АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц - 11922 / 2010р. Головуючий по 1-й інстанції:
Якимець Т.Є.
Суддя-доповідач: Тимчук Л.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2010 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді : Тимчук Л.А.
Суддів : Чічіля В.А., Пікуля В.П.
При секретарі : Колодюк О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 9 березня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2010 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що 6 березня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №014/2836/82/101487, відповідно до умов якого останньому наданий споживчий кредит на суму 40000 доларів США строком користування по 6 березня 2018 року. Додатковою угодою №1 від 15 липня 2009 року проведена реструктуризація у вигляді капіталізації заборгованості, надання кредитних канікул по тілу кредиту та скасування суми нарахованої пені. Проте, з серпня 2009 року ОСОБА_3 не виконує належним чином своїх зобов’язань, в зв’язку з чим утворилась заборгованість по несплаті процентів 1369,84 доларів США.
Просив стягнути солідарно з відповідачів 43328,50 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 349227,71 грн. та судові витрати.
Заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 9 березня 2010 року позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/2836/82/101485 від 6 березня 2008 року в сумі 43328, 50 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 9 березня 2010 року становить 345926 грн. 07 коп.
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» понесені судові витрати на оплату судового збору по 850 грн. 00 коп. з кожного та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 60 грн. 00 коп. з кожного.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 9 липня 2010 року в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 9 березня 2010 року ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись з заочним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
В запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників процесу, що з’явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення є законним та обґрунтованим, тому його слід залишити без змін.
Згідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 6 березня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №014/2836/82/101487, на суму 40000 доларів США строком користування по 6 березня 2018 року.
Також 6 березня 2008 року з метою виконання боржником зобов’язань за кредитним договором між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 укладено договір поруки №014/2836/82/101487 відповідно до якого остання взяла на себе обов’язок відповідати за зобов’язаннями ОСОБА_3, що випливають з кредитного договору №014/2836/82/101487 від 6 березня 2008 року.
Із матеріалів справи слідує, що позичальник отримав кошти в сумі 39215,68 доларів США 7 березня 2008 року, про що він не заперечує.
За змістом ст. ст. 1049, 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти позичальникові, а останній зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.
Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.
Судом встановлено, що у боржника ОСОБА_3 станом на 14 грудня 2009 року прострочена заборгованість по відсоткам - 1369,84 долари США, пеня - 945,40 доларів США, нараховані відсотки - 109,82 долари США. Сума кредиту, що підлягає достроковому поверненню – 40903,44 долари США, а всього загальна сума боргу – 43328,50 доларів США.
За вказаних обставин суд першої інстанції з урахуванням вимог цивільного законодавства правомірно стягнув в солідарному порядку заборгованість з боржника та поручителя.
Доводи апелянта, що укладений кредитний договір є удаваним в частині надання грошових коштів у сумі 40000 доларів США, оскільки приховує позику грошових коштів у розмірі 202000 грн. виходячи з курсу Національного Банку України від 6 березня 2008 року та те, що банк не мав права виконувати грошові зобов’язання в іншій валюті окрім грошової одиниці України – гривні, є необґрунтованими.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі – Декрет КМУ).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.
Таким чином, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Тому, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Як вбачається з матеріалів справи ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» має відповідну ліцензію на здійснення валютних операцій, видану Національним Банком України.
За вказаних обставин, коли доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що підстави для зміни чи скасування рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.303, 304,п.1 ч.1 ст.307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 9 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Тимчук Л.А.
Судді: Чічіль В.А.
Пікуль В.П.
З оригіналом вірно:
суддя Апеляційного суду
Полтавської області Тимчук Л.А.