ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 жовтня 2010 р.Справа №2а-11729/10/7/0170

Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітов М.В. , при секретарі Силантьєвої О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу   

за позовом   Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1          

до   Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області,  Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим,  Державної податкової адміністрації в АРК              

про встановлення відсутності компетенції суб’єкта владних повноважень, визнання протиправними і скасування рішень,

за участю:

позивач – не з’явився

відповідач (Котовська об’єднана державна податкова інспекція Одеської області) – не з’явився

від відповідача (Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим) – представник за довіреністю Винятинський М.С.,

від відповідача (Державної податкової адміністрації в АР Крим) – представник за довіреністю Бостаніді З.О.

          Обставини справи: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просить:

-          Встановити відсутність компетенції (повноважень) Котовської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області щодо здійснення 31 березня 2010р. планової перевірки фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 та складання за її результатами акту перевірки від 31.03.2010р.;

-          Скасувати або визнати нечинним рішення ДПІ в м. Сімферополі від 29.06.2010р. №0011162303 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій;

-          Скасувати або визнати нечинним рішення Державної податкової адміністрації в АР Крим  від 30.07.2010р. №743/5/25-023 про результати розгляду скарги позивача, яким залишено без змін рішення ДПІ в м. Сімферополі від 29.06.2010р. №0011162303.

Позивач вважає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства з тих підстав, що висновки, зроблені відповідачем під час проведення перевірки, про порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» є необґрунтованими та зроблені по неповно з’ясованим обставинам.

Позивач, керуючись положеннями Закону України «Про державну податкову службу в Україні», вказує на відсутність у відповідача Котовської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області права на проведення перевірки та повноважень на її проведення.

Відповідач (Котовська об’єднана державна податкова інспекція Одеської області) – у судове засідання не з’явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив. Надіслав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.34-41), в яких виклав правову позицію щодо проведеної перевірки та встановлених фактів порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», вважає що ним не було допущено порушень закону при проведенні перевірки, а зроблені висновки щодо порушень позивачем положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» відповідають дійсності та є обґрунтованими,  в зв’язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідач (Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим) – проти позову заперечує просить відмовити в його задоволенні. Правова позиція викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.59-60). Відповідач вважає, що рішення про застосування штрафних санкцій прийнято обґрунтовано та правомірно, тому не підлягає скасуванню.

Відповідач (Державна податкова адміністрація в АР Крим) проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити. Правова позиція викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.74-75), вважає, що прийняті за наслідком розгляду скарги позивача рішення не є актом ненормативного характеру, який може бути предметом оскарження в адміністративній справі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

06.11.1997р. Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим здійснено державну реєстрацію фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (а.с.19).

Позивач взятий на облік в ДПІ у Київському районі м. Сімферополя.

31.03.2010р. працівниками Котовської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області на підставі направлень на перевірку №60/23-03 від 05.03.10р. була проведена планова перевірка з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці – гуртового складу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, суб’єкта господарської діяльності ОСОБА_1.

За наслідком перевірки був складений акт №000159/0808/01/0923/НОМЕР_1 від 31.03.10р. (номер бланку 000159)  (а.с.10-11-52), відповідно до якого перевірка по контролю за розрахунковими операціями здійснювалась в присутності технічного директора Мунтян Олени Олексіївни та касира Мамалиги Ганни В’ячеславівни.

Як свідчать матеріали справи, згідно до висновків акту перевірки, у ході перевірки були встановлені порушення, зокрема п. 12 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», а саме не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, відсутні оригінали накладних, контрольні стрічки, внаслідок чого виник надлишок товарних запасів, які вказані у відомості на загальну суму 287968,88грн., чим, на думку відповідача, порушено п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», «…вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені у такому обліку...».

Акт перевірки був надісланий до ДПІ в м. Сімферополі для прийняття заходів щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі акту перевірки відповідачем (Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим) було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0011162303  від 29.06.2010р. (а.с.12), яким до позивача відповідно до ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» були застосовані фінансові санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, на суму 575937,76грн.

Позивачем було оскаржено вказане рішення до ДПА в АР Крим. За результатами розгляду скарги ДПА в АР Крим прийнято рішення, яким відмовлено в її задоволенні (а.с.15-17).

