законність ухваленого рішення не впливають, оскільки такий позову був прийнятий і був вирішений у встановленому порядку.
Фактично розгляд справи по суті проводився 05.08.2010 року (т. 1 а. с. 235-237).
В цей же день було постановлено ухвалу з приводу поданої представником ОСОБА_3 заяви про відвід судді (т. 1 а. с. 231-234, 239).
За своїм змістом вказана заява про відвід ідентична поданій ОСОБА_3 23.03.2009 року (т. 1 а. с. 84-85).
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання заяв про відвід обгрунтованими, викладені в них обставини не свідчать про упередженість судді, який ухвалював рішення, в зв’язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині, виходячи з положень п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, не можуть тягти за собою скасування оскаржуваного рішення.
За таких обставин колегія суддів відмовляє в задоволенні апеляційної скарги і залишає без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06.08.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
головуючий:
судді: