ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 жовтня 2010 р.Справа №2а-9656/09/7/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді Маргарітова М.В. , при секретарі Силантьєвої О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Закритого акціонерного товариства "УКпостач"
до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
за участю:
від позивача – представник по довіреності Попова А.М.
від відповідача – (Красноперекопська об’єднана державна податкова інспекція в АР Крим) – представник за довіреністю Григор’єв І.О.,
від відповідача – (Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим) – представник за довіреністю Григор’єв І.О.,
Обставини справи: закрите акціонерне товариство «УКпостач» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції АР Крим, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим та, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить визнати протиправними і скасувати:
- податкове повідомлення – рішення №0000382301/0 від 06.07.2009р. (№0000382301/1 від 30.07.2009р.) про нарахування суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 3681,00грн. і штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1555, 80 грн.;
- податкове повідомлення – рішення №0000392301/0 від 06.07.2009р. (№0000392301/1 від 30.07.2009р.) про нарахування суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 752 764,00грн. і штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 377 035,50грн.;
- податкове повідомлення – рішення № 0000412301/0 від 06.07.2009р. (№ 0000412301/0 від 06.07.2009р.) про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7922533,00грн. і штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2527868,00грн.;
- рішення №0000122200/0 від 06.07.2009р. (№0000122200/1 від 30.07.2009р.) про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в виді пені у сфері ЗЄД за порушення термінів розрахунків по імпортним та експортним контрактам у розмірі 24092,16 грн., що винесені за результатами документальної планової виїзної перевірки ЗАТ «УКпостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. (акт № 804/23-0/30169718 від 22.06.2009р.).
Позовні вимоги мотивовані тим, що під час проведення зазначеної перевірки відповідач дійшов безпідставного та необґрунтованого висновку про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого нібито занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3763 грн., у тому числі за 1 квартал 2008р. у сумі 938 грн., 1 півріччя 2008 року в сумі 1415 грн., за 9 міс.2008 року в сумі 1916 грн., за 2008 рік – 3763 грн.; Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 754071 грн., у тому числі у липні 2008 року у сумі 479253 грн., у серпні 2008 року у сумі 208294 грн., у грудні 2008 р у сумі 66524 грн., а також завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7930342 грн., у тому числі за січень 2008 р у сумі -1230249 грн., за лютий 2008 р у сумі -1190674 грн., за березень 2008 р у сумі -829395 грн., за квітень 2008р. у сумі -525609грн., за травень 2008р. у сумі -1273707 грн., за червень 2008р. у сумі -2372917 грн., за липень 2008 р у сумі 14969 грн., за вересень 2008 р у сумі -33078 грн., за жовтень 2008 р. у сумі - 230180 грн., за листопад 229564 грн. та положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що привело нібито до несплати податку з доходів, отриманих нерезидентом – BOTTINI GIANNI & F.S.n.c., Італія з джерелом їх походження із України, від провадження господарської діяльності за I квартал 2008 року в сумі 5012,57 грн. Статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.94р. (зі змінами й доповненнями) в частині порушення термінів розрахунків за імпортними контрактами.
Представник відповідача (Красноперекопська об’єднана державна податкова інспекція в АР Крим) проти позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову. Вважає зроблені під час перевірки висновки обґрунтованими та правомірними. В обґрунтування правової позиції надав письмові заперечення на адміністративний позов (т.2 а.с.15-19).
Відповідач (Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі АР Крим) – проти позову заперечує, надав письмові заперечення на позов (т.2 а.с.144-147, 207-208), в яких викладена правова позиція відповідача.
По справі було призначено судову економічну експертизу, висновки якої залучені до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд –
ВСТАНОВИВ:
В період з 29.04.2009р. по 15.06.2009р. Красноперекопською ОДПІ в АР Крим була проведена документальна планова виїзна перевірка ЗАТ «УКпостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої складено акт перевірки № 804/23-0/30169718 від 22.06.2009р. (далі по тексту – акт перевірки) (т.1. а.с.24-231).
У висновках даного акту перевірки (т.1 а.с.227-229) відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:
- п.п. 4.1.1., п. 4.1 ст. 4, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.3.1, пп.8.3.2 п.8.3, пп.8.4.1 п.8.4 ст.8 , п.п. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997р. зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3763 грн., у тому числі за 1 квартал 2008 р у сумі 938 грн, 1 півріччя 2008 року в сумі 1415 грн., за 9 міс.2008 року в сумі 1916 грн., за 2008 рік – 3763 грн.;
- п. 1.4, ст. 1, п. 4.2 ст. 4, п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп..7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7, п. 1.8 ст. 1 та пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість , що підлягає сплаті до бюджету у сумі 754071 грн., у тому числі у липні 2008 року у сумі 479253 грн., у серпні 2008 року у сумі 208294 грн., у грудні 2008 р у сумі 66524 грн.;
- ст. 1.4, ст. 1, п. 4.2 ст. 4, п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп..7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7, п. 1.8 ст. 1 та пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7930342 грн., у тому числі за січень 2008р. у сумі -1230249 грн., за лютий 2008р. у сумі - 1190674 грн., за березень 2008 р у сумі -829395 грн., за квітень 2008 р у сумі -525609 грн., за травень 2008р у сумі -1273707 грн., за червень 2008 р у сумі -2372917 грн., за липень 2008 р у сумі 14969 грн., за вересень 2008 р у сумі -33078 грн., за жовтень 2008 р у сумі - 230180 грн., за листопад 229564 грн.;
- п. 13.2 ст. 13 Закону України від 22 травня 1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), що привело нібито до несплати податку з доходів, отриманих нерезидентом – BOTTINI GIANNI & F.S.n.c., Італія з джерелом їх походження із України, від провадження господарської діяльності за I квартал 2008 року в сумі 5012,57грн.;
- ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.94р. (зі змінами й доповненнями) в частині порушення термінів розрахунків за імпортними контрактами.
Відповідачем, на підставі висновків акту перевірки були прийняті таки податкові повідомлення - рішення:
- податкове повідомлення – рішення №0000382301/0 від 06.07.2009р. про нарахування суми податкового зобов’язання по податку на прибуток у розмірі 3763,00 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1555,80 грн. (т.1 а.с.17);
- податкове повідомлення – рішення №0000392301/0 від 06.07.2009р. (т. 1 а.с.15) про нарахування суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 754071,00грн. і штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 377035, 50 грн.;
- податкове повідомлення – рішення № 0000412301/0 від 06.07.2009р. (т.1 а.с.11) про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7930342,00 грн. і нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2527868,00 грн.;
- рішення №0000122200/0 від 06.07.2009р. (т.1 а.с.13) про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в виді пені у сфері ЗЄД за порушення термінів розрахунків по імпортним та експортним контрактам у розмірі 42251,86 грн.
