ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
26.10.10Справа №2а-6974/10/14/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., при секретарі Белової Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Беляєв»
до Державної податкової інспекції в м. Ялта
за участю представників сторін:
від позивача – Летанина Н.О., пасп. ЕЕ НОМЕР_1, дов. б/н від 16.06.2010р.
від відповідача – Черниш А.О., посв. УКР №000572, дов. б/н від 22.10.2008р.
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Беляєв» (далі - позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м.Ялта (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002211502/0 від 24.11.09р., №0002221502/0 від 24.11.09р., № 0002211502/1 від 17.12.2009р., №0002221502/1 від 17.12.09р., № 0002211502/2 від 01.03.10р., №0002221502/2 від 01.03.10р., № 0002211502/3 від 28.04.10р., №0002221502/3 від 28.04.10р. про донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 8000,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 2300,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовної заяви заперечував, з підстав викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. Пояснив що ДПІ в м. Ялта діяла на підставі та в межах діючого законодавства, у зв’язку з чим просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, суд зобов’язаний встановити, чи діяв відповідач на підставі закону, чи є його дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.
Судом встановлено, що відповідачем 09.11.2009р. та 10.11.2009р. проведені планові невиїзні перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Беляєв» за серпень та вересень 2009р., за результатами яких складено акти перевірки №2951/15-2/31068048 від 09.11.2009р. та №2970/15-2/310680401128 від 10.11.2010р.
На підставі актів перевірки ДПІ в м. Ялта прийняти податкові повідомлення-рішення № 0002211502/0 від 24.11.09р., №0002221502/0 від 24.11.09р. про донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 8000,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 2300,00 грн., не погодившись з вказаними податковими повідомленнями – рішеннями позивач оскаржував їх в адміністративному порядку, однак його скарги було залишено без задоволення, у зв’язку з чим відповідачем прийняті податкові повідомлення – рішення № 0002211502/1 від 17.12.2009р., №0002221502/1 від 17.12.09р., № 0002211502/2 від 01.03.10р., №0002221502/2 від 01.03.10р., № 0002211502/3 від 28.04.10р., №0002221502/3 від 28.04.10р. про донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 8000,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 2300,00 грн.
Як зазначено в актах перевірки, податок на додану вартість було донараховано в зв'язку з тим, що позивачем включені до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.
Судом встановлено, що донарахування позивачу ПДВ а також застосування до нього штрафних санкцій здійснено відповідачем у наслідок того, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Кримекодизайн», яке не являючись платником ПДВ надало позивачу податкові накладні №269 від 31.08.2009р. на суму ПДВ 7000 грн. згідно договору на ремонт торгових місць, та №12/09 від 12.09.2010р. на суму ПДВ 1000 грн. згідно договору на поточний ремонт шиферної крівлі. У подальшому ці суми були включені позивачем до складу податкового кредиту. Однак, як вважає відповідач, позивач не мав право на включення податку на додану вартість в податковий кредит по отриманим від ТОВ «Кримекодизайн» податковим накладним.
У п.5 Листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» зазначено, що зі змісту пунктів 7.7.1 та 7.7.2 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі – Закон №168), бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам. При цьому Закон не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також Законом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з п. 7.1. ст. 7, пп. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону №168, поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця в двох екземплярах. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону№168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Відповідно п. 7.2.6. Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно п. 7.4.5. Закону № 168, на який посилається відповідач, як на підставу донарахування ПДВ та штрафних санкцій, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Однак судом, в судовому засіданні, встановлено, що позивачу його контрагентом булі надані податкові накладні №269 від 31.08.2009р. та №12/09 від 12.09.2010р., та згідно цих документів він мав право на отримання податкового кредиту на суми ПДВ 7000 грн. та 1000 грн. відповідно, а причиною донарахування позивачу ПДВ та застосування до нього штрафних санкцій стало саме те, що у контрагента позивача – ТОВ «Кримекодізайн» було анульоване свідоцтво платника ПДВ.
Виходячи з наведеного суд прийшов до висновків, що анулювання свідоцтва платника ПДВ само по собі не призводить до недійсності угод які було укладено ТОВ «Кримекодізайн» з контрагентами та не позбавило правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.
За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього.
Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Ялта № 0002211502/0 від 24.11.09р., №0002221502/0 від 24.11.09р. № 0002211502/1 від 17.12.2009р., №0002221502/1 від 17.12.09р., № 0002211502/2 від 01.03.10р., №0002221502/2 від 01.03.10р., № 0002211502/3 від 28.04.10р., №0002221502/3 від 28.04.10р про донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 8000,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 2300,00 грн. є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
У судовому засіданні 26.10.10р. оголошена вступна та резолютивна частини постанови, постанову складено у повному обсязі 29.10.10р.
На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта № 0002211502/0 від 24.11.09р., №0002221502/0 від 24.11.09р. № 0002211502/1 від 17.12.2009р., №0002221502/1 від 17.12.09р., № 0002211502/2 від 01.03.10р., №0002221502/2 від 01.03.10р., № 0002211502/3 від 28.04.10р., №0002221502/3 від 28.04.10р про донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість у загальної сумі 8000,00 грн. та штрафних санкцій у загальної сумі 2300,00 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Беляєв» судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кірєєв Д.В.