ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
02 листопада 2010 р.Справа №2а-12888/10/7/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді Маргарітова М.В. , при секретарі Силантьєвої О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції в м. Судак
про скасування податкових повідомлень-рішень
за участю:
позивача – ОСОБА_1
відповідач – не з’явився
Обставини справи: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Судаку Автономної Республіки Крим та просить визнати протиправним та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення – рішення: від 21.05.2010р. № 559/1700/0; від 17.06.2010р. №559/1700/1 , від 30.08.2010р. №559/1700/2; від 05.10.2010р. № 559/1700/3; від 21.05.2010р. № 558/1700/0; від 17.06.2010р. №558/1700/1; від 30.08.2010 р. № 558/1700/2; від 05.10.2010 р. №558/1700/3.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки, на підставі якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення – рішення, відповідач дійшов неправильних та необґрунтованих висновків щодо перевищення позивачем обсягу виручки більш ніж 500 тис. грн. і встановив нездійснення, в зв’язку з цим, переходу позивача з наступного звітного періоду на загальну систему оподаткування, обліку та звітності. Позивач вказує на те, що ним не було перевищено обсяг виручки за вказаний період, оскільки позивач не отримувала суму виручки у встановленому перевіркою обсязі, а грошові кошти, що надходили на рахунки позивача були транзитними і підлягали перерахуванню третій особі та не були власністю позивача, що вказує на відсутність завищення позивачем обсягу виручки.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про час дату та місце його проведення повідомлений належним чином, заперечень на позов та пояснень суду не надіслав, направив суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з неможливістю забезпечити явку представника.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Державною податковою інспекцією у м. Судак Автономної Республіки Крим було проведено перевірку позивача, за результатом якої був складений акт документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД ФО ОСОБА_1 від 07.05.2010р. №398/17-1/2038306103 (а.с.19-37) (далі – акт перевірки).
На підставі висновків акту перевірки були прийняті податкові повідомлення - рішення про донарахування позивачу податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій:
- від 21 травня 2010р. №559/1700/0, від 17 червня 2010 р. № 559/1700/1, від 30 серпня 2010 р. № 559/1700/2, від 05.10.2010 р. № 559/1700/3 (а.с.11,13,15,17), якими позивачу, за порушення абз «а» п. 19.1. ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.1992 р. «Про прибутковий податок з громадян», п.7.1 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», нарахований податок з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності у сумі 679750 грн. 19 коп.
- від 21 травня 2010 р. № 558/1700/0, від 17 червня 2010р. № 558/1700/1, від 30 серпня 2010 р. № 558/1700/2, від 05.10.2010р. № 558/1700/3 (а.с.12,14,16,18), якими позивачу за порушення п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» нараховане податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 1208444,87грн. та штрафні санкцій у сумі 604222грн.
Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до висновків акту перевірки (а.с.36), відповідачем було встановлено, що позивачем, зокрема, порушено пп. "а'" п. 19.1. ст. 19 Закону України" Про податок з доходів фізичних осіб ", ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян», п, 7.1 ст.7 Закону України "Про додаток з доходів фізичних осіб». Донараховано податку з доходів фізичних осіб" в сумі 679750,19 грн., а також порушено п. 4.1. ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", донараховано податку на додану вартість у сумі 1208444,84 грн.
Відповідно до акту перевірки, таких висновків відповідач дійшов в зв’язку з встановленням того факту, що по результатам 1 півріччя 2007р. обсяг виручки від реалізації продукції робіт, послуг) склав 539847,80 грн. (згідно книзі обліку доходів та витрат). Тобто позивач перевищив встановлену ст.1 Указу №727 для застосування спрощеної системи оподаткування межу в 500000 грн.
В акті вказано, що перевищення граничних розмірів отриманої приватним підприємцем виручки мало місце у 2 кварталі 2007р.
Відповідач в акті вказав, що відповідно до п. 5 Указу №727, у разі порушення вимог, встановлених ст. 1 даного Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), тобто з 3 кварталу 2007р. (01 липня 2007р.). У зв'язку з тим , що до перевірки СПД ОСОБА_1 не надані ніякі документи, які підтверджують понесені витрати при отриманні доходу, - витрати нараховуються у розмірі 25% згідно додатка 6 Інструкції № 12 «Про прибутковий податок з громадян» від 21.04.1993 року.