Не погодившись з даними податковими повідомленнями – рішеннями ЗАТ „УКпостач” звернувся зі скаргою (вих. № 003/18/1-89 від 10.07.2009р.) до Красноперекопської ОДПІ в АР Крим, рішенням якої (вих. № 3506/10/31-0 від 29.07.2009р.) (т.2 а.с.194-200) скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення – рішення – без змін.
За наслідком розгляду Красноперекопською ОДПІ скарги позивача, були прийняті таки податкові повідомлення - рішення:
- податкове повідомлення – рішення № 0000382301/1 від 30.07.2009р. (т.1 а.с.18) про нарахування суми податкового зобов’язання по податку на прибуток у розмірі 3763,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1555,80 грн.;
- податкове повідомлення – рішення № 0000392301/1 від 30.07.2009р. (т. 1 а.с.16) про нарахування суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 754 071, 00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 377 035, 50 грн.;
- податкове повідомлення – рішення № 0000412301/0 від 06.07.2009р. (т.1 а.с.12) про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7 930 342,00грн. і штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 527 868, 00 грн.;
- рішення № 0000122200/1 від 30.07.2009р. (т.1 а.с.14) про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в виді пені у сфері ЗЄД за порушення термінів розрахунків по імпортним та експортним контрактам у розмірі 42251,86 грн.
Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень – рішень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Як свідчить акт перевірки, висновки про порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого занижений податок на прибуток у сумі 3763грн., зроблені відповідачем на підставі встановлення заниження валових доходів на вартість безкоштовно зроблених послуг проживання (10408 грн.) і послуг мобільного зв'язку (326 грн.) — на загальну суму 10734 грн., а також завищення амортизаційних відрахувань на суму 4315 грн. в результаті необґрунтованого нарахування амортизації на вартість ремонтно-будівельних робіт, проведених на об'єктах позивача фірмою «Легіон».
Так, в акті перевірки (т. 1, а.с.30 - 31) викладені висновки про заниження валових доходів на вартість безкоштовно зроблених послуг із проживання в ТОВ готель «Фантазія» іноземних фахівців (працівників фірми «SAIP s.r.l., Італія), що провадили пуско - налагоджувальні роботи на придбаному у нерезидента устаткуванні, а також перекладачів. В Акті перевірки зазначені прізвища осіб, що проживали (громадян Італії й перекладачів), строки й вартість проживання. При цьому зазначене, що всі вони проживали в ТОВ Готель «Фантазія» (ОКПО 22246003), що підтверджене відповідними Актами виконаних робіт. В Акті перевірки наведені бухгалтерські проведення, якими дані операції відбиті в бухгалтерському обліку позивача: Дт 949 «Інші видатки операційної діяльності» — Кт 634 «Розрахунки з іншими постачальниками», Дт 634 «Розрахунки з іншими постачальниками» — Кт 311 «Розрахунковий рахунок».
З акту перевірки вбачається, що ТОВ Готель «Фантазія» є самостійною юридичною особою, яке надало послуги проживання іншій юридичній особі - ЗАТ «УКпостач».
З аналізу даної господарської операції вбачається, що позивач не надавав послуг із проживання (тим більше безкоштовно), а придбав послуги проживання в іншої юридичної особи для власного виробничого використання.
Як зазначено в Акті перевірки (т. 1 а.с.29-30), в ТОВ Готель «Фантазія» проживали монтажники італійської фірми «SAIP s.r.l.», що проводили пуско - налагоджувальні роботи на технологічному устаткуванні, придбаному в цієї фірми за Контрактом №38/2007 від 28.10.2007р.
В акті перевірки вказано, що згідно до умов цього Контракту, витрати, пов'язані з перебуванням фахівців Продавця на території України у зв'язку з виконанням Контракту (харчування, житло), оплачуються Покупцем, тобто ЗАТ «УКпостач».
Отже позивач безпосередньо не надавав послуги з проживання, а оплачував їх ЗАТ Готель «Фантазія».
Відповідно до положень п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до положень п. 4.1. ст. 4 вказаного Закону, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Підпунктом 4.1.1. п.4 ст. 4 даного Закону встановлено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
Як було вказано вище, ТОВ Готель «Фантазія» було сплачено вартість послуг за проживання осіб, при цьому позивач безпосередньо не надавав послуги з проживання вказаних осіб, у тому числі безоплатно.
Враховуючи положення вказаних норм, суд приходить до висновку, що позивач, сплачуючи вартість наданих ТОВ Готель «Фантазія» послуг з проживання не здійснював діяльність, яка б могла кваліфікуватися як валовий дохід, в зв’язку з чим суд вважає, що висновки відповідача в цій частині є необґрунтованими.
Вказане підтверджується висновком призначеної по справі судової економічної експертизи № 127/09 від 17.06.2010р., відповідно до якої встановлено, що висновки про заниження валових доходів на загальну суму 10734 грн. (вартість безкоштовно зроблених послуг із проживання фізичних осіб і послуг мобільному зв'язку), викладені в Акті перевірки Красноперекопської ВОГНІ від 22.06.2009 г., не підтверджуються документами бухгалтерського й податкового обліку ЗАТ «УКпостач» (т.2 а.с.66).
До такого висновку експерт дійшов, у тому числі, посилаючись на умови укладеного між позивачем та фірмою «SAIP s.r.l.» контракту та положення п. 8 П(З)БУ № 7 «Основні кошти», відповідно якому первісна вартість об'єкта основних коштів складається із суми, яка сплачується постачальникові активів (без непрямих податків), видатків на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних коштів, і інших видатків, безпосередньо пов'язаних з доведенням основних коштів до стану, у якім вони придатні для використання в запланованих цілях. Тобто видатки на монтаж і налагодження придбаного об'єкта основних коштів (у т.ч. і на послуги перекладачів, без яких спілкування з іноземними монтажниками було б неможливим) повинні бути включені в первісну вартість придбаного встаткування.
