ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 жовтня 2010 р.Справа №2а-12601/10/7/0170

Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В. ,

при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом   Управління праці  та соціального захисту Ялтинської міської ради          

до   Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції               

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу    

за участю:

представник позивача – Ковиженков І.І.  

представники відповідача – у судове засідання не з’явився.

Суть спору: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу б/н від 16.09.2010 р. по виконавчому провадженню №17582-1.

Так, позивач вважає дану постанову незаконною, оскільки судове рішення та вимоги державного виконавця не виконані з поважних причин, позивачем неодноразово направлялись відповідні заявки на виділення коштів для виконання постанови ВДВС Ялтинського МУЮ АР Крим,  проте затребуваних бюджетних коштів Управління праці  та соціального захисту Ялтинської міської ради не отримало. Таким чином, позивач вважає що ним приймалися усі  можливі заходи для виконання судових рішень.

У судовому засіданні представник позивача позов повністю підтримав.

Відповідач не забезпечив явку своїх представників у судове засідання, про час, дату та місце судового розгляду справи був сповіщеній належним чином, заперечень не надіслав, про причини неявки не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, суд  

ВСТАНОВИВ:

  18.08.2010 р.  головним державним виконавцем  Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Зайцевої Н.І. відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого документа: виконавчого листа №2а-995/2010.

16.09.2010 головним державним виконавцем  Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Зайцевої Н.І. винесено постанову про накладення  штрафу на Управління праці  та соціального захисту Ялтинської міської ради  у розмірі 340,00 грн. за невиконання виконавчого листа  по справі № 2а-995/2010: про зобов'язання Управління праці  та соціального захисту Ялтинської міської ради  нарахувати та виплатити ОСОБА_4 щомісячну допомогу до догляду за дитиною (ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1)  до досягнення нею трирічного віку за період січень-грудень 2009 р. включно у розмірі 4468 грн. 86 копійок.

          В той час, Управління праці  та соціального захисту Ялтинської міської ради, з метою виконання вказаної постанови Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження,  листами до Міністерства труда та соціальної політики АР Крим від 25.08.2010 р.(а.с. 16) та до Управління фінансами Ялтинської міської ради від 25.08.2010 р. (а.с. 17) звернулось з клопотаннями про виділення додаткових коштів  для виконання судових рішень, проте затребуваних бюджетних призначень не отримало.

          Також, позивачем надані відповіді Міністерства праці та соціальної політика АР Крим від 28.04.2010 р. №10-671 та Управління фінансами Ялтинської міської ради від 21.06.2010 р. №15-16/1224 (а.с. 18-19) на аналогічні запроси позивача в яких зазначено, що в державному бюджеті України на 2010 р. не передбачені витрати на виконання рішень судів за позовами громадян щодо виплат допомоги по уходу за дітьми до досягнення ними трирічного віку.

          Незважаючи на вищенаведені  перешкоди, які виникли при виконанні Управлінням праці  та соціального захисту Ялтинської міської ради   виконавчих документів,  відповідач застосував до Управління праці  та соціального захисту Ялтинської міської ради  штрафні санкції, що на думку останнього є неправомірним та незаконним. Не погодившись із такими діями відповідача, позивач і звернувся до суду.

Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії (ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”).

У ст. 6 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Суд зазначає, що оскаржувана постанова була прийнята відповідачем на підставі ст.5, ч.2 ст.76, ст.87 Закону України “Про виконавче провадження”.

У ст. 76 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов’язує  боржника вчинити певні дії, державний виконавець  визначає йому строк добровільного виконання рішення (ч.1 ст. 76). У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає  новий строк виконання. Якщо після цього рішення  не буде виконано державний виконавець організує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону (ч.2 ст.76).

Статтею 87 Закону України “Про виконавче провадження”, встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника, зокрема на юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.  

Зі змісту наведених норм слідує, що підставою для накладення штрафу є невиконання боржником рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, у встановлений державним виконавцем строк без поважних причин, тобто державний виконавець має перед застосуванням штрафних санкцій з’ясувати, зокрема,  наявність або відсутність поважних причин невиконання судового рішення і обов’язку виконати певні дії лише боржником, а також чи сплинув строк, який був встановлений державним виконавцем боржнику для виконання рішення суду.

Згідно ст. 67 Закону України «Про місцеве самоврядування» держава фінансує у повному обсязі здійснення органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої влади. Кошти, необхідні для здійснення органами місцевого самоврядування цих повноважень, щороку передбачаються в Законі України про Державний бюджет України.

Рішення органів державної влади, які призводять до додаткових видатків органів місцевого самоврядування, обов'язково супроводжуються передачею їм необхідних фінансових ресурсів. Вказані рішення виконуються органами місцевого самоврядування в межах переданих їм фінансових ресурсів. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади і попередньо не забезпечені відповідними фінансовими ресурсами, компенсуються державою.

У відповідності до ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.

Частина друга  ст.51 Бюджетного кодексу передбачає що відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Затвердження, а також коригування протягом бюджетного року кошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету України. Затвердження змін до кошторисів вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності у зв'язку із зміною обсягів доходів і видатків відповідно до затвердженого бюджетного розпису здійснюється керівниками цих закладів. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

У відповідності до ч.3 ст.51 Бюджетного кодексу України державне казначейство України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису Державного бюджету України.

Згідно ч.4 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Положення ч.5 ст. 51 Бюджетного кодексу України передбачають що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України, відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню або за наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань (ч.8 ст.51 Бюджетного кодексу України).

Згідно приписів ст. 119 Бюджетного кодексу нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису, має наслідком зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, і притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України.

У разі нецільового використання бюджетних коштів, отриманих у вигляді субвенції, зазначені кошти підлягають обов'язковому поверненню до відповідного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідні посадові особи притягаються до відповідальності згідно з законом.

Враховуючи, що Законом України “Про виконавче провадження” не викладено перелік причин, які є поважними у його розумінні, суд приходить до висновку про оціночний характер цього поняття.

Суд зазначає, що докази, які були надані до суду позивачем, свідчать про те, що позивач доклав певних зусиль для виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.08.2010.

Тому, на думку суду, враховуючи викладені вище обставини, за якими позивач вжив  заходи по виконанню  рішення суду по справі № 2а-995/2010 р., та не мав змоги виконати законні вимоги державного виконавця у визначені ним строки, є поважними причинами, про що було повідомлено ВДВС Ялтинського МУЮ в АР Крим листом від 25.08.2010 р. №01-9/08/3764.

З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, а постанова Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського Управління юстиції АР Крим №б/н від 16.09.2010 р. по виконавчому провадженню №17582-1 про накладення штрафу у сумі 340 грн. на Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь  сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У судовому засіданні, яке відбулося 12.10.2010 року, було проголошено вступну та резолютивну частини постанови, у повному обсязі постанова була складена 18.10.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 158-163, 167, 181 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову від 16.09.2010 року про накладення штрафу у сумі 340 грн. на Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради, винесену Головним державним виконавцем ВДВС Ялтинського МУЮ в АР Крим  Зайцевої Н.І.

3. Стягнути на користь позивача Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя                                 підпис                               Маргарітов М.В.