АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД    ПОЛТАВСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа № 11-918/2010р.                                                                                                        Головуючий у 1 інстанції:

Категорія: ст. 246 КК Ураїни – C.Т.                                                                                                 Микитенко В.М.    

                                                                                                                                           Доповідач:  Хрипченко Л.Г.

У Х В А Л А
І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

2010 року грудня місяця 17 дня.  Колегія суддів судової палати у кримінальних  справах  Апеляційного суду  Полтавської області в  складі:

                              головуючого   судді     Хрипченко Л.Г.            

                              суддів     Гонтар А.А., Павленка В.П.                                                                                      

                            з участю:   прокурора  Рибачук Г.А.

                        адвоката   ОСОБА_2                          

                                                обвинуваченого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінальної справи за  апеляцією заступника Полтавського транспортного прокурора на постанову Решетилівського районного суду Полтавської області від 1 жовтня 2010 року,-

ВСТАНОВИЛА:

цією постановою кримінальна справа по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Василівка Семенівського району Полтавської області, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, працюючого спеціалістом І категорії відділу Держкомзему у Решетилівському районі, проживаючого за адресою: Полтавська область, АДРЕСА_1, раніше не судимого,-

за ст. 246 КК України повернута Полтавському транспортному прокурору для організації проведення додаткового розслідування.

Органами досудового слідства ОСОБА_3  обвинувачується в тому, що він у листопаді 2008 року, діючи умисно, перебуваючи на території лісонасадження, що напроти с. Братешки, 279-280 км. пікет 7-1, що в Решетилівському районі Полтавської області, маючи умисел на незаконну порубку дерев у захисних насадженнях, ввівши в оману ОСОБА_4, щодо проведення робіт, пов’язаних зі спилюванням дерев, на вказаній території, повідомивши при цьому останнього, що вказані дерева розташовані на орендуємій ним території і він має підстави для порубки вказаних дерев, для розчищення своєї території. Таким чином, ОСОБА_3 самовільно, без передбаченого на те дозволу, здійснив вирубку 58 дерев клена ясенелистого, загальною масою деревини 16,03 м. куб., таксовою вартістю деревини 713, 88 грн., чим спричинив, згідно постанови КМУ № 44 від 20.01.1997 року та змін до неї затверджених постановою КМУ № 174 від 21.02.2006 року «Про плату за використання лісових ресурсів», постанови КМУ № 665 від 23.07.2008 року «Такса обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству, підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконною рубкою і пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення їх росту» матеріального збитку Лубенській дистанції захисних лісонасаджень Південної залізниці матеріального збитку на суму 34 890 грн., а всього на суму  35 603,88 грн., що є заподіянням істотної шкоди.

Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд послався на порушення ст. 22 КПК України, зокрема на те, що не встановлений день, час і місце вчинення злочину, зрубані дерева не оглянуті та не вилучені, не визначена їх порода. Крім того, в постанові вказано, що протокол огляду місця події складений з порушенням вимог ст.ст. 190, 191 КПК України, матеріали справи не містять належним чином обґрунтованого і складеного розрахунку вартості завданих збитків, а позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 28, 50 КПК України, ст. 119 ЦПК України. Зазначається також, що пред’явлене ОСОБА_3 обвинувачення є неконкретним, недостатньо проведена перевірка щодо причетності ОСОБА_4, який здійснював порубку дерев, до скоєння злочину, поставлено питання про проведення ряду експертиз для визначення розміру заподіяної шкоди.

Крім того, в постанові зазначається, що при досудовому слідстві порушено строки, передбачені ст.ст. 120, 233  КПК України.

Суд постановив про необхідність встановлення точного місця вчинення злочину, місця знаходження незаконно порубаних дерев, їх виду, кількості та вартості, інших осіб причетних до вчинення злочину, свідків вчинення злочину, його знарядь та засобів, що має суттєве значення для вирішення справи, а також проведення прокурорської перевірки з приводу фальсифікації протоколу огляду місця події, та з приводу порушення процесуальних строків проведення слідства та затвердження обвинувального висновку.

В апеляції прокурора ставиться питання про скасування постанови у зв’язку з неправильним застосуванням кримінально – процесуального закону і направлення справи на новий судовий розгляд. При цьому зазначає, що суд першої інстанції міг усунути вказані у постанові порушення під час судового слідства, шляхом надання відповідних доручень, в порядку ст. 315-1 КПК України, чого не було зроблено.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, прокурора Рибачук Г.А., на підтримку поданої апеляції, заперечення адвоката ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення.

Відповідно до п.п. 8, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 р. №5 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильного досудового слідства.   

Досудове слідство визнається неповними, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст. ст. 22 і 64 не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи ( не були допитані певні особи; не витребувані і не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді; не були з’ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого; тощо ).   

Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута.   

Згідно вимог ст. 257 КПК України, суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи.

На початку проведення судового слідства судом було прийнято рішення про проведення судового слідства у звичайному порядку, тобто з допиту підсудного.

Разом з тим, суд почав судове слідство з допиту свідків, після допиту яких поставив на обговорення учасників процесу питання про повернення справи на додаткове розслідування.

Як вбачається з даних протоколу судового засідання, підсудний ОСОБА_3 судом взагалі не був допитаний по суті пред’явленого йому обвинувачення.

