Справа №22-634 2007р.                          Головуючий у 1-й інстанції: Чельник О.І.

Категорія:                                             Доповідач: Белінська І.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 березня 2007 року                                 Колегія суддів судової палати в

цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Полежая В.Д. (головуючий),

Спірідонової Л.С.,

Белінської І.М., при секретарі - Шевченко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської обласної спілки споживчих товариств ( далі Облспоживспілка) на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 18 січня 2007 року у справі за її позовом до ОСОБА_1про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням, та про його виселення,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2006 року Облспоживспілка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1. про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, про зняття його з реєстрації місця проживання за цією адресою, а у жовтні 2006 року - доповнила позов вимогою про виселення відповідача із зазначеної квартири без надання йому іншого жилого приміщення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач, який є наймачем зазначеної квартири, власником якої є Облспоживспілка, понад шість місяців не проживає у даному жилому приміщенні. У той же час з 1980 року відповідач фактично постійно проживає із своєю дружиною у кв. АДРЕСА_2.

Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 18 січня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та цивільно-процесуального права. Вказується на те, що суд дав неправильну оцінку наданим доказам щодо факту відсутності відповідача за місцем його реєстрації та його не проживання у спірній квартирі понад строки, встановлені чинним законодавством, без поважних причин, а також доказам щодо незаконного набуття відповідачем права користування цією квартирою. Неправильна оцінка судом доказів щодо обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права призвело до ухвалення незаконного і необгрунтованого рішення.

Заслухавши пояснення представника Облспоживспілки Кіблик Т.А., яка просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про

2. задоволення позову з підстав, наведених в апеляційній скарзі, заперечення відповідача  ОСОБА_1.,  який  просив  відхилити  апеляційну  скаргу, дослідивши докази, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга піддягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем факту відсутності відповідача у спірній квартирі понад шість місяців та про відсутність у зв"язку із цим підстав для визнання його таким, що втратив право користування квартирою, відповідно до ст..71, 72 ЖК України.

Такий висновок ґрунтується на належному застосуванні судом норм матеріального та цивільно-процесуального права.

Так, судом встановлено, що відповідач був прописаний у спірній квартирі 27.05.1994 року за згодою її наймача, ОСОБА_2., його матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1року. Після смерті матері до відповідача перейшли права і обов"язки наймача квартири, які він виконував, що підтверджується, зокрема, тим, що він сплачував і сплачує квартирну плату та плату за комунальні послуги. В усякому випадку відповідач останньої обставини не заперечує.

З матеріалів справи вбачається, що жилий будинок, у якому розташована спірна квартира, відноситься до громадського житлового фонду (ст..4 ЖК України) 4 є власністю Облспоживспілки на підставі рішення Третейського суду М.Кіровограда від 25.08.2005 року (а.с.19). Згідно із ст..814 ЦК України у разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов"язки наймодавця.

Відповідно до ст.ст.71, 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім"ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. У разі відсутності наймача у займаному ним жилому приміщенні понад цей термін, за відсутності випадків, коли жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем понад шість місяців, - він може бути визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням у судовому порядку.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідач тривалий час, фактично з моменту прописки у спірній квартирі, не проживав у ній, а проживав і проживає разом зі своєю дружиною у кв.№ АДРЕСА_2, яку отримав у користування у 1979 році.

Акти від 01.02.2006 року, від 23.03.2006 року, від 12 квітня 2006 року, 8.06.2006 року 3 липня 2006 року (а.с.38-42), надані позивачем на підтвердження викладених в позовній заяві доводів, не містять будь-яких конкретних обставин, які б свідчили про факт не проживання відповідача у спірній квартирі понад строки, встановлені законом, а містять лише загальне твердження, що він там не проживає. Зазначені докази не спростовують заперечень відповідача проти позову та його пояснень про те, що після

3. смерті своєї матері та розлученням із дружиною у 2002 році він постійно проживає у спірній квартирі, не маючи іншого житла.

3. обставин справи вбачається, що відповідач дійсно не має іншого житла, крім спірної квартири, оскільки він втратив право користування кв.АДРЕСА_2у 1994 році.

Позивач не спростував доводи відповідача про те, що він належним чином виконує обов'язки наймача, пов"язані із сплатою квартирної плати та з оплатою комунальних послуг, а також надані ним докази про те, що його тимчасова відсутність у спірній квартирі пов"язана із частими тривалими відрядженнями за місцем роботи.

Правильною є оцінка судом 1-ї інстанції і інших доказів позивача, оскільки вони з достовірністю не доводять факту наявності підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним жилим приміщенням відповідно до ст..71,72 ЖК України.

Враховуючи зміст позовних вимог та підстави для їх задоволення, на які посилався позивач у позовній заяві та при розгляді справи, не мають юридичного значення для вирішення даного спору його доводи щодо незаконності прописки відповідача у спірній квартирі або про те, що він не був і не є працівником будь-якого підприємства Облспоживспілки.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду 1-ї інстанції щодо відмови в задоволенні позову. Рішення суду є законним і обґрунтованим, а встановлені ст..309 ЦПК України підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.303, 304, 307-309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кіровоградської обласної спілки споживчих товариств відхилити, а рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 18 січня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може

бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на

протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.