Експертом у висновку зазначено, що відповідно представленій бухгалтерській довідці ЗАТ «УКпостач» за жовтень 2008р., видатки на проживання представників фірми «SAIP s.r.l.» ОСОБА_1 (з 28 вересня по 07 жовтня 2008р.) і ОСОБА_2 (з 01 жовтня по 07 жовтня 2008р.) і перекладачів (у ці ж періоди) у загальній сумі 10408грн. були відбиті в обліку ЗАТ «Укпостач» бухгалтерським проведенням Дт 949 «Інші видатки операційної діяльності» - Кт 634 «Розрахунки з іншими постачальниками». Згідно із загальними правилами податкового обліку, інші видатки операційної діяльності, відбивані по дебету б/сч. 94, не включаються у валові видатки для обчислення оподатковуваного прибутку.
За таких підстав суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача про не включення до складу скоригованого валового доходу 2008р. безоплатно наданих послуг з проживання у сумі 3780грн.
В акті перевірки (т.1, а.с.86) викладений висновок про завищення амортизаційних відрахувань на суму 4315 грн. у результаті необґрунтованого нарахування амортизації на вартість ремонтно-будівельних робіт на об'єктах ЗАТ «УКпостач», проведених фірмою «Легіон». Підставою для такого висновку послужили результати контрольно-перевірочних заходів, проведених відділом податкової міліції ДПІ в Дарницькому районі м. Києва по запиту Красноперкопской ОДПІ у відношенні ТОВ «Укрбудексімторг» (ОКПО 31024482) - контрагента фірми «Легіон».
Відповідач вказує, що ПП фірмою «Легіон» (Замовник) був укладений договір б/н від 24.01.2006р. з ТОВ «Укрбудексімторг» (Підрядник), предметом якого є ремонтно-будівельні роботи на території м. Красноперекопська.
В акті перевірки вказано на те, що ТОВ «Укрбудексімторг» з 2002р. фінансово-господарчу діяльність не вело, податкову звітність у ДПІ не представляло, посилаючись на пояснення надані громадянкою ОСОБА_5, яка була засновником ТОВ «Укрбудексімторг», відповідач в акті зазначив, що господарських взаємин з фірмою «Легіон» ТОВ «Укрбудексімторг» не мало, договори з ПП «Легіон» не укладалися. З пояснень громадянки ОСОБА_6, яка була директором ТОВ «Укрбудексімторг» з 2001р. по 2002р. встановлено, що наймані робітники не залучалися, фінансово господарських відносин з ПП «Легіон» не було та договори з цім підприємством не укладалися, з 2002р. ТОВ «Укрбудексімторг» фінансово – господарську діяльність не здійснює, звітність до податкового органу не подає.
В акті перевірки відповідач вказав, що у зв’язку з тим , що акти прийому-передачі виконаних ремонтно-будівельних робіт за січень 2008р.: №2 на загальну суму 40010,4 грн., у т.ч. ПДВ , №3 на загальну суму 40010,4 грн, у т.ч. ПДВ, за лютий 2008р. №4 на загальну суму 21926,4 грн., у т.ч. ПДВ, у березні 2008 року: №5 на загальну суму 30792 грн., у т.ч. ПДВ, №6 на загальну суму 7008грн., у т.ч. ПДВ, надані ПП Фірмою «Легіон», складені з порушенням вимог чинного законодавства та порушують публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, що пов'язані з його недійсністю, за результатами проведеної перевірки підлягають коригуванню показники, пов'язані з вирахуванням сум амортизаційних нарахувань за період, що перевірявся: з 01.01.08р. по 31.12.2008 р. на загальну суму 4315,53 грн.
Вказане свідчить, що висновки про допущені з боку позивача порушення відповідач зробив з оцінки фінансово – господарської діяльності між ПП Фірмою «Легіон» та ТОВ «Укрбудексімторг».
При цьому, акт перевірки не містить доказів наявності причинного взаємозв’язку між діяльністю та її наслідками ПП фірми «Легіон» і ТОВ «Укрбудексімторг» та ПП фірми «Легіон» і позивачем.
Наявність зазначення в предметі договору укладеного між ПП фірмою «Легіон» і ТОВ «Укрбудексімторг» того, що ПП фірма «Легіон», як замовник надає будівельні, ремонтно – будівельні роботи на території м. Красноперекопськ, не може свідчити про безпосереднє залучення ТОВ «Укрбудексімторг» для виконання зобов’язань ПП фірми «Легіон» по договору підряду №033/20-512 від 19.11.07р. укладеного між позивачем та ПП фірмою «Легіон».
Поряд з цим, предметом договору підряду №033/20-512 від 19.11.07р. укладеного між позивачем та ПП фірмою «Легіон» є виконання будівельних робіт на об’єктах ЗАТ «УКпостач».
Матеріали справи не містять доказів визнання нечинним договору №033/20-512 від 19.11.07р. укладеного між позивачем та ПП фірмою «Легіон», що вказує на наявність прав та зобов’язань між його сторонами та необхідність їх виконання.
Слід вказати, що акт перевірки та матеріали справи не містять доказів наявності будь – якого відношення ТОВ «Укрбудексімторг» до ремонтно – будівельних робіт, замовником яких виступав позивач.
Отже оцінка відповідачем правомірності фінансово – господарської діяльності між ПП фірмою «Легіон» і ТОВ «Укрбудексімторг» не вказує на недійсність правочину між позивачем та ПП фірмою «Легіон» та на невиконання ПП фірмою «Легіон» зобов’язань по договору підряду укладеному між ним та позивачем.
Вказане свідчить про необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки в цій частині.
Під час проведення призначеної по справі судової економічної експертизи (висновок №127/09 від 17.06.10р.), експерт дослідив надані акти прийому – передачі виконаних ремонтно – будівельних робіт № КБ-2В (підрядник — фірма «Легіон») за січень — березень 2008р., про що вказано в експертному висновку (т. 2 а.с.67), що свідчить про фактичне виконання ПП фірмою «Легіон» зобов’язань перед позивачем за договору підряду.
Відповідно до пп. 8.7.1 п. 8.7. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку має право протягом звітного періоду віднести до валових видатків будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів за станом на початок такого звітного періоду. Видатки, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 або окремих об'єктів основних фондів групи 1, і збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп або окремих об'єктів основних фондів групи 1 за станом на початок розрахункового кварталу.