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування  зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалося, під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке виразилось у не веденні обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, відсутні оригінали накладних, контрольні стрічки, внаслідок чого виник надлишок товарних запасів, які вказані у відомості на загальну суму 287968,88грн.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон про РРО).

Пунктом 12 ст. 3 Закону України  «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів (ст. 6 Закону про РРО).

Законом, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до ч. 2 ст. 3 якого бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. 

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову                        звітність в Україні» встановлено, що підставою   для   бухгалтерського   обліку   господарських операцій  є  первинні  документи,  які  фіксують  факти здійснення господарських операцій.  Первинні документи повинні бути  складені під  час здійснення господарської операції,  а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та  впорядкування оброблення   даних на підставі первинних документів  можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 вказаного Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову                        звітність в Україні» встановлено, що первинні  та  зведені  облікові  документи   можуть   бути складені  на  паперових  або  машинних  носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:      назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та  обсяг  господарської   операції,   одиницю   виміру господарської операції;      посади осіб,   відповідальних   за  здійснення  господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.

Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

          Позивач пояснив, що для обліку товарних запасів ним ведеться свій внутрішній облік і він є в електронному вигляді, а всі оригінали первинних бухгалтерських документів були спрямовані за адресою реєстрації позивача, як суб’єкта підприємницької діяльності, та адресою де він обліковується, як платник податків. Позивач зазначив, що первинні документи на час перевірки знаходилися у позивача за місцем реєстрації в м. Сімферополі.

Досліджуючи це питання, суд приходить до висновку, що норма встановлена п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не встановлює умови де саме повинні знаходитися документи про облік товарних запасів, а тільки зобов’язує вести облік товарів, які знаходяться на складах та / або за місцем реалізації.

Суд зазначає, що позивач не позбавлений права зберігати відповідні документи, тобто вести облік товарних запасів, що підтверджують оприбуткування товару, за місцем реєстрації фізичної особи – підприємця.

Крім того слід вказати, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до  суб'єктів  підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за  місцем  реалізації  та  зберігання,  застосовується  фінансова санкція  у  розмірі  подвійної  вартості  необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян.

Вимоги цієї норми закону треба розуміти так, що слова «за місцем реалізації та зберігання» відносяться до слова «товари», а не до слова «облік», тобто суб’єкт повинен не порушувати та вести відповідний облік товарів, що знаходиться за місцем реалізації та зберігання. При цьому місце обліку товарів та місце реалізації та зберігання не обов’язково повинно співпадати.  

Крім того, положення даної норми не містять положень щодо відповідальності суб'єкта  підприємницької діяльності за відсутність обліку товарів безпосередньо на складах та/або за місцем їх реалізації.

В письмових поясненнях, що є додатком до акту перевірки, наданих технічним директором Мунтян Оленою Олексіївною (оборот а.с.66) вказано, що на час проведення перевірки книга обліку розрахункових операцій, контрольні стрічки касового апарату знаходилися в головному офісі в м. Сімферополі. Оригінали накладних на товар, що вказані на аркушах відомості, яка є додатком до акту перевірки, знаходяться в головному офісі, за вимогою співробітників податкової інспекції надати накладні, вона звернулася до головного офісу, після чого були надані накладні в електронному вигляді, так як весь бухгалтерський облік по товару, кількості, ціні, залишку ведеться в головному офісі, а не за місцем реалізації.

Отже на час проведення перевірки та під час прийняття Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим рішення про застосування штрафних санкцій відповідачам було повідомлено про фактичну наявність первинних документів, що вказують на ведення позивачем обліку товарних запасів.

Матеріали справи не містять, а з боку відповідача не надано доказів фактичного вивчення та надання оцінки обставинам фактичної наявності документів, на підставі яких позивачем ведеться облік товарних запасів.

Під час перевірки працівники податкового органу мали можливість витребувати у позивача документи обліку і пересвідчитися у їх наявності, але доказів вчинення таких дій відповідачами, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, суду не надано.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що відповідачем, під час перевірки не вчинено дій направлених на встановлення фактичної наявності у позивача документів обліку товарів взагалі.