Відповідачем в акті вказано, що перевіркою правильності визначення податку з доходів фізичних осіб у 2 півріччі 2007р. встановлено заниження оподатковуваного доходу у сумі 1024465,44 грн. Донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 153669,81 грн.
Перевіркою правильності визначення податку з доходів фізичних осіб у 2008р. встановлено заниження оподатковуваного доходу у сумі 1628252,64 грн. Донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 244237,87 грн.
Перевіркою правильності визначення податку з доходів фізичних осіб у 2009р., встановлено заниження оподатковуваного доходу у сумі 1878950,22 грн. Донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 281842,51грн.
Матеріали справи свідчать, що у періоді, що був перевірений відповідачем, позивач здійснював діяльність на умовах сплати єдиного податку відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», про що також вказано в акті про результати проведеної перевірки.
Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі за текстом – Указ №727), запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва.
Пунктом перший статті 1 вказаного Указу, встановлено, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Відповідно до абзацу п'ятого ст. 1 Указу, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Статтею 51 Цивільного кодексу України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Указом президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» не встановлено поняття: «продаж продукції (товарів,робіт,послуг)».
Пунктом 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.
Таке ж положення міститься в Законі України "Про податок на додану вартість" (п. 1.4 ст. 1 Закону).
Відповідно до п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», затвердженого приказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. № 290, вказано, що суми доходів по договорам комісії, агентському та іншим, а також надходження, що належать іншим особам, доходами не визнаються.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ВАТ «Криммолоко» був укладений договір б/н від 10.01.2007р. (а.с.42-43), а також додаткову угоду № 1 від 25.01.2007р. (а.с.44). Згідно з цим договором, з урахуванням додаткової угоди, ВАТ «Криммолоко» зобов’язано виготовити та передати позивачу молочну продукцію та інші продукти харчування в асортименті згідно до поданих позивачем заявок, а позивач зобов’язаний прийняти продукцію, реалізувати її в інтересах ВАТ «Криммолоко» на підставі укладених від свого ім’я договорів з третіми особами та перерахувати ВАТ «Криммолоко» грошові кошти за товари.
Відповідно до умов даного договору, продукція не являється власністю позивача, грошові кошти, що надходять від її реалізації від споживачів є транзитними та підлягають перерахуванню ВАТ «Криммолоко».
Доходом позивача по договору, який залишається в розпорядженні та є власністю позивача, є різниця між всією сумою, отриманою від реалізації продукції згідно договору по вказаним роздрібним цінам та сумою транзитних грошових коштів, що підлягають перерахуванню ВАТ «Криммолоко».
Отже позивач від свого імені укладав угоди з третіми особами на реалізацію молочної продукції та частину коштів від реалізації продукції перераховував ВАТ «Криммолоко». Ці кошти були транзитними та не були власністю позивача.
Відповідно до положень ст. 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
З аналізу викладеної норми суд приходить до висновку, що між позивачем та ВАТ «Криммолоко» укладений договір, який за своїми ознаками є договором комісії.
Суд зазначає, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента, при цьому право власності на товар, переданий на реалізацію залишається за комітентом. Йому ж належать і грошові кошти, отримані від продажу цього товару, а виручкою комісіонера (позивача) в цілях оподаткування є лише комісійна винагорода за виконання такого договору комісії, саме така комісійна винагорода і повинна враховуватися для визначення обсягу виручки позивача за відповідний рік з метою перебування позивачем на спрощеній системі оподаткування.