Експертним висновком №127/09 від 17.06.10р. встановлено, що відповідно представленої позивачем Декларації з податку на прибуток за 2008 р., до валових видатків 2008 р. були віднесені видатки на поліпшення основних фондів у загальній сумі 244106 грн., у той час як 10% - вий ліміт для цих цілей становив 5709089 грн. (сукупна балансова вартість основних фондів на початок 2008 р. у таблиці 3 додатка ДО1/1 відбито в сумі 57090890 грн.). Таким чином, ЗАТ «УКпостач» мало право віднести до валових видатків 1-го кварталу 2008 р. (по стор. 04.10 Декларації з податку на прибуток) вартість усіх ремонтно-будівельних робіт, виконаних фірмою «Легіон» на об'єктах його основних засобів, у сумі 116531 грн. Однак, платник не скористався цим правом, а збільшив балансову вартість реконструйованих об'єктів, у результаті чого амортизаційні відрахування від цієї збільшеної балансової вартості будуть незначно зменшувати оподатковуваний прибуток більш тривалий період часу. Віднесення вартості ремонтно-будівельних робіт, виконаних фірмою «Легіон» на об'єктах основних коштів ЗАТ «УКпостач», на збільшення балансової вартості цих об'єктів, і подальше нарахування амортизаційних відрахувань не є порушенням норм пп. 8.7.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Експертом було встановлено, що висновок про завищення амортизаційних відрахувань на суму 4315 грн. у результаті необґрунтованого нарахування амортизації на вартість ремонтно-будівельних робіт на об'єктах основних коштів ЗАТ «УКпостач», проведених фірмою «Легіон», викладений в Акті перевірки Красноперекопської ОДПІ від 22.06.2009р., не підтверджується документами бухгалтерського обліку ЗАТ «УКпостач».
Таким чином необґрунтованість висновків відповідача в цій частині також підтверджується висновком експерта, який суд вважає повним та обґрунтованим і приймає його у якості доказу по справі.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача, які викладені в акті перевірки, про заниження податку на прибуток на загальну суму 3681грн., таким чином податкове повідомлення – рішення №0000382301/0 від 06.07.2009р. (№0000382301/1 від 30.07.2009р.) про нарахування суми податкового зобов’язання з податку на прибуток є протиправним та підлягає скасуванню у сумі 3681,00грн. в частині основного платежу та у розмірі 1555, 80 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Податкове повідомлення – рішення №0000392301/0 від 06.07.2009р. (№0000392301/1 від 30.07.2009р.) про нарахування суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 754071,00грн. і штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 377035, 50 грн., було прийнято відповідачем на підставі висновків акту перевірки, яким було встановлено заниження ПДВ, що підлягав сплаті в бюджет за період, що перевірявся, на загальну суму 754071грн.
Актом перевірки встановлені наступні порушення з ПДВ:
- заниження податкових зобов'язань від операцій поставки на митної території України на суму 2147 грн. (ПДВ на вартість безкоштовно зроблених послуг проживання й послуг мобільному зв'язку);
- заниження податкових зобов'язань по послугах, отриманих від нерезидента на митній території України, на суму 7747 грн.;
- завищення податкового кредиту на загальну суму 7445191 грн. (стор. 90 - 91 Акту перевірки, матеріали справи, т.1, л. 113-114) у результаті наступних порушень: непідтвердження сплати в бюджет податкових зобов'язань по ПДВ постачальниками ЗАТ «УКпостач» по ланцюгу — у сумі 1107625 грн.; віднесення до податкового кредиту ПДВ у сумі 5833 грн. по податковим накладним фірми «Легіон»; віднесення до податкового кредиту ПДВ у сумі 294510 грн. по податковим накладним ТОВ « Фурнітура-Сервіс»; не відображення в складі податкового кредиту отриманих від постачальників розрахунків коректувань — у сумі 1304 грн.; не відображення в складі податкового кредиту ПДВ від імпорту послуг на митної території України — у сумі 6772 грн.; включення до складу податкового кредиту ПДВ по податковим накладним, виписаним постачальниками в попередніх податкових періодах, вже перевірених документальними перевірками ДПІ — у сумі 7277183 грн.
Загальна сума викладених в Акті перевірки порушень по податковому кредиту становить 8679683 грн. (т. 1 а.с.114).
У висновках акту перевірки (т. 1 а.с.228) зазначена загальна сума заниження ПДВ, що підлягав сплаті в бюджет, - 754071 грн., у тому числі за липень 2008 р. 479253 грн., за серпень 2008 р. 208294 грн., за грудень 2008 р. 66524 грн.
В акті перевірки (т.1, а.с.90-93) викладені висновки про заниження податкових зобов'язань з ПДВ на вартість безкоштовно зроблених фізичним особам послуг проживання, що було встановлено перевіркою, та про що вказано вище.
Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції по поставці товарів і послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Відповідно до визначення, даного в п. 1.4 вказаного Закону, поставка послуг — будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Як вказано вище, судом було встановлено, що позивачем не надавалися послуги фізичним особам (у тому числі безкоштовно) з проживання, позивач придбав послуги проживання в іншої юридичної особи для власного виробничого використання, тому ці послуги не є операцією поставки, їх вартість у розмірі 10408 грн. не може бути базою оподатковування податком на додану вартість, а тому висновки відповідача в цій частині є необґрунтованими .
За таких підстав, висновки відповідача про заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 2147 грн. є необґрунтованими.
В акті перевірки (т. 1, а.с.113-114) відповідачем викладений висновок про завищення податкового кредиту на загальну суму 7445191 грн. у результаті ряду порушень за відповідні періоди часу.
Так з акту перевірки вбачається, що за результатами документальних невиїзних перевірок позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по Деклараціях за окремі місяці 2008р., проведених Красноперекопської ОДПІ (з урахуванням результатів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгам до виробника) встановлене необґрунтоване віднесення до податкового кредиту звітних місяців 2008р. ПДВ на загальну суму 1107625 грн. Підставою для таких висновків послужило те, що зустрічними перевірками постачальників по ланцюгам не був підтверджений факт сплати в бюджет податкових зобов'язань з ПДВ постачальниками 3-го або наступних ланок ланцюжка (у зв'язку з неможливістю проведення перевірки, відсутністю по юридичній адресі, непредставленням податкової звітності або банкрутством різних постачальників).
Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, до складу податкового кредиту не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Як вбачається з експертного висновку №127/09 від 17.06.10р. експертом були досліджені податкові накладні, на загальну суму 1107625грн., яку позивач включив в податковий кредит різних податкових періодів, від таких постачальників, як ДП «Українська пивна компанія» (ОКПО 30427469), ТОВ «Дельта Трейд Плюс» (ОКПО 35071410).
Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Пунктом 2.4. вказаного положення встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.
З аналізу акту перевірки вбачається, що в акті не вказано ПДВ із яких податкових накладних цих постачальників віднесений до податкового кредиту необґрунтовано.
Актом перевірки також не встановлені порушення в оформленні податкових накладних від цих постачальників.