Після оголошення обвинувального висновку, ОСОБА_3 заявив про невизнання вини. Разом з тим, в ході проведення досудового слідства, він повністю визнавав вину (а.с.83).

Таким чином в порушення вимог, передбачених ст.ст. 300, 301 КПК України суд не тільки не допитав підсудного по справі, а й не з’ясував причини зміни показань та його позиції.

Судом передчасно, по надуманим мотивам прийняте рішення про направлення справи на додаткове розслідування.

         Із показань допитаної по справі свідка ОСОБА_5 – голови сільської ради вбачається, що земельна ділянка дійсно в 2007 році знаходилась в оренді обвинуваченого ОСОБА_3 і в межах цієї земельної ділянки були вирубані дерева.

На даний час ця ділянка знаходиться в приватній власності.

До матеріалів кримінальної справи залучено договір оренди землі фермерським господарством «Агро – Сенс» від 08.04.2008 року, в якому в якості орендаря зазначено ФГ «Агро – Сенс» в особі ОСОБА_3 Також залучено акт про погодження в натурі меж земельних ділянок ФГ «Агро – Сенс» на території Лиманської Другої сільської ради Решетилівського району, та акт приймання – передачі об’єкта оренди за участю землевпорядника (а.с. 28-34).

Як пояснив при розгляді справи в апеляційній інстанції ОСОБА_3, в судовому засіданні ним надавались і документи на отримання у приватну власність господарством даної земельної ділянки.

Але в протоколі судового засідання відсутні дані про їх дослідження, і такі документи до справи не залучені.

На вимогу суду Лубенською дистанцією захисних лісонасаджень були надані копії державного акту на право постійного користування землею смуги «Південної залізниці» на території Решетилівського району та акту про встановлення і погодження в натурі меж землекористування (а.с. 146-158).

З метою встановлення на чиїй земельній ділянці було здійснено порубку дерев і в якій кількості, суду необхідно було в порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України, дати судове доручення органу, який проводив розслідування провести повторний огляд місця події з залученням представників відповідних органів, землекористувачів, землевпорядника Решетилівського району, та за участю ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

При цьому, шляхом замірів необхідно встановити межі земельних ділянок залізниці та фермерського господарства, і шляхом складання схеми, позначити місця зрубу дерев, та зазначити їх кількість за наявності пеньків і їх розміри.

Складання такої схеми, на підставі правоустановчих документів має істотне значення для вирішення даної кримінальної справи.

В постанові про направлення справи на додаткове розслідування судом передчасно, та в порушення правил ст. 278 КПК України поставлене питання про причетність до злочину ОСОБА_4, та інших, невстановлених слідством осіб.

Безпідставно поставлене питання і про необхідність детального допиту свідків ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, та проведення за їх участю відтворення обстановки і обставин вчинення злочину з застосуванням фото – відео зйомки.

Вказані свідки були допитані судом в судовому засіданні.

При цьому суд також дав вказівку слідчим органам про необхідність детального допиту  ОСОБА_3, якого не став допитувати при проведенні судового слідства.

Безпідставно суд вказав і на необхідність допиту всіх службових осіб Лубенської дистанції захисних лісонасаджень, відповідальних за лісонасадження на 279-280 км. лінії Гребінка – Полтава з приводу відомих їм обставин справи.

З надуманих підстав судом поставлене питання про необхідність проведення ряду експертиз, призначення яких є в компетенції суду, відповідно до положень ст. 310 КПК України.

По справі відсутні будь – які підстави для сумніву, що свідок ОСОБА_4 на прохання ОСОБА_3 своєю бензопилою спиляв дерева.

За таких обставин судом безпідставно поставлене питання про встановлення місця знаходження знаряддя злочину, визнання його речовим доказом та проведення криміналістичної експертизи на предмет встановлення чи саме цим знаряддям вчинено незаконну порубку дерев.

Недотримання органами досудового слідства вимог кримінально – процесуального закону та процесуальних строків, допущених при провадженні досудового слідства, може бути підставою для реагування судом шляхом постановлення окремої ухвали, в порядку передбаченому ст.ст. 23-2, 340 КПК України.

Проведення прокурорської перевірки з цих питань в ході проведення досудового слідства не передбачено законом.

За таких обставин, постанова суду про направлення справи на додаткове розслідування є передчасною, а тому її не можна визнати законною та обґрунтованою.

У зв’язку з цим постанова суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд у той же суд, але у іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи суду слід дослідити усі зібрані по справі докази та дати їм належну оцінку. В разі необхідності у встановленому законом порядку витребувати та дослідити нові докази, і в залежності від встановленого прийняти рішення по суті справи.   

У разі якщо в ході судового розгляду не буде доказів, які б підтверджували обвинувачення і будуть вичерпані усі можливості одержання додаткових доказів, суд має витлумачити усі сумніви на користь підсудного і постановити згідно з ч. 4 ст. 327 КПК України виправдувальний вирок.   

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -   

УХВАЛИЛА:

Апеляцію заступника Полтавського транспортного прокурора задовольнити.   

Постанову Решетилівського районного суду Полтавської області від 1 жовтня 2010 року про направлення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 на додаткове розслідування скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд, але у іншому складі суду.   

СУДДІ:

Хрипченко Л.Г.                     Гонтар А.А.                          Павленко В.П.