Справа № 22-730 2007р.                        Головуючий у 1-й інстанції: Задорожна Л.І.

Категорія:                                               Доповідач: Белінська І.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 квітня 2007 року                       Колегія судців судової палати в цивільних

справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Полежая В.Д.(головуючого),

Спірідонової Л.С.,

Белінської І.М., при секретарі - Березовській І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Гайворонського районного суду від 16 січня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2до нього про продовження виплат у відшкодування шкоди, завданої каліцтвом,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2006 року ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1. про продовження виплат у відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, пов"язаних з додатковими витратами.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 27.04.1999 року з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої йому було завдано тяжких тілесних ушкоджень, що призвело до встановлення йому МСЕК першої групи інвалідності. Судовими рішеннями від 24.10.2002 року та від 6.12.2004 року з відповідача на його користь стягувались відповідні суми у відшкодування витрат на сторонній догляд за ним та на побутове обслуговування, однак оскільки термін дії попереднього висновку МСЕК минув 1.10.2006 року, - зазначені виплати йому припинились.

14.09.2006 року після чергового обстеження МСЕК підтвердила йому першу групу інвалідності безстроково.

Посилаючись на ці обставини, просив стягнути з відповідача 375 грн. одноразово у відшкодування витрат на сторонній догляд за жовтень і листопад 2006 року, а починаючи з грудня 2006 року - стягувати з нього щомісяця по 200 гривень, а також 187грн.50 коп. одноразово у відшкодування витрат на побутове обслуговування за жовтень і листопад 2006 року, а починаючи з грудня 2006 року - по 100 грн. щомісяця.

Рішенням Гайворонського районного суду від 16 січня 2007 року позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі ставиться питання про зміну рішення та зменшення розміру присуджених до сплати сум. Вказується на порушення судом норм матеріального права, зокрема ст.1207 ЦК України, яку суд не застосував при вирішенні даної справи. Відповідач вважає, що суд першої

2. інстанції безпідставно не визнав його неплатоспроможним та не поклав у зв"язку з цим відповідальність по відшкодуванню шкоди на державу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1., який просив скасувати або змінити рішення, дослідивши докази, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини, що мають значення для справи, та правильно застосував норми матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що за фактом скоєння ДТП, внаслідок якої потерпілий став інвалідом 1-ї групи, проти відповідача була порушена кримінальна справа за ознаками ч.2 ст.215 КК України, провадження по якій було закрите на підставі п.4ст.6 КПК України (за актом амністії). В апеляційній скарзі відповідач не ставив під сумнів законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції щодо відсутності його вини у вчиненні ДТП чи (або) наявності в діях позивача грубої необережності, що сприяла виникненню або збільшенню шкоди. За таких обставин, оскільки шкода потерпілому завдана вчиненням злочину, зменшення розміру відшкодування шкоди залежно від матеріального становища особи, яка завдала шкоду, законом не передбачено (ч.4ст.1193, ст.1204 ЦК України).

Доводи відповідача щодо порушення судом норм матеріального права з підстав незастосування при вирішенні даного спору положень ст.1207 ЦК України не підлягають задоволенню, оскільки закон, який, відповідно до ч.2 цієї статті, повинен визначати умови та порядок відшкодування державою шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я або смертю внаслідок злочину, вчиненого особою, яка є неплатоспроможною, до цього часу не прийнятий.

Наведене свідчить про те, що доводи апеляційної скарги не містять передбачених ст.309 ЦПК України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яке ухвалене з додержанням норм матеріального та цивільно-процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 304, 307-309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1. відхилити, а рішення Гайворонського районного суду від 16 січня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.