За таких підстав, з урахуванням вказаних норм, суд приходить до висновку про те, що податкові накладні є первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій, та свідчать про отримання позивачем товару, а контрагентом плати за товар.
Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» дозволяє платникові відносити до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені (нараховані) у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) для подальшого їхнього використання в оподатковуваних операціях у рамках його господарської діяльності, підтверджені належним чином оформленими документами податкового (податкові накладні постачальників) або бухгалтерського обліку (вантажні митні декларації, фіскальні чеки, прибуткові касові документи і т.д.).
Слід вказати, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право платника податку на податковий кредит у залежність від сплати або несплати в бюджет податкових зобов’язань з податку на додану вартість контрагентом - постачальником такого платника.
Відповідальність за несплату в бюджет податкових зобов'язань по будь-якому податку повинне нести особа, що не сплатила податок у бюджет, а не його контрагент - покупець.
Враховуючи викладені норми Закону України «Про податок на додану вартість», суд робить висновок, що підстави для виключення сум ПДВ, підтверджених податковими накладними зареєстрованих платників ПДВ ДП «Українська пивна компанія» і ТОВ «Дельта Трейд Плюс», зі складу податкового кредиту покупця (ЗАТ «УКпостач») відсутні.
За таких підстав, висновки про заниження податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 1107625грн., викладені в акті перевірки є необґрунтованими.
В акті перевірки (т. 1, а.с. 122), відповідачем викладений висновок про завищення податкового кредиту січня й лютого 2008р. на 5833 грн. у результаті включення в нього ПДВ по податкових накладних, виданих фірмою «Легіон». Підставою для такого висновку з'явилося те, що в цих податкових накладних зазначена номенклатура «ремонтно-будівельні роботи» без вказівки об'єкта робіт і інших реквізитів. Крім того, як установлено зустрічною перевіркою, одним із субпідрядників фірми «Легіон» є ТОВ «Укрстройэксимторг», яке з липня 2002 р. не представляє податкову звітність у ДПІ за місцем своєї реєстрації.
Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Враховуючи положення вказаної норми, суд приходить до висновку, що обов'язковим реквізитом податкової накладній є опис робіт, виконаних продавцем. Вказівка об'єкта, на якому виконуються роботи, не є обов'язковою вимогою до заповнення податкової накладній, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не містить таких положень.
Виходячи з викладеного суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів відповідача в цій частині, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.
Як вбачається з вказаних вище фактичних даних стосовно доводів акту перевірки про ненадання ТОВ «Укрстройэксимторг», субпідрядника фірми «Легіон» з липня 2002 р. податкової звітності у ДПІ за місцем реєстрації та анулювання свідоцтва платника ПДВ, суд зазначає, що судом під час розгляду справи встановлено, що акт перевірки не містить доказів наявності причинного взаємозв’язку між діяльністю та її наслідками ПП фірми «Легіон» і ТОВ «Укрбудексімторг» та ПП фірми «Легіон» і позивачем.
Отже неможливо визначити, яке відношення до ремонтно-будівельних робіт на об'єктах позивача, виконаних фірмою «Легіон», має припинення господарської діяльності ТОВ «Укрстройэксимторг» і непредставлення їм своєї податкової звітності.
Як вбачається з експертного висновку №127/09 від 17.06.10р., на проведення експертизи позивачем представлені засвідчені копії податкових накладних від фірми «Легіон» (ИНН 245001901071):
№ 1 від 18.01.2008 г. на загальну суму 10000 грн., у т.ч. ПДВ 1666,67 грн.,
№ 3 від 01.02.2008 г. на загальну суму 15000 грн., у т.ч. ПДВ 2500,00 грн.,
№ 4 від 06.02.2008 г. на загальну суму 10000 грн., у т.ч. ПДВ 1666,67 грн.
В експертному висновку експертом за наслідком дослідження податкових накладних встановлено, що в них зазначена номенклатура робіт «ремонтно-будівельні роботи». Представлені податкові накладні оформлені відповідно до законодавчих вимог, тому включення в податковий кредит ПДВ у загальній сумі 5833 грн. на підставі податкових накладних від фірми «Легіон» не є порушенням пп. 7.2.1 і п. 7.7 Закону «Про податок на додану вартість».
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що висновок відповідача про завищення податкового кредиту січня й лютого 2008 р. на 5833 грн. у результаті включення до нього ПДВ по податкових накладних від фірми «Легіон» є необґрунтованим.
Акт перевірки (т.1 а.с.125 - 135) містить висновки про завищення податкового кредиту звітних періодів на загальну суму 294510 грн. у результаті необґрунтованого включення в нього ПДВ по податкових накладних від ТОВ «Фурнітура-Сервіс». Такі висновки зроблені на підставі того, що податкові накладні від ТОВ «Фурнітура-Сервіс» містять недостовірні відомості про місцезнаходження постачальника: згідно додаткової угоди від 12.03.2009р. до договору № 1/12 від 27.12.2006р. між позивачем і ТОВ «Фурнітура-Сервіс» юридична адреса постачальника змінена на м. Київ, вул. Червоно-гвардійська, 5, оф. 8, а в податкових накладних, включених у податковий кредит ЗАТ «УКпостач», зазначена стара юридична адреса — м. Київ, вул. Московська, 7. Відповідачем в акті перевірки (т. 1 а.с.126) зазначено, що ТОВ «Фурнітура-Сервіс» знаходиться на податковому обліку в ДПІ в Печерськом районі м. Києва з 02.05.1999р. і є платником ПДВ із 22.07.1999р., а нове свідоцтво платника ПДВ у зв'язку зі зміною місцезнаходження юридичної особи, у якому зазначена його нова адреса, було видано ТОВ «Фурнітура-Сервіс» 17.04.2009р.
Як свідчать матеріали справи, плановою виїзною перевіркою Красноперекопською ОДПІ від 22.06.2009р. охоплений період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. У податковий кредит звітних періодів 2008 року могли бути включені податкові накладні, що містять інформацію, актуальну в 2008р.
У 2008р. юридичною адресою постачальника ТОВ « Фурнітура-Сервіс» був м. Київ, вул. Московська, 7, отже саме таку адресу і необхідно будо зазначити у податкових накладних цього постачальника. У податкових накладних за січень — грудень 2008р. не могла бути зазначена юридична адреса, що фактично стала адресою місцезнаходження платника тільки з 12.03.2009р.
За таких підстав, висновки відповідача про включення позивачем у податковий кредит ПДВ у загальній сумі 294510 грн. по податкових накладних від ТОВ «Фурнітура-Сервіс», у яких зазначено місцезнаходження постачальника м. Київ, вул. Московська, 7, не свідчать про порушення позивачем пп. 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість», в зв’язку з чим є необґрунтованим.
