ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 листопада 2010 р. (12:03)Справа №2а-9417/10/17/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії суддів: головуючого судді Папуші О.В., суддів Латиніна Ю.А., Лавренчук О.В., за участю секретаря судового засідання Суконнової Г.В., представників Державної судової адміністрації України - Матюшевої К.П., довіреність від 21.05.10р. № 11-3071/10, Іващенко В.М., довіреність від 21.05.10р. № 11-3069/10, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим
про визнання незаконною бездіяльність та стягнення,
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 26.07.10р. надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Головного управління державного казначейства України про визнання незаконною бездіяльність Державної судової адміністрації України по виконанню з 03.12.07р. постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.05р. №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" щодо нарахування посадового окладу судді у відповідності до мінімальної заробітної плати, встановленої законодавчими актами України; стягнення з Державної судової адміністрації України недоплаченої заробітної плати за період з 03.12.07р. по 31.05.10р. включно без урахування податків і обов’язкових платежів у розмірі 154947,86грн.
Вимоги позивачки мотивовано тим, що, не зважаючи на скасування рішенням суду п.4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.05р. №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", відповідачі допускають бездіяльність і, ігноруючи рішення суду, продовжують незаконно нараховувати посадовий оклад, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати - 332грн., а не розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавчими актами. Вказана бездіяльність призвела до недотримання заробітної плати за період з 03.12.07р. по 31.05.10р., як стверджує позивачка, у розмірі 154947,86грн.
Ухвалою суду від 27.07.10р. відкрито провадження в адміністративній справі та справу призначено до розгляду у попередньому засіданні.
Позивачкою подано клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач у справі – Міністерство фінансів України у письмовому запереченні на позов заявлені вимоги відхиляє з тих підстав, що головним розпорядником коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання судів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація України, яке несе відповідальність за фінансування діяльності кожного суду і здійснює матеріальне та соціальне забезпечення суддів. Крім того, відповідач вказує на пропущення позивачем строку, встановленого ст.99 КАС України, для звернення до суду з адміністративним позовом.
Крім того, відповідачем – Міністерством фінансів України заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності його повноважного представника.
Відповідач у справі – Державне казначейство України у письмовому запереченні на позов просить у його задоволені відмовити. Відповідно до п. 1 Указу Президента України "Про Державне казначейство України" систему Державного казначейства України становлять Головне управління Державного казначейства України та його територіальні органи. Відповідач заперечує проти заявлених до нього вимог з тих підстав, що він здійснює лише розрахунково-касове обслуговування розпорядників коштів бюджету, при цьому, особою, яка здійснює забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції і є головним розпорядником бюджетних коштів, керівник якого приймає рішення про розподіл відповідних бюджетних коштів, є Державна судова адміністрація України. Також, відповідач зазначає про пропущення позивачем строку, встановленого ст.99 КАС України.
Заявивши відповідне клопотання, Державне казначейство України просить здійснити розгляд справи без участі його представника.
Ухвалою суду від 20.08.10р. до участі у справі в якості співвідповідача залучено Апеляційний суд Автономної Республіки Крим.
Відповідач у справі – Апеляційний суд Автономної Республіки Крим – у поданому клопотанні просив розглянути справу за відсутності його представника.
Ухвалою від 14.09.10р. закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.
Відповідач у справі – Держава судова адміністрація України у письмовому запереченні заявлені вимоги спростовує, вказуючи, що вона не має повноважень на коригування обсягу видатків, затверджених Законом України "Про Державний бюджет на 2010р.", на оплату праці Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, у якому працює позивачка. При цьому, за відсутності кредиторської заборгованості бюджетної установи – Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, відсутністю відповідних запитів цієї установи з обґрунтуванням збільшення видатків на виплату заробітної плати, як вказує відповідач, у нього відсутні підстави звертатись до Міністерства фінансів України щодо збільшення видатків на виплату заробітної плати у відповідній установі.
Також, відповідач стверджує, що за дорученням ради суддів України ним надіслано бюджетні запити на 2009р. до Міністерства фінансів України, якими було передбачено здійснення перерахунку заробітної плати суддів у зв’язку з набранням чинності постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.07р., якою скасовано п.4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.05. №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", однак, відповідні грошові кошти не були виділені; розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України про скасування обмеження при обчисленні посадових окладів суддів, який не було погоджено заінтересованими органами. За вказаних обставин, відповідач вважає безпідставними твердження позивачки щодо бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо вирішення відповідного питання.
З’ясувавши питання про склад осіб, які братимуть участь у розгляді справи, визначивши факти, які необхідно встановити для вирішення спору, вивчивши документи, надані суду позивачем та заперечення відповідачів, витребувавши додаткові документи, постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та справу призначено до судового розгляду в судовому засіданні 06.10.10р.
Ухвалою суду від 06.10.10р. витребувано у Апеляційного суду Автономної Республіки Крим додаткові документи та справу призначено до розгляду на 10.11.10р.
