Справа № 22-467 2007р.     Головуючий у 1-й інстанції: Стальніков В.М.

Категорія: 13                                  Доповідач: Белінська І.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2007 року                                 Колегія суддів судової палати в

цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Полежая В.Д. (головуючий),

Спірідонової Л.С.,

Белінської І.М., при секретарі - Шевченко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Новоукраїнського районного суду від 24 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2до нього про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2006 року ОСОБА_2. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1. про відшкодування майнової та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 4 січня 2006 року з вини відповідача, який керував належним йому автомобілем марки М-2140, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено належний позивачу автомобіль марки ВАЗ-21099.

Для відновлювального ремонту автомобіля він витратив 5519грн.96коп. власних коштів, з яких 3569грн. 17коп. було відшкодовано йому страховою компанією „Кредо", з якою у нього був укладений договір страхування автомобіля.

Вважав, що відповідач повинен сплатити йому 1950 грн.79коп. у відшкодування майнової шкоди, частина якої не була відшкодована страховою компанією.

Крім того, посилаючись на те, що внаслідок ДТП йому були заподіяні душевні страждання з приводу як самої події, так і її наслідків, просив стягнути з відповідача 1650грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Новоукраїнського районного суду від 24 листопада 2007 року позов задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 1769грн.64 коп. у відшкодування майнової шкоди та 1000 грн. - моральної; вирішене питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду 1-ї інстанції через порушення норм матеріального та цивільно-процесуального права і про повернення справи на новий судовий розгляд. Вказується на те, що висновок суду про розмір майнової шкоди, пов"язаної із ремонтом пошкодженого автомобіля, який належить позивачу, не ґрунтується на належних доказах,  оскільки    реальна вартість    завданих

2. позивачу збитків позивачем не доведена і судом не визначена. Крім того, висновки суду щодо наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди та її розміру є необгрунтованими.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2. та його представника ОСОБА_3., які просили відхилити апеляційну скаргу, дослідивши докази, долучені до матеріалів справи, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Встановлено, що позивач витратив на ремонт пошкодженого з вини відповідача належного йому автомобіля 5520 грн. власних коштів, з яких 3569 грн. було відшкодовано йому у вигляді виплати страхового відшкодування.

Задовільняючи позов, суд 1-ї інстанції обгрунтовано виходив з положень ст.. 1166, 1187 ЦК України, якими визначений принцип відшкодування збитків в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, визначаючи розмір збитків, суд послався на висновок щодо оцінки вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, який було взято до уваги Кіровоградським РУ ПриватБанку як субагента ОДО СК „Кредо" при визначенні розміру виплати страхового відшкодування позивачу у зв"язку із настанням страхового випадку - ДТП, яка сталася 4.01.2006р. Згідно із цим висновком вартість відновлювального ремонту автомобіля склала 5339 грн.

Вважаючи таку вартість ремонту завищеною, такою, що не відповідає реальній вартості завданих збитків, - відповідач ні в ході розгляду справи судом 1-ї інстанції, ні в апеляційній інстанції не надав доказів, які б доводили його заперечення проти позову в цій частині та спростовували висновок спеціаліста щодо визначення вартості відновлювального ремонту, а також не заявляв відповідних клопотань про витребування судом належних, на його розсуд, доказів. Він також не зазначав, у чому саме полягає така невідповідність витрат на ремонт із переліком та характером пошкоджень, які були завдані автомобілю позивача під час ДТП.

Відповідно до ст.. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи, зокрема, на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За відсутності доказів, які б доводили обгрунтованість заперечень відповідача проти позову в частині визначення розміру збитків, суд, відповідно до вимог     СТ..СТ.57-61, 64 ЦПК України на      підставі наданих

3

позивачем доказів, у тому числі і письмових, дійшов правильного висновку про наявність факту заподіяння йому збитків у розмірі, визначеному висновком, № 0100/02/К від 10.02.2006р. про оцінку вартості відновлювального ремонту автотранспортного засобу, складеному ПП ОСОБА_4. (а.с.14).

Відповідно до роз'яснень, що містяться в абз.4 п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад автомобіля) були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна. В той же час, із письмового повідомлення РУ ПриватБанку (а.с.14) видно, що страхове відшкодування розраховувалось з урахуванням зношеності запасних частин (30%), які підлягали заміні.

Таким чином, суд обгрунтовано, в межах заявлених позовних вимог, стягнув з відповідача на користь позивача різницю між реальною вартістю необхідного відновлювального ремонту автомобіля та частковим відшкодуванням позивачу завданої шкоди за рахунок виплати страховиком суми страхового відшкодування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують також і висновків суду при вирішенні питання про наявність підстав та визначення розміру відшкодування завданої позивачу моральної шкоди. Висновок щодо доведеності факту душевних страждань позивача у зв"язку із пошкодженням його майна підтверджується його поясненнями, письмовими доказами щодо обставин ДТП, вимушених негативних змін у його житті, пов"язаних з численними турботами для відновлення автомобіля, неможливістю користуватися транспортним засобом і т.ін. Визначений судом розмір суми, що підлягає стягненню на користь позивача, не суперечить вимогам ст.ст.23, 1167 ЦК України та обставинам справи.

Отже, доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування рішення суду 1-ї інстанції, яке ухвалене з додержанням норм цивільно-процесуального та матеріального права.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.303-304, 307-309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1. відхилити, а рішення Новоукраїнського районного суду від 24 листопада 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.