Актом перевірки (т. 1, а.с. 124) встановлено заниження податкового кредиту за липень 2008 р. на 6772 грн. у результаті не відображення в ньому ПДВ від імпорту послуг на митній території України.
Відповідно до пп. 7.5.2 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника на податковий кредит при імпорті товарів і при поставці послуг на митній території України вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно пп. 7.3.6 Закону.
Відповідно до пп. 7.3.6 п.7.3 ст. 7 вказаного Закону, датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що підтверджує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом, залежно від того, яка подія відбулася раніше.
Як зазначено в акті перевірки (т.1 .а.с.123), передоплата за надання нерезидентом послуг з налагодження встаткування фірми «Bottini» у сумі 4500 Євро (33417,11 грн.) була зроблено в січні 2008р. Отже, податкові зобов'язання в сумі 6683,42 грн. (33417,11 * 20 %) було необхідно відобразити в декларації з ПДВ за січень 2008р. Однак, платник самостійно відобразив податкові зобов'язання й податковий кредит в одній і тій же сумі 6772 грн. у декларації за червень 2008р. - по даті другої події - одержання акту виконаних робіт від нерезидента (03.06.2008р.).
Згідно з вказаною нормою пп. 7.3.6 п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкові зобов'язання в сумі 6683,42 грн. від суми передоплати нерезиденту необхідно відображати в декларації з ПДВ за січень 2008р., а податковий кредит у тій же сумі (на підставі пп. 7.5.2 Закону) — у декларації з ПДВ за лютий 2008 р. Тому висновок про заниження податкового кредиту за липень 2008р. на 6772 грн., викладений в акті перевірки, не заснований на нормах пп. 7.5.2 Закону України «Про податок на додану вартість».
Акт перевірки (т. 1 а.с.139) містить висновок про завищення податкового кредиту звітних періодів 2008р. на загальну суму 7277183грн. у результаті включення в нього сум ПДВ по податковим накладним постачальників, виписаних у попередніх податкових періодах, уже охоплених перевірками ДПІ.
Суд зазначає, що відповідно до пп. 7.4.1 ст. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду …складається із сум податку, нарахованих (сплачених) платником протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їхньому імпорті) і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у рамках господарської діяльності платника, або у зв'язку із придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в проведенні й/або поставі товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у рамках такої господарської діяльності.
Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними, у зв’язку з чим включення ПДВ в податковий кредит в періодах до одержання податкової накладної не ґрунтується на вимогах закону.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.
Тобто платник має право нарахувати свій податковий кредит, тільки одержавши від постачальника податкову накладну. Не маючи податкової накладній, платник не має права на податковий кредит, навіть оплативши постачальникові ПДВ у вартості придбаних у нього товарів — пп. 7.4.5 Закону забороняє включати в податковий кредит суми сплаченого ПДВ, не підтверджені податковими накладними, ГТД або іншими документами згідно пп. 7.2.6.
Формою Реєстру отриманих і виданих податкових накладних, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України №244 від 30.06.2005р. (у редакції, що діяла в 2008 р.), графа 2 Реєстру отриманих податкових накладних називається «дата одержання», і в ній повинна вказуватися саме дата одержання податкової накладній, а не дата її виписки постачальником. Підпунктом 7.2.6 Закону «Про податок на додану вартість» платнику надане право звернутися в ДПІ із заявою про несвоєчасну виписку постачальником податкової накладній, і така заява буде підтвердженням права платника на податковий кредит (замість неодержаної податкової накладної). Однак, таке звернення є правом платника ПДВ, а не його обов'язком, тому відсутність таких звернень до ДПІ не може свідчити про порушення норм пп. 7.2.6 п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Таким чином, суд приходить до висновку, що платник податку має право на включення в податковий кредит звітного місяця сум ПДВ, підтверджених податковими накладними, отриманими саме в цьому місяці (незалежно від того, у якому місяці вони були виписані), що не є порушенням норм пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Як вбачається з експертного висновку №127/09 від 17.06.10р., експерт, дослідивши представлені для експертизи реєстри отриманих податкових накладних за звітні місяці 2008 р. (додаток 2 до експертного висновку) встановив, що вказані в акті перевірки податкові накладні були отримані підприємством не в тих податкових періодах, коли вони були виписані, а в наступних місяцях, і включені в податковий кредит саме тих місяців, коли вони були отримані.
За таких підстав, суд вказує, що висновок відповідача про завищення податкового кредиту звітних періодів 2008 р. на загальну суму 7277183 грн. у результаті включення в нього сум ПДВ по податкових накладних постачальників, виписаним у попередніх податкових періодах є необґрунтованим.
Слід відзначити, що відповідно до експертного висновку №127/09 від 17.06.10р.,експерт, вказав, що згідно представленим для експертизи деклараціям з ПДВ за звітні періоди 2008 р., суми податкових зобов'язань до сплати в бюджет (стор. 27 Декларації) декларувалися платником тільки в одному місяці — листопаді 2008 р., у сумі 521489 грн. (додаток 3 до висновку). У Декларації за липень 2008 р. було задекларовано бюджетне відшкодування в сумі 174048 грн., у Декларації за серпень 2008 р. — негативне значення різниці між податковими зобов'язаннями й податковим кредитом у сумі 73046 грн., у Декларації за грудень 2008 р. — бюджетне відшкодування в сумі 487187 грн.
Відповідно до визначення, даного в п. 1.2 Закону України « Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами» № 2181-III, податкове зобов'язання — це зобов'язання платника сплатити в бюджет або державний цільовий фонд відповідну суму коштів у порядку й у строки, певні цим Законом або іншими законами України. У цьому випадку, платник зобов'язався сплатити в бюджет обчислену їм суму ПДВ (521489 грн.) тільки один раз — по Декларації за листопад 2008 р. У результаті виявлених експертним дослідженням порушень ця сума була занижена на 1307 грн. (завищення податкового кредиту на 3 грн. (послуги мобільного зв'язку) + завищення податкового кредиту у зв'язку з невідбиттям отриманих Розрахунків коректування на суму 1304 грн.). В інші місяці 2008 р. податкові зобов'язання по сплаті ПДВ у бюджет платником не декларувалися, тому й не занижувалися.