Заслухавши представників відповідача та дослідивши зібрані по справі матеріали в їх сукупності, які сторони визнали достатніми для підтвердження своїх вимог та доводів, судом з’ясовано, що позивач звернувся до окружного адміністративного суду з підстав, передбачених п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України.
Позивачка – ОСОБА_3 постановою Верховної Ради України від 19.06.03р. №1016-ІV "Про обрання суддів" безстроково обрана на посаду судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим. Згідно довідки від 10.08.10р. №80/7.16, виданої Апеляційним судом Автономної Республіки Крим, працює на цій посаді з червня 2003р.
Згідно довідок апеляційного суду Автономної Республіки Крим №175 з грудня 2007р. по грудень 2008р. позивачці нараховано заробітну плату у розмірі 129461,15грн., а з січня 2009р. по червень 2010р. – 168946,03грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка вважає, що їй не донараховано за період з 3 грудня 2007р. по 31 травня 2010р. включно, без урахування податків і обов’язкових платежів, заробітну плату у розмірі 154947,86грн.
Заробітна плата судді, як частина його матеріального та побутового забезпечення є елементом статусу судді і, відповідно до ч.1 ст.44 Закону України "Про статус суддів", складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Частиною 2 вказаної норми визначено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
В силу постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.05р. №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів. Так, додатком №4 до вказаної постанови посадовий оклад судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим встановлено у розмірі 9,5 розмірів мінімальної заробітної плати.
При цьому, п.4-1 зазначеної постанови, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.05р. №1310, установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати - 332 гривні і у подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Між тим, постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.07р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.07р., у справі №К-1058/08 визнано протиправним та скасовано п.4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.05р. №865 і у цій частині зазначена постанова суду першої інстанції залишена без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 29.10.09р.
В силу ч.3 ст.254 КАС України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Отже, постанова Печерського районного суду м. Києва від 19.03.07р. у відповідній частині набрала законної сили 03.12.07р.
Згідно ч.5 ст.124 Конституції України, судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.
Таким чином, обмеження, встановлені п.4-1 вказаної постанови, не можуть братись до уваги.
Поряд з цим, згідно ст.3 Законом України "Про оплату праці", мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт); до мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.
Розмір заробітної плати, відповідно до ст.9 вказаного Закону, визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров’я, набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості. При цьому, мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір мінімальної заробітної плати, в силу ст.10 Закону, встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, власників або уповноважених ними органів, які об’єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, та переглядається залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір мінімальної заробітної плати на місяць у спірному періоду встановлювався у:
- 2007р. - ст.76 Закону України "Про Державний бюджет на 2007р." з грудня - 460грн.;
- 2008р.- ст.59 Закону України "Про Державний бюджет на 2008рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" з 1 січня 2008 року - 515 грн., з 1 квітня 2008 року - 525грн., з 1 жовтня 2008 року - 545 грн., з 1 грудня 2008 року - 605 грн.;
- 2009р. – ст.55 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" з січня - 605 грн., з 1 квітня 2009 року - 625грн., з 1 липня 2009 року - 630грн., з 1 жовтня 2009 року - 650грн., з 1 листопада 2009 року - 744грн. ;
- 2010р. – ст.53 Закону України "Про Державний бюджет на 2010рік" з 1 січня - 869грн., з 1 квітня - 884грн.
З наданих суду письмових доказів (довідок про нараховану заробітну плату №165 з січня 2009р. по червень 2010р., з грудня 2007р. по грудень 2008р.) вбачається, що позивачці у спірному періоді заробітна плата нараховувалась без урахування розмірів мінімальних заробітних плат, встановлених Верховною Радою України вказаними Законами у відповідних періодах, а виходячи із заробітної плати, розмір якої встановлено п.4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.05р. №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судів", що скасована. Зазначене призвело до недонарахування позивачці за період з 3 грудня 2007р. по 31 травня 2010р. заробітної плати у розмірі більшому від заявленого, тому вимога про стягнення недоплаченого розміру заробітної плати у сумі 154947,86грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.
В силу ст.130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; у Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.
Згідно п.1 ч.2 ст. 118 Закону України "Про судоустрій" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), забезпечення функціонування судової влади передбачає окреме визначення у Державному бюджеті України видатків на фінансування судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону; законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів; гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів.
В силу ч.2 ст.119 вказаного Закону, організаційне забезпечення діяльності судів покладається на державну судову адміністрацію. При цьому, організаційне забезпечення діяльності судів відповідно до цього Закону, становлять ряд заходів, у т.ч. фінансового характеру, спрямованих на створення умов для повного і незалежного здійснення правосуддя. Згідно ч.2 ст.125 Закону, Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції.
За змістом п.2 ч.2 ст.120 Закону, функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, у т.ч. апеляційних судів, здійснює Державна судова адміністрація України, яка і є належним відповідачем у даній справі. Також, аналогічна функція цього центрального органу виконавчої влади визначена і п.9 ч.1 ст.126 Закону.