З урахуванням викладених норм, суд приходить до висновку, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та відповідно об'єктом оподаткування єдиним податком є лише комісійна винагорода, яка надійшла суб'єкту підприємницької діяльності - платнику єдиного податку як плата за надані послуги, а ні вся сума транзитних грошових коштів, які підлягають обов'язковому перерахуванню третій особі (комітенту). Тобто, грошові кошти, що надійшли суб'єкту підприємницької діяльності - платнику єдиного податку, не є його власністю, оскільки піддягають обов'язковому перерахуванню третій особі (комітенту); а тому ці кошти не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та не можуть бути об'єктом оподаткування єдиним податком та не можуть враховуватися для визначення обсягу виручки за відповідний рік з метою визначення можливості застосування спрощеної системи оподаткування.
З викладеного випливає, що у нормах Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» мова може йти лише про виручку від реалізації (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг), що належить суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі за правом власності. Обсяг виручки фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, який є платником єдиного податку згідно з Указом та здійснює діяльність згідно з договором комісії і виступає у цьому договорі комісіонером, складається з сум комісійної винагороди, отримуваної таким комісіонером згідно з договором комісії.
Враховуючи викладене, суд робить висновок, що включення органом податкової служби до складу оподатковуваної виручки і транзитних коштів, отриманих підприємцем від договору комісії, законодавчо не обґрунтовано. Тобто виручкою є лише комісійна винагорода підприємця, а не вся сума, що поступила йому на рахунок.
Вказана позиція підтверджується листами Державної податкової адміністрації України 03.01.2001 р. № 1/2/15-1314, від 07.11.2000 р. N 14724/7/15-1317, від 27.05.2004 р. N 9657/7/15-1117, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 24.03.2006 р. N 2274, від 27.03.2009 р. N 3347 , від 26.10.2005 р. N 9375, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.05.2009 р. по справі № К-4875/08, постановою Господарського суду АР Крим від 11.09.2008р. по справі №2-29/17289-2007А, ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду по справі №2-29/17289-07А/5002, постановою Господарського суду Київської області від 13.07.2007 р. по справі № А4/216-07 (а.с.47-77).
Відповідно до книги доходів та витрат підприємця (а.с.88-94), виручка позивача за 2007рік складає 496201,72грн, за 2008рік 478121,41грн., за 2009рік 494224,95грн. Дані суми позивачем також були відображені в звітах поданих до ДПІ, що вказано в акті перевірки.
Отже матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем в період, що перевірявся відповідачем, виручки меншої ніж встановлено перевіркою, з підстав врахування відповідачем сум транзитних коштів, що не належать до виручки позивача. Отже виручка позивача, у вказаний період, склала суму менш ніж 500 тисяч гривень на рік.
Таким чином суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем норм Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян» та Закону України "Про додаток з доходів фізичних осіб», а отже про необґрунтованість донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 679750,19 грн., в зв’язку з чим, прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення – рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно до ст. 6. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок не є платником податку на додану вартість.
Враховуючи встановлення судом необґрунтованості та протиправності висновків відповідача щодо перевищення позивачем обсягу виручки, суд вказує, що підстави для переходу позивача, в зв’язку з цим, на загальну систему оподаткування відсутні.
Вказане свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем п.4.1. ст. 4, пп.7.3.1 п. 7.3, ззтт.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень – рішень про донарахування позивачу 1208444 грн. 87 коп. податку на додану вартість, та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 604222 грн. 43 коп.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання, суд не приймає до уваги, оскільки відповідачем не вказано конкретної поважної причини неприбуття у судове засідання представника, а зазначення про неможливість забезпечення явки такого представника, суд не вважає поважною причиною. Крім того, в разі неможливості направити у судове засідання конкретного працівника, відповідач не обмежений у направленні у судове засідання іншого представника.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
В судовому засіданні оголошена вступна і резолютивна частина постанови, постанова складена в повному обсязі 08.11.2010р.
Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції м. Судак Автономної Республіки Крим:
- від 21.05.2010р. №559/1700/0;
- від 17.06.2010р. №559/1700/1;
- від 30.08.2010р. №559/1700/2;
- від 05.10.2010р. №559/1700/3;
- від 21.05.2010р. №558/1700/0;
- від 17.06.2010р. №558/1700/1;
- від 30.08.2010 р. №558/1700/2;
- від 05.10.2010 р. №558/1700/3.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 3,40грн. судового збору.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Маргарітов М.В.