В експертному висновку №127/09 від 17.06.10р. (т. 2 а.с.78) вказано, що висновки про заниження ПДВ, що підлягав сплаті в бюджет за період, що перевірявся, на загальну суму 754071,00грн. викладені в акті перевірки Красноперекопської ОДПІ від 22.06.2009р., документами бухгалтерського та податкового обліку позивача підтверджуються частково — у сумі 1307 грн. (за листопад 2008 р.), і не підтверджуються в сумі 752764 грн. (754071 — 1307).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача про заниження позивачем суми ПДВ у розмірі 752764 грн., що підлягає сплаті до бюджету та про протиправність прийнятого на їх підставі податкового повідомлення – рішення щодо нарахування суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 752764,00 грн. з основного платежу.
Позивачем були уточнені позовні вимоги, відповідно до яких він просить скасувати податкове повідомлення – рішення №0000392301/0 від 06.07.2009р. (№0000392301/1 від 30.07.2009р.) про нарахування суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 752764,00грн. і штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 377035,50грн., враховуючи це, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Матеріали справи свідчать про те, що податкове повідомлення – рішення №0000412301/0 від 06.07.2009р. було прийнято відповідачем на підставі висновків акту планової виїзної перевірки, якими встановлено завищення позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за період, що перевіряється, на загальну суму 7930342 грн. (т.1 а.с. 228), у тому числі: за січень 2008 р. — на 1230249 грн., за лютий 2008 р. — на 1190674 грн., за березень 2008 р. — на 829395 грн., за квітень 2008 р. — на 525609 грн., за травень 2008 р. — на 1273707 грн., за червень 2008 р. — на 2372917 грн., за липень 2008 р. — на 14969 грн., за вересень 2008 р. — на 33078 грн., за жовтень 2008 р. — на 230180 грн.,за листопад 2008 р. — на 229564 грн.
Висновки відповідача про таке порушення зроблені виходячи з встановлення перевіркою:
- заниження податкових зобов'язань від операцій поставки на митної території України на суму 2147грн. (ПДВ на вартість безкоштовно зроблених послуг проживання й послуг мобільному зв'язку);
- заниження податкових зобов'язань по послугах, отриманих від нерезидента на митній території України, на суму 7747грн.;
- завищення податкового кредиту на загальну суму 7445191грн. у результаті: не підтвердження сплати в бюджет податкових зобов'язань по ПДВ постачальниками ЗАТ «УКпостач» по ланцюгу у сумі 1107625грн.; віднесення до податкового кредиту ПДВ у сумі 5833грн. по податковим накладним фірми «Легіон»; віднесення до податкового кредиту ПДВ у сумі 294510грн. по податковим накладним ТОВ «Фурнітура-Сервіс»; не відображення в складі податкового кредиту отриманих від поставщиків розрахунків коректувань у сумі 1304грн.; не відображення в складі податкового кредиту ПДВ від імпорту послуг на митної території України у сумі 6772грн.; включення до складу податкового кредиту ПДВ по податковим накладним, виписаним постачальниками в попередніх податкових періодах, уже перевірених документальними перевірками ДПІ у сумі 7277183 грн.
Вказане свідчить про те, що формування податкового кредиту здійснювалося позивачем на підставі господарських операцій, які вже досліджені судом при вирішення позовних вимог щодо протиправності прийняття відповідачем податкового повідомлення – рішення №0000392301/0 від 06.07.2009р. про нарахування суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість .
Порушення в обчисленні ПДВ були допущені позивачем у звітних періодах, у яких він декларував бюджетне відшкодування (крім серпня 2008 р., у якому платник не заявляв бюджетне відшкодування, а задекларував негативне значення різниці між податковими зобов'язаннями й податковим кредитом у сумі 73046 грн.). У результаті чого, загальна сума бюджетного відшкодування за всі звітні періоди 2008 р. була завищена на 7809 грн. (9116 — 1307 = 7809).
За таких підстав, враховуючи встановлення судом необґрунтованості висновків відповідача щодо формування позивачем ПДВ за операціями, які вказані вище, суд приходить до висновку про те, що висновки відповідача про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 7930342 грн., викладені в акті перевірки, є необґрунтованими в сумі 7922533 грн. (7930342 — 7809 = 7922533), що також підтверджується висновком судової економічної експертизи від 17.06.10р. №127/09, в зв’язку з чим прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення – рішення є необґрунтованим та протиправним.
Рішенням відповідача №0000122200/0 від 06.07.2009р. (№ 0000122200/1 від 30.07.2009р.) до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 42251,86 грн. за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Вказане рішення прийнято відповідачем на підставі висновків акту планової виїзної перевірки, яким було встановлене порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності з нерезидентами:
- фірмою «AIHUA HOLDING GROUP Co LTD» (Китай) — граничний строк погашення дебіторської заборгованості в сумі 14790 дол. США минув 27.12.2007р., заборгованість погашена поставкою товару 30.01.2008р.; нарахована пеня в сумі 6722,06 грн. (14790 дол. США * 5,05 грн. * 30 днів * 0,3 %);
- компанією «Ukrainian Beer Company Logistyka Sp.z.o.o.» (Польща) — граничний строк погашення дебіторської заборгованості в сумі 20116,80 дол. США минув 27.12.2007р.; заборгованість погашена поставкою товару 26.03.2008р.; граничний строк погашення дебіторської заборгованості в сумі 398910,70 Євро минув 31.12.2007р.; заборгованість погашена поставкою 04.01.2008р.; нарахована пеня в сумі 35516,42 грн. (398910,70 Євро * 7,41946 грн. * 4 дня * 0,3 % );
- фірмою «F.LLI ROSSI S.r.l.» (Італія) — граничний строк погашення дебіторської заборгованості в сумі 150 Євро минув 10.12.2007р.; заборгованість погашено 04.01.2008р.; нарахована пеня в сумі 13,38 грн. (150 Євро * 7,43259 грн. * 4 дня * 0,3 %).
Загальна сума нарахованої пені згідно з додатком до Акту перевірки (т. 2, л. 46) становить 42251,86 грн. (6722,06 + 35516,42 + 13,38).
З матеріалів справи, зокрема з експертного висновку від 17.06.10р. №127/09, вбачається, що між фірмою «AIHUA HOLDING GROUP Co LTD» (Китай, Продавець) і позивачем (Покупець) був укладений Контракт № 003/20-248 від 12.04.2007р. на поставку товару (втулки різьбові).
На виконання Контракту позивач платіжним дорученням №165 від 23.08.2007р. перерахував Продавцеві передоплату в сумі 9940 доларів США.
Встановлений Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», строк для поставки товару на цю суму (90 днів) минув 21.11.2007р.