Таким чином, здійснювати виплату недоотриманої заробітної плати та грошового утримання позивачці за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" відповідно до Закону України "Про державний бюджет" повинна саме Державна судова адміністрація України.
Державне казначейство України, яке є відповідачем у даній справі, відповідно до п.1 Положення про Державне казначейство України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.05р. №1232, є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується.
За змістом п.3 Положення, до основних завдань цього органу належить забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає, зокрема, розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів. Відповідно до покладених на неї завдань, вказана особа, згідно п.4 Положення, здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів.
Отже, враховуючи, що видатки за відповідною бюджетною програмою у сумі 154947,86грн. за спірний період не були зараховані з Державного бюджету України на рахунок Державної судової адміністрації України, вони не могли сплачуватись на користь позивачки. Отже, право позивачки підлягає відновленню шляхом зобов’язання Державного казначейства України провести фінансування видатків з Державного бюджету України, передбачених Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів", у сумі 154947,86грн. за період з 03.12.07р. по 31.05.10р. (без врахування утримання податків та обов’язкових зборів та платежів) та стягнення цієї суми з Державної судової адміністрації України.
Посилання відповідачів на пропуск позивачкою строку, встановленого для звернення з адміністративним позовом до суду, не можуть бути взяті до уваги, враховуючи наступне.
В силу ч.1 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Зокрема, ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивачки щодо визнання незаконною бездіяльності Державної судової адміністрації України з виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.05р. №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" щодо нарахування позивачці заробітної плати у відповідності з встановленим розміром мінімальної заробітної плати.
Частинами 4,5 ст.120 Закону України "Про судоустрій" визначено, що Державна судова адміністрація України розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції, на підставі яких затверджуються кошториси витрат на утримання кожного суду; відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду згідно з затвердженими нормативами покладається на державну судову адміністрацію, а контроль здійснюється Радою суддів України, а також органами державної влади, які визначені законом.
В силу п.8 ч.1 ст.126 Закону, Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону.
Під час розгляду спору у цій справі, судом з’ясовано, що Державною судовою адміністрацією України, з урахуванням наданих їй повноважень, вчинялись дії, направлені на забезпечення виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.05р. "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", в частині визначення заробітної плати та щомісячного грошового утримання суддів виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством та перерахунку відповідних виплат, враховуючи скасування п.4-1 вказаної постанови.
Так, рішенням Ради суддів України від 27.06.08р. №105 доручено Державній судовій адміністрації України обрахувати і включити до бюджетного запиту на 2009р. кошти, необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового утримання та вихідної допомоги суддям за період з 1 червня 2005р. по 31 грудня 2005р. та за період 2005-2008рр. у зв’язку з визнанням протиправним та скасування п.п.4-1,5 вищевказаної постанови та надати пропозиції про внесення на розгляд Кабінету Міністрів України пропозицій щодо внесення змін до вказаної постанови, враховуючи скасування її п.4-1 постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.07р.
Як встановлено судом, Державною судовою адміністрацією України вказане рішення виконано та направлено відповідні бюджетні запити на 2009р. до Міністерства фінансів України листом від 15.08.08р. №17-5317/08, якими передбачалось перерахування заробітної плати суддів у зв’язку з скасуванням п.4-1 зазначеної постанови та виділення коштів у розмірі 668,3млн.грн., однак, відповідні кошти виділені не були.
Крім того, відповідачем – Державною судовою адміністрацією України розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України щодо скасування обмеження при обчисленні посадових окладів суддів, який направлено на погодження заінтересованих органів. Разом з тим, відповідний проект такими органами не погоджений.
Враховуючи вищевказані обставини, підстав для задоволення вимог позивачки в частині визнання незаконною бездіяльності відповідача у спірному питанні не має, оскільки факт бездіяльності відповідача, на якому наполягала позивачка, спростований наданими Державною судовою адміністрацією України письмовими доказами.
Відповідно до положень ч. 3 ст.162 КАС України, суд, вирішуючи питання по суті у разі задоволенні позовних вимог щодо стягнення може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Враховуючи повноваження відповідача у справі – Державне казначейство України щодо фінансування видатків бюджетних органів для забезпечення виконання рішення суду Державною судовою адміністрацією України відповідача слід зобов’язати провести фінансування видатків з Державного бюджету України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" у сумі задоволених позовних вимог для виплати ОСОБА_3
У судовому засіданні 10.11.10р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний її текст виготовлено 15.11.10р.
Керуючись ст.ст.159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Зобов’язати Державне казначейство України провести фінансування видатків з Державного бюджету України за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів» у сумі 154947,86 грн. для виплати коштів ОСОБА_3.
Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_3 недоплачену суму посадового окладу за період з 03.12.07р. до 31.05.10р. у розмірі 154947,86 грн. (без урахування утримання податків та обов'язкових зборів та платежів).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.
Голосуючий суддя О.В. Папуша
Судді Ю.А. Латинін
О.В. Лавренчук