Будь-яких доказів, що спростовують зазначені фактичні дані, відповідачами під час розгляду справи не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з  метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення за критеріями встановленими ч. 3 ст. 2 КАС України, приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачами: Котовською об’єднаною державною податкова інспекцією Одеської області та Державною податковою інспекція в м. Сімферополі АР Крим при проведенні перевірки та встановленні порушень, а також при прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій не враховано обставини, що мають значення для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій передбачених ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», тобто не встановлено фактична відсутність у позивача документів, на підставі яких здійснюється облік товарів.

Такий висновок ґрунтується насамперед з відсутності дій контролюючого органу направлених на встановлення фактичних обставин діяльності позивача, щодо наявності документів обліку товарів та виконання (невиконання) положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що призвело до неповноти з’ясування таких обставин і необґрунтованості зроблених висновків перевірки.

В даному випадку висновки перевірки та рішення про застосування штрафних санкцій були б такими, що прийняті обґрунтовано у разі встановлення перевіркою, з посиланням на відповідні документи, відсутності взагалі ведення позивачем обліку товарів.

На підставі викладеного суд критично оцінює та не приймає до уваги доводи відповідачів по яких вони просять відмовити в задоволенні позову.

За таких обставин, суд вважає рішення ДПІ в м. Сімферополі про застосування до позивача штрафних санкцій є необґрунтованим і протиправним та підлягає скасуванню, в зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги про встановлення відсутності компетенції (повноважень) Котовської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області щодо здійснення 31 березня 2010р. планової перевірки фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 та складання за її результатами акту перевірки від 31.03.2010р. та про скасування або визнати нечинним рішення Державної податкової адміністрації в АР Крим  від 30.07.2010р. №743/5/25-023 про результати розгляду скарги позивача, яким залишено без змін рішення ДПІ в м. Сімферополі від 29.06.2010р. №0011162303 з наступних підстав.

Виходячи з положень п. 3 ч.2 ст. 17 КАС України спори про наявність чи відсутність компетенції вирішуються в порядку адміністративного судочинства, якщо такий спір виник між суб'єктами  владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Викладене свідчить про необґрунтованість позову в цій частині.

Стосовно вимог позивача щодо скасування рішення ДПА в АР Крим, прийнятого за результатами розгляду скарги позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Рішення суб’єкта владних повноважень являє собою нормативний акт розпорядчого характеру, що ухвалюється суб’єктом владних повноважень для розв'язання найбільш важливих питань, які належать до його компетенції.   

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи відсутність відповідного закону про нормативно-правовий акт згідно з вимогами ч. 7 ст. 9 КАС України суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Теорія права виходить з того, що нормативно-правовий акт є офіційним актом-волевиявленням (рішенням) уповноважених суб’єктів права, який встановлює (змінює, скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин. Правовий акт індивідуальної дії це рішення суб’єкта владних повноважень, дію якого поширено на конкретну особу або що стосується конкретної ситуації, і яке передбачене для разового застосування. Обов’язковою ознакою нормативно-правового акту та правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов’язковість їх приписів для відповідного суб’єкта (суб’єктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами.     

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що рішення контролюючих органів, прийняті за результатами розгляду скарг позивача про перегляд рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій не породжує правових наслідків для позивача та не є розпорядчими документами, оскільки не містять приписів управлінського характеру щодо здійснення певних дій або утримання від їх здійснення.

Рішення ДПА в АР Крим прийняте за результатами розгляду скарг позивача не породжує виникнення певних обов’язків у суб’єкта щодо якого воно прийнято.

Таким чином рішення ДПА в АР Крим прийняте за результатами розгляду скарг позивача, не є рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) в розумінні п. 1ч.1 ст. 17 КАС України, у зв’язку з чим у задоволенні позову в цій частині повинно бути відмовлено.   

За таких підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова викладена у повному обсязі 01.11.2010р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 29.06.2010р. №0011162303 про застосування до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1  штрафних (фінансових) санкцій.

3.  В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1  (АДРЕСА_1) 3,40 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд  через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.  

Суддя                                                                Маргарітов М.В.