Крім того, 28.09.2007р. позивач перерахував Продавцеві ще 14790 доларів США (як вказано в експертному висновку - за даними журналу-ордера по б/рахунку 63.2 «Розрахунки з іноземними постачальниками»).
90 днів з дати цього перерахування спливали 27.12.2007р. Загальна сума дебіторської заборгованості фірми «AIHUA HOLDING GROUP Co LTD» перед позивачем за станом на 31.12.2007р., за даними аналітичного обліку, склала 124886,51 грн., або 24730 доларів США.
У зв'язку з невиконанням Продавцем своїх зобов'язань за Контрактом ЗАТ «УКпостач» 22.11.2007р. звернулося до Господарського суду АР Крим з позовною заявою про спонукання фірми «AIHUA HOLDING GROUP Co LTD» до виконання зобов'язань по поставці товарів на суму 9940 доларів США.
Ухвалою від 17.12.2007р. у справі № 2-25/17773-2007 Господарський суд АРК (суддя Копилова О.Ю.) прийняв позов до розгляду й відкрив провадження у справі. Однак, 30.01.2008р. постачальник виконав свої зобов'язання по поставці товарів, поставивши Покупцеві по ВМД № 411 від 30.01.2008р. втулки різьбові на суму 124886,50 грн., або 24730 дол. США за курсом НБУ на дату оформлення ВМД. Дебіторська заборгованість постачальника була погашена. У зв'язку із цим, Господарський суд АРК ухвалою від 19.01.2009 . у справі № 2-25/17773-2007 припинив проведення в справі.
Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (у редакції, що діяла до 31.12.2007р.), імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Частинами 1,2,3 ст. 4 цього Закону встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.
Таким чином, в даному випадку необхідно приймати до уваги положення встановлені ч. 3 ст. 4 зазначеного Закону, що свідчить про порушення граничних строків розрахунків постачальника-нерезидента з імпортером-резидентом: несвоєчасне погашення заборгованості в сумі 9940 дол. США — на 70 днів (з 22.11.2007р. по 30.01.2008р.), і в сумі 14790 дол. США — на 34 дня (з 28.12.2007р. по 30.01.2008р.).
Між компанією «Ukrainian Beer Company Logistyka Sp.z.o.o.» (Польща, Продавець) і позивачем (Покупець) був укладений Контракт № 14М від 14.06.2007р. на поставку матеріалів, сировини, устаткування й комплектуючих до технологічних ліній для охолодження й розливу напоїв, згідно зі специфікаціями, що є додатками до Контракту. (як зазначено експертом в експертному висновку - за даними журналу - ордера по б/рахунку 63.2 «Розрахунки з іноземними постачальниками» за 2007р., кошти в сумі 398910,70 Євро були перераховані постачальникові-нерезиденту 24.12.2007р.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №1108-v від 31.05.2007р., що набрав чинності з 01.01.2008р, строки повернення валютної виручки або товарів, що передбачені статтями 1 і 2 Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», були збільшені до 180 днів.
Таким чином, граничний строк повернення заборгованості, що виникла 24.12.2007р. (з урахуванням внесених до вказаного Закону змін, що набрали чинності із 01.01.2008р.) настає 21.06.2008р.
Як вбачається з експертного висновку від 17.06.10р. №127/09, за даними журналу-ордера по б/рахунку 63.2 «Розрахунки з іноземними постачальниками» за 2008 рік, що досліджувалися експертом, постачальник-нерезидент повернув на розрахунковий рахунок позивача кошти в сумі 398910,70 Євро 04.01.2008р. (тобто через 10 днів після їхнього перерахування), що свідчить про відсутність порушення граничного строку повернення заборгованості.
Між фірмою «F.LLI ROSSI S.r.l.» (Італія, Продавець) і позивачем (Покупець) був укладений Контракт № 19/2007 від 23.03.2007р. на поставку технологічного встаткування.
Як встановлено експертом, у експертному висновку від 17.06.10р. №127/09, за даними журналу-ордера по б/рахунку 63.2 «Розрахунки з іноземними постачальниками» за 2007 р., кошти в сумі 9170 Євро були перераховані постачальникові-нерезиденту 06.12.2007р. Граничний строк повернення заборгованості, що виникла 06.12.2007р. (180 днів) — 03.06.2008р. За даними журналу-ордера по б/рахунку 63.2 «Розрахунки з іноземними постачальниками» за 2008 рік, постачальник-нерезидент погасив свою заборгованість поставкою встаткування на суму 48550 Євро 30.04.2008р. Отже, вказане свідчить, що порушення граничного строку погашення дебіторської заборгованості не мало місця.
Вказане також підтверджується експертним висновком від 17.06.10р. №127/09.
Таким чином, висновки відповідача про нарахування позивачу пені в сумі 24092,16 грн. за порушення строків розрахунків в іноземній валюті в сфері зовнішньоекономічної діяльності, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, в зв’язку з чим прийняте на їх підставі рішення відповідача є протиправним в частині застосування штрафних санкцій на суму 24092,16грн.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок, та витрати на оплату судової експертизи у розмірі 25776,00 грн., сума витрат на проведення якої підтверджується калькуляцією, рахунком №72/127 від 17.06.10р., рахунком №43/127 від 19.04.10р. рахунком №28/127 від 24.02.10р. (т.2 а.с.209-212).
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанова в повному обсязі складена 15.10.10р.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними і скасувати:
- податкове повідомлення рішення Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим №0000382301/0 від 06.07.2009р. (№0000382301/1 від 30.07.2009р.) в частині нарахування суми податкового зобов’язання по податку на прибуток у розмірі 3681,00грн. і штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1555, 80 грн.;
- податкове повідомлення рішення Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим №0000392301/0 від 06.07.2009р. (№0000392301/1 від 30.07.2009р.) в частині нарахування суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 752 764,00грн. і штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 377 035,50грн.;
- податкове повідомлення рішення Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 0000412301/0 від 06.07.2009р. (№ 0000412301/0 від 06.07.2009р.) в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7922533,00грн. і штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2527868,00грн.;
- рішення Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим №0000122200/0 від 06.07.2009р. (№0000122200/1 від 30.07.2009р.) в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в виді пені у сфері ЗЄД за порушення термінів розрахунків по імпортним та експортним контрактам у розмірі 24092,16 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «УКпостач» (АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Північна, 1а) з державного бюджету України судові витрати у розмірі 25779,4 (судовий збір у сумі 3 гривні 40 копійок та витрати на оплату судової експертизи у розмірі 25776,00 грн.)
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Маргарітов М.В.